Справа № 580/8466/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Паламар П.Г., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
06 лютого 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,
при секретарі: Литвин С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, -
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року повернуто позовну заяву особі, яка її подала.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи.
05.02.2024 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності апелянта та його представника.
Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, звертаючись до суду ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Постоєнка М.В. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 відносно стягнення виконавчого збору з позивача в сумі 29 584,31грн. та зобов'язати старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Постоєнка М.В. скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 01.11.2022 року ВП № НОМЕР_1.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року залишено без руху позовну заяву, та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків для зазначення інших причин поважності пропуску строку.
21.09.2023 року, на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду, представником позивача Небилицею А.В. подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду (далі по тексту - заява про поновлення строку).
Так, в обґрунтування підстав пропуску строку представником позивача, у вказаній заяві, зазначено, що 20.08.2023 року у застосунку «Дія» ОСОБА_1 дізнався про наявність постанови від 09.08.2023 року ВП № НОМЕР_3 про звернення стягнення з боржника на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором в сумі 295 843,06 грн.
Звернувшись до бухгалтерського відділу за місцем своєї роботи, позивачу стало відомо, що з останнього стягується заборгованість на підставі постанови від 01.11.2022 року у ВП № НОМЕР_1. Вказано, що представник позивача спірну постанову отримав 05.09.2023, а тому строк звернення до суду пропущений з поважних причин.
Дослідивши доводи представника позивача Небилиці А.В., зазначені в заяві про поновлення строку, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 року повернуто позовну заяву, на підставі п. 1,9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів існування об'єктивних чи суб'єктивних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду за захистом своїх прав, у строк встановлений ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Дослідивши матеріали справи, та доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що позивач та його представник звертали увагу суду першої інстанції на порушення порядку отримання оскаржуваної постанови виконавчої служби та необізнаність позивача про існування ВП НОМЕР_1.
Так, апелянт наголошував, що копію оскаржуваної постанови не отримував, про її існування дізнався з моменту надходження, тобто 20.08.2023 року, у застосунок «Дія» постанови від 09.08.2023 у ВП НОМЕР_2 та стягнення заробітної плати, в межах оскаржуваної постанови від 01.11.2022 року у ВП № НОМЕР_1.
Згодом, позивач звернувся за правничою допомогою до адвоката Небилиці А.В., що підтверджується копією договору про надання правової/правничої допомоги від 07.08.2023 року (а.с.25-26).
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що доводи апелянта про те, що останній дізнався про існування оскаржуваної постанови та про звернення стягнення з нього заборгованості за кредитним договором тільки 20.08.2023 року у застосунку «Дія», спростовуються наявними у матеріалах справи доказами обізнаності адвоката Небилиці А.В., який захищає інтереси позивача починаючи з 07.08.2023 року, про наявність оскаржуваної постанови.
Так, 10.08.2023 року № 559 адвокат Небилиця А.В., звернувся в інтересах позивача, до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для отримання копії оскаржуваної постанови від 01.11.2022 у ВП № НОМЕР_1.
Зазначене підтверджується копією супровідного листа № 28792/26.21-47/94783 від 25.08.2023 року, який міститься в матеріалах справи (а.с.70).
У вказаному супровідному листі Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зазначає про направлення на поштову та електронну адресу представника позивача копії оскаржуваної постанови від 01.11.2022 у ВП № НОМЕР_1. Тобто, станом на 25.08.2023 року оскаржувану постанову скеровано представнику позивача органом державної виконавчої служби.
Крім того, посилання позивача про отримання у застосунку «Дія» повідомлення про наявність постанови від 09.08.2023 у ВП НОМЕР_2 саме 20.08.2023 року, не заслуговує на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки не підтверджено належними доказами, а постанова від 09.08.2023 у ВП НОМЕР_2, не є предметом спору в даній справі.
Так, згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Пунктом 1 частини 2 ст. 287 КАС України регламентовано особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, і визначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
За правилами п. п. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що станом на 10.08.2023 року адвокату Небилиці А.В., який діяв в інтересах позивача, було достеменно відомо про порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 , натомість до суду з даним позовом останній звернувся 12.09.2023 року, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
З огляду на зазначене, вказані позивачем в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду правомірно визнані судом першої інстанції неповажними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У даному випадку, ані позивачем, ані його представником не надано обґрунтованих пояснень та не долучено до позовної заяви належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 ЦК України). Основний акцент робиться на юридичному факті, тобто дії чи події, які набувають юридичного значення зі спливом строку.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Строк звернення до суду є матеріально-правовим, а не процесуальним. Правова природа цього строку є аналогічною до строку позовної давності у цивільних правовідносинах.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, - день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що звернення представника позивача Небилиці А.В. до суду з даними позовними вимогами 12.09.2023 року відбулось поза межами встановленого десятиденного строку.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) в рішенні «Іліан проти Туреччини», зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду, у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
В контексті наведеного, суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, що надає впевненості іншим учасникам правовідносин.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Системний аналіз наведених правових норм, дає підстави для висновку, що апелянт не скористався своїм правом та не оскаржив, на його думку, незаконні дії та рішення відповідача, у строк визначений адміністративним судочинством.
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем десятиденного строку звернення до адміністративного суду, відповідно до правових положень адміністративного судочинства та відсутність законних підстав для його поновлення.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою без поважних причин, а тому позовна заява підлягає поверненню.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що порушень судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 169, 308, 310, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року про повернення позовної заяви - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Л.О. Костюк
Повний текст виготовлено 07.02.2024 року