Справа № 620/13995/23 Головуючий у І інстанції - Клопот С.Л.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
08 лютого 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Костюк Л.О., Оксененка О.М.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив:
1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за період:
- строкової служби (з 09.11.1984 по 27.11.1984);
- служби в органах внутрішніх справ (з 01.10.1986 по 04.05.1989);
- служби в органах внутрішніх справ (з 26.01.1990 по 23.11.1998).
2) Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за повних 174 місяці з розрахунку: а) 15 років х 12 місяців = 180 місяців; б) 180 місяців + 11 місяців = 191 місяць; в) 191 місяць - 17 місяців (виплачено) = 174 місяці, виходячи з вимог пункту 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати Позивачу одноразової грошової допомоги за періоди: строкової служби (з 09.11.1984 по 27.11.1984), служби в органах внутрішніх справ (з 01.10.1986 по 04.05.1989), служби в органах внутрішніх справ (з 26.01.1990 по 23.11.1998), є протиправною та порушує його права і соціальні гарантії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за період:
- строкової служби (з 09.11.1984 по 27.11.1984);
- служби в органах внутрішніх справ (з 01.10.1986 по 04.05.1989);
- служби в органах внутрішніх справ (з 26.01.1990 по 23.11.1998).
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за повних 174 місяці з розрахунку: а) 15 років х 12 місяців = 180 місяців; б) 180 місяців + 11 місяців = 191 місяць; в) 191 місяць - 17 місяців (виплачено) = 174 місяці, виходячи з вимог пункту 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.
Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою про виправлення описки в судовому рішенні, в якій просив виправити описку, допущену у судовому рішенні від 04 грудня 2023 року у справі № 620/13995/23, а саме букви та цифри «з 09.11.1984 по 27.11.1984» у всіх відмінках замінити на букви та цифри «з 09.11.1981 по 27.11.1984».
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року заяву Позивача про виправлення описки в рішенні суду від 04 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Виправлено описку, допущену в описовій та резолютивній частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі № 620/13995/23, замінивши дату проходження строкової служби Позивача з «(з 09.11.1984 по 27.11.1984)» на «(з 09.11.1981 по 27.11.1984)».
Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при звільненні з органів внутрішніх справ Позивач мав право на грошову допомогу у розмірі 5-місячного грошового забезпечення, тому відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за вищевикладений період.
Також наголошено, що предметом позовних вимог є нарахування та виплата ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за повних 174 місяці за періоди, визначені в позовній заяві, а саме період строкової служби з 09.11.1984 по 27.11.1984; період служби в органах внутрішніх справ з 01.10.1986 по 04.05.1989 та з 26.01.1990 по 23.11.1998, що є на 36 місяців більше ніж становить період позовних вимог.
Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, Позивача, представника Відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» 24.02.2022 був призваний на військову службу по мобілізації, службу проходив у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 24 червня 2023 року № 81-PC, солдата ОСОБА_1 , Стрільця відділення охорони взводу охорони Військової частини НОМЕР_1 , звільнено з військової служби у відставку відповідно до пудпункту «а» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28 липня 2023 року № 219, солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , Стрільця 1 відділення охорони 1 взводу охорони 1 роти охорони, звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) № 81-РС від 24.06.2023 з військової служби у відставку відповідно до підпункту «а» пункту 3 частини 5 статті 26 (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 28.07.2023 року виключено зі списків особового складу, з усіх видів забезпечення частини; знято з 29.07.2023 року з котлового забезпечення при Військовій частині НОМЕР_1 і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У вказаному наказі зазначено, що вислуга років у Збройних Силах станом на 28.07.2023 становить: календарна 15 років 11 місяців 00 днів, пільгова 00 років 00 місяців 00 днів.
Крім того, відповідно до Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28 липня 2023 року № 219 Позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 в розмірі по 4% від грошового забезпечення за кожен календарний місяць служби за призовом під час мобілізації із розрахунку за 1 рік і 5 місяців.
05.09.2023 Позивач звернувся до Відповіадча із заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за період 15 років 11 місяців 00 днів.
Листом від 13.09.2023 № 2174 Відповідачем повідомлено Позивача, що останній проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 за призовом по мобілізації, тому особова справа не складалася та до вищого кадрового органу для підрахунку вислуги років не надсилалася.
У кадровому органі Військової частини НОМЕР_1 були опрацьовані надані Позивачем на момент звільнення документи, які підтверджують проходження військової служби та служби у органах внутрішніх справ.
Попередній розрахунок вислуги років складений відповідно до Додатку 3 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2014 року № 530.
Даний підрахунок повністю відповідає періодам служби, які Позивач вказав у своїй заяві.
Так, при виключенні із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Позивачу була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби за період з 24.02.2022 по 28.07.2023.
Законодавством встановлений вичерпний перелік умов за якими особа набуває право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.
Оскільки за час попередньої служби, Позивач набув право на виплату грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ, підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за період 15 років 11 місяців 00 днів відсутні.
Вважаючи вказані дії Відповідача протиправними, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що грошову допомогу у розмірі 5-місячного грошового забезпечення, Позивач при звільненні з органів внутрішніх справ не отримував у зв'язку з тим, що при звільненні не мав права на пенсію і тому були відсутні підстави виплачувати таку допомогу.
Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби 28.07.2023 повинна виплачуватися за період календарної служби Позивача з дня його останнього зарахування на службу з урахуванням періоду попередньої служби в органах внутрішніх справ.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII, зокрема військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 (далі - Порядок № 460) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Згідно з п. 2 Порядку № 460 військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2262-XII особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно зі ст. 9 Закону № 2262-XII (в редакції, чинній на час звільнення Позивача з органів внутрішніх справ - 23 листопада 1998 року) військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби, членам сімей відповідних категорій військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та пенсіонерам з їх числа, які втратили годувальника, виплачується допомога в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Порядок № 393) (в редакції, чинній на час звільнення Позивача з органів внутрішніх справ - 23 листопада 1998 року) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ виплачується грошова допомога у розмірі 5-місячного грошового забезпечення.
Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що у відповідності до приписів вищезазначеного нормативно-правового акта Позивач при звільненні 23 листопада 1998 року мав право на отримання грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 5-місячного грошового забезпечення.
Як на підставу зазначеного Відповідач посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 802/528/16-а.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
А як зазначено Верховним Судом у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 487/3880/16-а, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що вказані норми права встановлюють певні умови, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги.
Так, зазначена допомога виплачується особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких іншим особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з пунктів «а», «б» частини 1 статті 12 Закону № 2262-XII (в редакції, чинній на час звільнення Позивача з органів внутрішніх справ - 23 листопада 1998 року) право на пенсію за вислугою строків служби мають: особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше; особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугою строків служби, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до Витягу з наказу Управління внутрішніх справ Чернігівської області «По особовому складу» від 23 листопада 1998 року № 318 о/с (а.с. 9) Позивача звільнено у запас Збройних Сил України за п. 64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Як вбачається із вказаного Наказу від 23 листопада 1998 року № 318 о/с, вислуга на день звільнення у календарному обчисленні становила 14 років 04 місяці 18 днів, у пільговому обчисленні 14 років 07 місяців 11 днів.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що 23 листопада 1998 року при звільненні з органів внутрішніх справ Позивач не набув право на пенсію, оскільки не мав необхідної вислуги для нарахування пенсії, а тому приписи Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на нього не розповсюджувались.
Вказане підтверджується Довідкою Голови ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області від 15 серпня 2023 року № 385/124/21/01-2023 (а.с. 8).
Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1 на час його першого звільнення з органів внутрішніх справ не набув права на отримання вказаної разової грошової допомоги, то відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», він має право на її отримання під час повторного звільнення із врахуванням вислуги років при попередньому звільненні.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо невиплати Позивачу одноразової грошової допомоги за період: строкової служби (з 09.11.1981 по 27.11.1984); служби в органах внутрішніх справ (з 01.10.1986 по 04.05.1989); служби в органах внутрішніх справ (з 26.01.1990 по 23.11.1998) та зобов'язання його нарахувати та виплатити Позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні за повних 174 місяці з розрахунку: а) 15 років х 12 місяців = 180 місяців; б) 180 місяців + 11 місяців = 191 місяць; в) 191 місяць - 17 місяців (виплачено) = 174 місяці, виходячи з вимог пункту 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460, з чим погоджується і колегія суддів.
Щодо доводів Відповідача, викладених в апеляційній скарзі, що предметом позовних вимог є нарахування та виплата ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за повних 174 місяці за періоди, визначені в позовній заяві, а саме період строкової служби з 09.11.1984 по 27.11.1984; період служби в органах внутрішніх справ з 01.10.1986 по 04.05.1989 та з 26.01.1990 по 23.11.1998, що є на 36 місяців більше ніж становить період позовних вимог, колегія суддів звретає увагу, що Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою про виправлення описки в судовому рішенні, в якій просив виправити описку, допущену у судовому рішенні від 04 грудня 2023 року у справі № 620/13995/23, а саме букви та цифри «з 09.11.1984 по 27.11.1984» у всіх відмінках замінити на букви та цифри «з 09.11.1981 по 27.11.1984».
Позивач у заяві про виправлення описки вказав, що під час складання позовної заяви ним було допущено технічну помилку в написанні дати «з 09.11.1984», замість необхідної «з 09.11.1981». Пояснив, що він проходив військову службу (на флоті) три роки, а саме з 09.11.1981 по по 27.11.1984.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року заяву Позивача про виправлення описки в рішенні суду від 04 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Виправлено описку, допущену в описовій та резолютивній частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі № 620/13995/23, замінивши дату проходження строкової служби Позивача з «(з 09.11.1984 по 27.11.1984)» на «(з 09.11.1981 по 27.11.1984)».
Таким чином, з урахуванням ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року про виправлення описки, нарахування та виплата ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за повних 174 місяці (191 місяць (15 років 11 місяців) - 17 місяців (виплачено)) повністю відповідає періоду, визначеному в позовній заяві, а саме період строкової служби з 09.11.1981 по 27.11.1984; період служби в органах внутрішніх справ з 01.10.1986 по 04.05.1989 та з 26.01.1990 по 23.11.1998.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірності своїх доводів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Військової частини НОМЕР_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Л.О. Костюк
О.М. Оксененко
Повний текст складено 08.02.2024 року.