Справа № 757/44602/23-а Суддя (судді) першої інстанції: Литвинова І.В.
07 лютого 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Денежний Павло Миколайович, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектор Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Денежний Павло Миколайович про визнання протиправною і скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 436487 від 30 вересня 2023 року про накладення адміністративного стягнення, передбачене частиною другою ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказана постанова нова була винесена інспектором у зв'язку із тим, що 30 вересня 2023 року, о 12:04 год., у м. Києві по Дніпровському шосе, він, керуючи транспортним засобом Audi Q7 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), нібито порушив п.п. 2.9 «д» Правил дорожнього руху України, а саме, користувався засобами зв'язку (телефоном) під час керування транспортним засобом, що передбачене частиною другою статті 122 КУпАП. Позивач стверджує, що не користувався телефоном і не тримав його у руках під час керування транспортним засобом, а тримав у руці електронну сигарету, яку продемонстрував інспектору. Його пояснення, як і усне клопотання про надання на ознайомлення фото, відео чи будь-які інші докази вчинення адміністративного правопорушення інспектор проігнорував.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2023 р. позов задоволено.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 436487 від 30 вересня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною другою ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн скасовано, справу про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.01.2024.
Розгляд апеляційної скарги 31.01.2024 було відкладено на 07.02.2024.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30 вересня 2023 року, о 12:09 год., ОСОБА_1 рухався у м. Києві по Дніпровському шосе та, проїжджаючи тимчасовий блок-пост біля вулиці Бродівська, буд. 79, був зупинений на вимогу працівників патрульної поліції, керуючи транспортним засобом Audi Q7 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ).
Інспектор Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Денежний П. М. склав постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 436487 відносно ОСОБА_1 , яким, згідно з нею, вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою ст. 122 КУпАП, а саме, водій, керуючи транспортним засобом, порушив вказаним пункт 2.9 «д» Правил дорожнього руху, - користувався засобами зв'язку (телефоном) під час керування транспортним засобом, що передбачене частиною другою статті 122 КУпАП. Накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Відповідач будь-яких доказів на підтвердження порушення позивачем правил дорожнього руху суду не надав, тобто не виконав обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення, матеріали справи не містять доказів фото чи відео-фіксації вчиненого позивачем правопорушення, не містять матеріали справи показів свідків, інших доказів.
Натомість, апелянт вказує на те, що: 1) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції не є юридрічною особою, не має самостійний баланс, а також рахунки в органах Державної казначейської служби України, а отже, стягнути понесені позивачем судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції неможливо. Під час розгляду справи не встановив належного відповідача, що призвело до грубого порушення процесуальних норм передбачених КАС України; 2) суд першої інстанції не надав відповідачу можливості подати відзив на позовну заяву; 3) як вбачається з портативного нагрудного реєстратора під час несення служби 30.09.2023 третьою особою було виявлено транспортний засіб, водій якого користувався засобами зв'язку тримаючи їх у руках, чим порушив п.2.9(д) ПДР. Під час розгляду справи для об'єктивного розгляду, третя сторона запитала представника Збройних сил України, який здійснював несення служби на блок пості чи бачив останній, шо позивач користувався засобами зв'язку тримаючи його в руках. Згідно усних пояснень, очевидець повідомив, що бачив, як водій транспортного засобу користувався засобами зв'язку тримаючи їх у руках. Крім цього надається фото з нагрудної камери на якому зафіксовано тримання засобу зав'язку у руді.
Колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із п. 2.9 «д» Правил дорожнього руху, водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Диспозиція частини другої статті 122 КУпАП, передбачає, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, з оспорюваної позивачем постанови вбачається, що позивач, у порушення п. 2.9 «д» Правил дорожнього руху, користувався засобами зв'язку (телефоном) під час керування транспортним засобом.
При цьому, ст. 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Колегія суддів констатує, що відповідач будь-яких доказів, які б підтверджували порушення позивачем Правил дорожнього руху, не привів та не надав суду ні під час розгляду даного спору в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду.
У частині доводів апелянта про те, що з відео та фото з портативного нагрудного реєстратора, вбачається, що під час несення служби 30.09.2023 третьою особою було виявлено транспортний засіб, водій якого користувався засобами зв'язку тримаючи їх у руках, чим порушив п. 2.9(д) ПДР, колегія суддів, здійснюючи перегляд надано фото та відео, не вбачає, що на ньому точно видно як позивач корустувався засобом зв'язку під час руху, адже не видно що це був саме телефон, при цьому, що позивач вказане заперечує та пояснив, що тримав у руках електронну сигарету, що не спростовано відповідачем.
Щодо посилання апелянта на те, що під час розгляду справи для об'єктивного розгляду, третя сторона запитала представника Збройних сил України, який здійснював несення служби на блок пості чи бачив останній, шо позивач користувався засобами зв'язку тримаючи його в руках та згідно усних пояснень, очевидець повідомив, що бачив, як водій транспортного засобу користувався засобами зв'язку тримаючи їх у руках, колегія суддів наголошує, що вказане не може вважатись показами свідка, є суб'єктивним баченням особи, тому, не може прийматись судом до уваги, як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, тим паче, що відеофіксація вказаного також не підтверджує у достатній мірі, щоб це вважалось доведеним поза розумним сумнівом.
Тож, висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувана позивачем постанова не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності, є цілком обґрунтованим та правильним.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З урахуванням наведеного, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції не є юридрічною особою, не має самостійний баланс, а також рахунки в органах Державної казначейської служби України, а отже, стягнути понесені позивачем судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції неможливо, тобто, під час розгляду справи не встановив належного відповідача, що призвело до грубого порушення процесуальних норм передбачених КАС України, колегія суддів зазначає, що інспектор, який прийняв оскаржувану постанову, є посадовою особою саме УПП в м. Києві ДПП, яке є юридичною особою, тобто, суд першої інсатнції розглянув спір до належного відповідача.
У частині зазначення апелянтом про те, що суд першої інстанції не надав відповідачу можливості подати відзив на позовну заяву, колегія суддів наголошує на тому, що відповідач вчасно отримав від суду копію ухвали про відкриття провадження у справі через електронний суд 17.10.2023, а за запитом відповідача та третьої особи отримали позовну заяву з додатками 09.11.2023 та 10.11.2023 відповідно, а спір розглянуто 21.11.2023, що було достатнім на подання відзиву на позовну заяву, при цьому, апелянт помилково вказує на тому, що строк на подачу відзиву на позовну заяву не повинен перевищувати 15 днів, колегія суддів акцентує увагу на тому, що вказані норми не є застосовними, позаяк, строки розгляду спорів даної категорії регламентуються саме ч. 1 ст. 286 КАС України та становлять 10 днів.
Решта тверджень та посилань в апеляційній скарзі колегією суддів не приймається до уваги через їх необґрунтованість та непідтвердженість матеріалами справи.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обґрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2023 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді Кузьменко В.В.
Василенко Я.М.