Справа № 620/13462/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК
08 лютого 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Аліменка В.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від19.07.2023 №254150025883 про відмову у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до загального стажу роботи позивача періоди роботи з 01.12.1983 по 12.01.1985 в середній школі №43 м.Пенза, з 27.10.1987 по 22.07.1991 в колгоспі ім.Енгельса, з 01.10.1992 по 01.07.1993 та з 01.10.1993 по 25.06.1994 в позашкільному навчальному закладі «Центр дитячо-юнацького туризму та екскурсій» та провести перерахунок пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не враховано при обчисленні пенсії до загального страхового стажу позивача період роботи з 01.12.1983 по 12.01.1985 в середній школі №43 м.Пенза, з 27.10.1987 по 22.07.1991 в колгоспі ім.Енгельса, з 01.10.1992 по 01.07.1993 та з 01.10.1993 по 25.06.1994 в позашкільному навчальному закладі «Центр дитячо-юнацького туризму та екскурсій».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.12.1983 по 12.01.1985 в середній школі №43 м.Пенза, період роботи з 27.10.1987 по 22.07.1991 в колгоспі ім.Енгельса, та провести перерахунок пенсії, з урахуванням виплачених сум.
В решті вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки згідно матеріалів пенсійнної справи позивач у період з 01.09.1985 по 02.07.1990 навчався у навчальному закладі на денній формі навчання, тому підстави для зарахування періоду роботи з 27.10.1987 по 22.07.1991 в колгоспі ім.Енгельса - відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що оскільки робота в періоди з 01.12.1983 по 12.01.1985 в середній школі №43 м. Пенза на посаді вчителя фізичного виховання та з 27.10.1987 по 22.07.1991 в колгоспі ім. Енгельса на посаді секретаря, підтверджується записами в трудовій книжці, відтак страховий стаж вважається підтвердженим та має бути врахований під час призначення пенсії за віком, що свідчить про протиправність дій пенсійного фонду.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, при призначенні пенсії та її обчисленні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області не було враховано до загального стажу роботи позивача періоди роботи з 01.12.1983 по 12.01.1985 в середній школі №43 м.Пенза, з 27.10.1987 по 22.07.1991 в колгоспі ім.Енгельса, що підтверджується формою РС-право (а.с.41-42).
При цьому, період роботи з 01.10.1992 по 01.07.1993 та з 01.10.1993 по 25.06.1994 в позашкільному навчальному закладі «Центр дитячо-юнацького туризму та екскурсій» до загального трудового стажу було враховано у повному обсязі.
На звернення позивача від 05.07.2023 №9218, рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 05.07.2023 №254150025883, було відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки довідки про заробітну плату не підтверджені первинними документами.
У подальшому, 10.07.2023 ОСОБА_1 повторно звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області з заявою про перерахунок пенсії.
Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області від 17.07.2023 №254150025883 призначено пенсію за віком з 29.05.2023 по 26.06.2023 в сумі 5532,97 грн; з 27.06.2023 довічно в сумі 5532,97 грн та визначено тривалість страхового стажу 33 роки 11 місяців 12 днів.
Оскільки, на думку позивача, вищевказаним рішенням було неповно враховано його страховий стаж, а тому 12.07.2023 позивач знову звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області.
Однак, рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 19.07.2023 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати до 01.07.2000 згідно з частиною першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до підтвердження довідки про заробітну плату.
Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки записами з трудової книжки позивача підтверджується, що він з 01.12.1983 по 12.01.1985 працював в середній школі №43 м.Пенза, з 27.10.1987 по 22.07.1991 - в колгоспі ім.Енгельса, а тому останньому не може бути відмовлено у врахуванні зазначених періодів роботи до страхового стажу.
Однак, враховуючи, що доказів неврахування періоду роботи з 01.10.1992 по 01.07.1993 та з 01.10.1993 по 25.06.1994 в позашкільному навчальному закладі «Центр дитячо-юнацького туризму та екскурсій» матеріали справи не містять, тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Відповідно до ст. 48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону № 1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжна. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Прийняття на підтвердження стажу роботи інших письмових документів застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві.
Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частиною першою статті 24 вказаного Закону визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до частин другої та третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Вимогами пункту 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
З матеріалів справи вбачається, що спірним в даному випадку, на думку позивача, є неврахування відповідачем саме до страхового стажу періодів роботи з 01.12.1983 по 12.01.1985 в середній школі №43 м.Пенза, з 27.10.1987 по 22.07.1991 в колгоспі ім.Енгельса, з 01.10.1992 по 01.07.1993 та з 01.10.1993 по 25.06.1994 в позашкільному навчальному закладі «Центр дитячо-юнацького туризму та екскурсій», та як наслідок обчислення пенсії, з врахуванням зазначених періодів.
Так, записами з трудової книжки ОСОБА_1 підтверджується, що він з 01.12.1983 по 12.01.1985 працював в середній школі №43 м.Пенза, з 27.10.1987 по 22.07.1991 - в колгоспі ім.Енгельса, відтак, вказані періоди підлягають зарахуванню до трудового стажу позивача.
Крім того, у відповідності до Наказів Центру дитячо-юнацького туризму та екскурсій від 01.10.1992 №37 та від 01.10.1993 №33 ОСОБА_1 у період з 01.10.1992 по 01.07.1993 та з 01.10.1993 по 25.06.1994 працював по сумісництву в позашкільному навчальному закладі «Центр дитячо-юнацького туризму та екскурсій».
Разом з тим, оскільки доказів неврахування періоду роботи з 01.10.1992 по 01.07.1993 та з 01.10.1993 по 25.06.1994 в позашкільному навчальному закладі «Центр дитячо-юнацького туризму та екскурсій» матеріали справи не містять, а формою РС-право підтверджується врахування вказаних періодів з 01.10.1992 по 01.07.1993 та з 01.10.1993 по 25.06.1994 до загального страхового стажу періодів роботи позивача, тому у цій частині позовні вимоги є необгрунтованими.
Посилання апелянта на те, що у період з 01.09.1985 по 02.07.1990 ОСОБА_1 навчався у навчальному закладі на денній формі навчання, тому підстави для зарахування до страхового стажу періоду з 27.10.1987 по 22.07.1991 відсутні, колегія суддів не приймає до уваги, враховуючи, що в трудовій книжці наявний відповідний запис про роботу особи в колгоспі ім.Енгельса з 01.09.1985 по 02.07.1990, а неправильне ведення обліку навчання не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення у зв'язку з достатнім трудовим стажем.
З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді В.О. Аліменко
В.П. Мельничук