Справа № 120/12664/23
Головуючий у 1-й інстанції: Альчук Максим Петрович
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
08 лютого 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі ГУ ПФУ у Вінницькій області), в якому просив:
-визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо невиплати нарахованої пенсії з 01.04.2019 по 31.07.2022 в розмірі 120815,06 грн.;
-стягнути з ГУ ПФУ у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 120815,06 грн.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2023 провадження у справі закрито.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення, подав апеляційну скаргу.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зокрема зазначено, що суд дійшов до безпідставного висновку про ідентичність позовних вимог у справах №120/4075/22 та №120/12664/23.
Також, на переконання позивача, суд першої інстанції, у даній справі позбавляє останнього на ефективний спосіб захисту порушеного права та фактично спонукає відповідача до невиконання рішення суду.
Розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.06.2022 у справі № 120/4075/22 зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.04.2019 року, з урахуванням довідки №11/7003 від 11.01.2022 року, виданої Фінансово-економічним управлінням Адміністрації державної прикордонної служби України, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до відомостей з листа головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.05.2023 року № 8818-7251/Б-02/8-0200/23 на виконання цього рішення суду позивачеві за період з 01.04.2019 року по 31.07.2022 року нараховано заборгованість по пенсії у розмірі 120815,06 грн та включено їх до Реєстру судових рішень.
При цьому, як вірно звернуто увагу судом першої інстанції, вказаним рішенням, відповідача зобов'язано не тільки здійснити перерахунок пенсії позивача, а також і виплатити перераховану пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.
Як свідчить зміст позовної заяви у даній справі, звернення позивачем до суду з цим позовом зумовлене невиплатою ГУ ПФУ у Вінницькій області коштів, нарахованих на виконання рішення суду у справі № 120/4075/22.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
П.4 ч.1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Таким спором відповідно до наведеної норми визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю тотожні за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду і є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Подібність справ і відносин визначається за такими основними критеріями: суб'єктним, об'єктним і змістовним. Необхідно враховувати суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору); об'єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Верховний Суд у постанові від 05.12.2019 у справі №826/3678/16 вказав, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Аналіз вищезазначеного дає суду підстави для висновку, що для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були аргументовані ним інакше. Крім того, посилання на наявність доказів, відмінних від тих, які були подані при первинному зверненні, не свідчать про зміну підстав звернення до суду з позовом.
З матеріалів справи з'ясовано, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.06.2022 у справі № 120/4075/22 зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.04.2019 року, з урахуванням довідки №11/7003 від 11.01.2022 року, виданої Фінансово-економічним управлінням Адміністрації державної прикордонної служби України, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до відомостей з листа ГУ ПФУ у Вінницькій області від 16.05.2023 року № 8818-7251/Б-02/8-0200/23 на виконання цього рішення суду позивачеві за період з 01.04.2019 року по 31.07.2022 року нараховано заборгованість по пенсії у розмірі 120815,06 грн та включено її до Реєстру судових рішень.
Колегією суддів з'ясовано, що рішенням суду у справі № 120/4075/22 зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.04.2019 року, з урахуванням довідки №11/7003 від 11.01.2022 року.
На виконання вказаного рішення, органом пенсійного фонду нараховано позивачу заборгованість по пенсії у розмірі 120815,06 грн., однак такі кошти не виплачено.
Як свідчить зміст позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, виключно в зв'язку з невиконанням рішення суду у справі № 120/4075/22.
При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, за своєю суттю цей спір виник фактично у зв'язку з протиправними діями щодо невиконанням відповідачем рішення суду від 21.06.2022 року у справі № 120/4075/22, що відобразилося конкретно у не здійсненні виплати на рахованої заборгованості по пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.07.2022 року.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції і в тій частині, що процесуальним законом встановлено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, що передбачені ст.ст.382,383 КАС України.
Отже, якщо особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то вона може звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
В той же час, обрання цією особою невірного способу захисту порушеного права, не може бути підставою для закриття провадження у справі на підставі 238 КАС України.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в рішеннях суду касаційної інстанції, на які посилається суд першої інстанції, предметом позову є протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, тоді як у цій справі до предмету позову входить стягнення коштів.
З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що позивач у цій справі обрав невірний спосіб захисту порушеного права захищеного судом, шляхом подання нового позову, однак дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За правилами частини першої статті 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на зазначене, наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.238, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329,382, 383 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.