Справа № 640/10679/22 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.
05 лютого 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Єгорова Н.М.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Черніченко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАБАКО ДІМ» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу,-
ТОВ «ТАБАКО ДІМ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Державна податкова служба України звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року продовжено строк розгляду даної справи на розумний строк. Призначено розгляд справи за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАБАКО ДІМ" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу № 358 від 29.06.2022 року у відкритому судовому засіданні на 15 січня 2024 року о 15:10 год.
15 січня 2024 року розгляд справи відкладено на 05 лютого 2024 року на 15:40.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі п.п. 19-1.1.4, п.п. 19-1.1.14, ст. 19-1 п.п. 80.2, п. 80.2 ст. 19, ст. 20 ПК України, Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» податковим органом було видано наказ №358 від 29.06.2022 року щодо проведення фактичної перевірки ТОВ «Табако Дім» з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, за період з 01.01.2022 року по дату закінчення фактичної перевірки, тривалістю 10 діб з 29.06.2022 року по 08.07.2022 року.
Позивач, не погоджуючись із оскаржуваним наказом, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Положеннями ст. 7 ПК України встановлено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст. 19-3 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (п.п. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України).
Також контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (п.п. 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України).
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (ст. 75.1 ПК України).
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п. 75.1.3 п.75.1 ст. 75 ПК України).
Порядок проведення фактичних перевірок регламентовано ст. 80 ПК України, де зазначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Пунктом 80.2 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;
неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;
у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у п. 75.1.3;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Разом із тим, в п. 81.1 ст. 81 ПК України викладені вимоги до наказу на проведення перевірки, відповідно до яких в наказі обов'язково зазначаються наступні відомості: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі спірного наказу, підставою для проведення фактичної перевірки став п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а саме наявність інформації про порушення ТОВ «Табако Дім» вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, однак контролюючим органом не було надано належних та допустимих доказів наявності будь-якої інформації щодо порушення з боку позивача вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин.
Дослідивши оскаржуваний наказ про проведення фактичної перевірки, колегія суддів дійшла висновку про те, що зі змісту оскаржуваного наказу не можливо встановити:
яку саме інформацію про порушення позивачем вимог законодавства отримав контролюючий орган, що стала у подальшому підставою для прийняття оскаржуваного наказу;
внаслідок чого (за наявності яких фактичних обставин, окрім безпосереднього посилання на норму ПК України) виникла обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю за дотриманням вимог діючого законодавства, що регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Тобто, основна підстава, що слугувала для призначення та проведення податковим органом перевірки, є необґрунтованою.
Крім того, призначення цієї перевірки не спрямоване на здійснення належного податкового контролю, оскільки наказ від 29.06.2022 року №358 «Про проведення фактичної перевірки» охоплює період з 01.01.2022 року по дату закінчення фактичної перевірки.
Більша частина цього періоду вже охоплена попередньою фактичною перевіркою, яка проводилась на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 20.04.2022 року №1554-п, який охоплював ті ж самі питання за період з 13.02.2022 року по 08.05.2022 року, за результатом якої перевіряючими не встановлено жодного порушення та складено довідку від 04.05.2022 року №12092/Ж5/26-15-09-01/43873464.
Також під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Табако Дім» було прийнято наказ від 23.06.2022 року №23/06 «Про оголошення простою», який розпочався 24.06.2022 року, тобто до прийняття спірного наказу про проведення фактичної перевірки.
Крім того, контролюючий орган було повідомлено, що підприємство відновить свою роботу лише 11.07.2022 року.
Тобто, під час вручення наказу, працівники підприємства, які б могли забезпечити службових осіб контролюючого органу всіма необхідними документами та матеріалами до проведення фактичної перевірки, були відсутні на робочому місці.
Щодо наслідків допущення службових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі №816/228/17 наказ про призначення перевірки, як акт індивідуальної дії, реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може привести до відновлення порушеного права.
На думку Великої Палати Верховного Суду, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Слід звернути увагу, що до завдань адміністративного судочинства та особливостей проведення перевірки контролюючим органом є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Призначення перевірки з порушенням чинного законодавства суттєво порушує права фізичних та юридичних осіб, так як, наприклад, порушує п. 17.1.6 ПК України, а саме бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Також практикою Європейського суду з прав людини у справах визначено принцип «плодів отруйного дерева», який визначає, що докази отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.
Так, в постанові від 04.06.2020 року у справі №826/24815/15 Верховний Суд зазначив, що така позиція відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов'язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлених умови та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема фактичних, можливий лише при дотриманні належних підстав для прийняття наказу про проведення перевірки, а також ознайомлення з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення у встановленому законом спосіб до її початку. Невиконання вимог норм ПК України призводить до визнання такого наказу про проведення перевірки протиправним.
Отже, оскаржуваний наказ про проведення фактичної перевірки виданий без дотримання вимог п. 80.2 ст. 80 ПК України, за відсутності підстав для її проведення, із перевищенням повноважень, визначених п.п. 75.1.3. п. 75.1. ст. 75 ПК України, а тому підлягає скасуванню.
Водночас, ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час розгляду даної справи стали наявними підстави для визнання оскаржуваного наказу протиправним та таким, що підлягає скасуванню, та відповідно задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Єгорова Н.М.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 07 лютого 2024 року.