Справа № 580/11783/23 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР
08 лютого 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
08.12.2023 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, в якому позивач просив суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.02.2015 по 31.12.2018 включно;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.02.2015 по 31.12.2018 включно.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 позов повернуто позивачу у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви, а саме наведення поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляцій скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Позивач вказує. що проходив службу в Головному управлінні органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Черкаській області до 2018 року та на даний час перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області і одержує пенсію у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Так, у відповідь на заяву, листом ГУ ДСНС України у Черкаській області від 02.11.2023 № 6802-6718/6811 надано довідку про нараховані та виплачені суми індексації доходів за період служби з 01.01.2015 по 01.01.2018. З отриманої довідки з розрахунками вбачається, що у період з лютого 2015 року по грудень 2018 року включно відповідач не нарахував індексацію грошового забезпечення позивача, що є протиправним, у зв'язку із чим виникла необхідність звернення до суду із даним позовом за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Позивач наголошує, що спірні правовідносини стосуються складових заробітної плати.
Позивач не заперечує, що оскільки позовна заява містить вимоги про проведення перерахунку та виплату грошового забезпечення, для визначення строку звернення до суду слід керуватися положеннями ст. 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з адміністративним позовом). Та такий строк, у даній справі, слід рахувати з моменту коли позивач дізнався про порушення своїх прав. Так, позивач вказує, що вперше дізнався про не проведення індексації у відповідь на заяву з листа ГУ ДСНС України у Черкаській області від 02.11.2023 № 6802- 6718/6811, якою надано довідку про нараховані та виплачені суми індексації доходів за період служби.
Отже, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про пропущення строку звернення ОСОБА_1 за захистом своїх Конституційних прав на отримання заробітної плати, оскільки він звернувся в 3-місячний строк з моменту, коли дізнався про своє порушене право.
Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надійшов.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Пунктом 9 ч. 4 ст. 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно частин 1, 3, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Керуючись ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 1 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Так, розглянувши позовну заяву позивача, залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, з неповажних причин, оскільки, враховуючи пояснення позивача викладені в заяві про поновлення строку звернення до суду, позивач не був позбавлений можливостей подання позовної заяви в строк, визначений чинним законодавством, однак вимог що передбачені КАС України не виконав.
Повертаючи ж позовну заяву суд першої інстанції дійшов висновку, що причини пропуску строку на звернення до суду є неповажними.
Як встановлено вище, позивач був звільнений зі служби у 2018 році та на даний час отримує пенсію по інвалідності 2 грп. (інвалідність армії). Як вбачається з довідки від 02.11.2023, яку позивачу надано на його запит, останній отримав індексацію грошового забезпечення у січні, березні та квітні 2015 року, в інший спірний період така індексація виплачена не була.
Однак, позивач своєчасно не скористався своїм правом на звернення до суду за судовим захистом, а звернувся до суду у грудні 2023 року, посилаючись на те, що про порушене право дізнався лише після отримання відповіді на свій запит.
Зважаючи на те, що в апеляційній скарзі, позивач не заперечує, що до даного предмету позову передбачено застосовувати спеціальний строк звернення до суду, втім вважає, що такий має обраховуватись з моменту коли він отримав у 2023 році лист відповідача та відповідну довідку, колегія суддів у даній справі аналізує коли позивач дізнався про порушення своїх прав або мав дізнатися про вказане порушення.
Так, у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (Рішення від 18.10.2005 по справі «МШ «Голуб» проти України»).
Також, у п. 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті статті 6 Конвенції є справа "Gradescolo S.R.L. проти Молдови".
Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд.
Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Колегія суддів зазначає, що причини поважності пропуску строку звернення до суду позивач обґрунтовує виключно моментом отримання відповіді на запит щодо складових його грошового забезпечення під час служби у 2015-2018 роках. Натомість, в наведених доводах та аргументах позивач не зазначає реальної неможливості скористатися правом на судовий захист у строк з 2015 року та в подальшому до відповідача та, за необхідності, в подальшому до суду.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених прав, свобод та інтересів.
Щодо застосування аналогічних підходів зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а закрема, у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Колегія суддів наголошує, що індексація грошового забезпечення є складовою такого забезпечення. Так дійсно, така доплата виплачується за певних обставин, втім як вбачається з довідки відповідача в 2015 році така в певні місяці була виплачена. Отже, позивач мав реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації щодо розмірів та складових його грошового забезпечення у спірний період. Колегія суддів вважає, що з дня отримання кожного місяця грошового забезпечення, позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання грошового забезпечення, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових такого, звернувся до відповідача із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення своїх прав при отриманні відповіді на подану заяву.
Отже, колегія суддів вважає, що отримання позивачем листа відповідача від 02.11.2023 у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого він повинен була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли ОСОБА_1 почав вчиняти певні дій, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин наслідки, встановлені ч. 2 ст. 123 КАС України.
Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції винесена з дотриманням норм процесуального права, судом з'ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення питання відкриття провадження у даній справі, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан