П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/31940/23
Головуючий в І інстанції: Стефанов С.О.
Дата та місце ухвалення рішення: 08.12.2023 р. м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Градовського Ю.М.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу ГУНП в Одеській області від 11.01.2023 року № 69 «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб БПОП ГУНП в Одеській області» в частині застосування до лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Одеській області від 17.01.2023 року № 41о/с «По особовому складу» в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області, зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області з 18.01.2023 року;
- стягнути з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 18.01.2023 року по дату набрання чинності рішення про поновлення на посаді з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
Разом із позовом позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду. Обґрунтовуючи вимоги заяви про поновлення строку звернення до суду позивач послався на те, що оскаржувані накази про звільнення зі служби в поліції отримав засобами поштового зв'язку 20.01.2023 року та 17.02.2023 року подав до суду позовну заяву про визнання протиправними і скасування цих наказів. Водночас, позивач зазначив, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі № 420/3299/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду та не зазначення об'єктивних обставин, що перешкоджали позивачу скористатися правом на звернення до адміністративного суду у встановлений законом строк. Судом роз'яснено позивачу, що постановлення ухвали про залишення позову без розгляду не позбавляє його права звернутись до суду повторно в загальному порядку, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду. Таким чином, позивач вказує, що повторно звертається з позовом із зазначенням обставин, які не були відомі Одеському окружному адміністративному суду при винесенні ухвали від 26 червня 2023 року у справі № 420/3299/23. Позивачем повідомлено суд про те, що з 21.01.2023 року по 15.02.2023 року ОСОБА_1 здійснював супровід благодійної допомоги до БФ «Єдина родина» для передачі воїнам ЗСУ на Херсонському, Запорізькому та Донецькому напрямках, що підтверджується супроводжувальним листом БФ «Єдина Родина», у зв'язку з чим, не зміг вчасно звернутися до суду для захисту своїх прав та інтересів у правовідносинах, що є предметом позовної заяви. Позивач зазначив, що фактично на наступний день після отримання оскаржуваних наказів він був залучений до здійснення волонтерської допомоги, спрямованої на сприяння стримуванню і відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України, тому не міг за один день вирішити питання щодо оскарження отриманих наказів. Позивач послався на те, що повернувшись додому в Одесу 15 лютого 2023 року він зміг підготувати та подати позов 17.02.2023 року, як тільки мав об'єктивну можливість це зробити. Окрім того, позивач просив врахувати, що пропуск строку звернення до суду з першою позовною заявою був незначним, 11 днів (15-денний строк звернення до суду з моменту отримання оскаржуваних наказів спливав 04.02.2023 року - субота, тому фактично останнім днем строку для подачі позовної заяви було 06.02.2023 року - понеділок, позовна заява вперше подана 17.02.2023 року, тобто, через 11 днів після закінчення строку звернення до суду). Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд визнати надання позивачем волонтерської допомоги Збройним Силам України, що підтверджено відповідними доказами, поважною причиною пропуску строку звернення до суду та поновити позивачу строк звернення до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів від 11.01.2023 року № 69 і від 17.01.2023 року № 41о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що строк звернення до суду пропущений позивачем з причин, які виникли з його волі, а, отже, не є поважними.
Враховуючи факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою та факт того, що підстави, які вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнані судом неповажними, суд першої інстанції визначив, що позивачу необхідно вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду (у разі їх наявності) та надати належні докази.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року позивачу надано десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, зокрема, для подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до суду та наданням належних доказів.
На виконання вимог наведеної ухвали, позивач подав клопотання, в якому просив визнати поважною причину пропуску позивачем строку звернення до суду та поновити позивачу строк звернення до суду з даним позовом. В обґрунтування заявленого клопотання позивач послався на те, що оскаржувані накази про звільнення зі служби в поліції отримав засобами поштового зв'язку 20.01.2023 року. Позивач зазначив, що вперше подав позовну заяву до Головного управління Національної поліції в Одеській 17.02.2023 року з метою оскарження наказів про звільнення зі служби в поліції, однак, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі № 420/3299/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду та не зазначення об'єктивних обставин, що перешкоджали позивачу скористатися правом на звернення до адміністративного суду у встановлений законом строк. Позивач вказує, що після залишення без розгляду першої позовної заяви він повторно звертається до суду з позовною заявою із зазначенням нових обставин щодо обґрунтування пропуску строку звернення до суду з позовною заявою. Так, позивач зазначає, що з 21.01.2023 року по 15.02.2023 року він здійснював супровід благодійної допомоги до БФ «Єдина родина» для передачі воїнам ЗСУ на Херсонському, Запорізькому та Донецькому напрямках, що підтверджується супроводжувальним листом БФ «Єдина Родина», тобто, фактично на наступний день після отримання оскаржуваних наказів позивач був залучений до здійснення волонтерської допомоги, спрямованої на сприяння стримуванню і відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України, тому не міг за один день вирішити питання щодо оскарження отриманих наказів. Позивач посилається на те, що потреби Збройних Сил України є нагальними та щоденними, в умовах широкомасштабної агресії проти України не можуть в повному обсязі покриватися і забезпечуватись державою, до забезпечення необхідними засобами долучаються багато волонтерських організації та волонтерів, а зволікання з доставленням волонтерської допомоги для забезпечення військових різноманітними засобами підсилюють негативні наслідки воєнних дій, таких як: збільшення кількості постраждалих та загиблих серед військових та мирного населення, руйнування інфраструктури, а також зменшують результативність дій Збройних Сил України. Отже, враховуючи вищевикладене, позивач вказує, що він не зміг вчасно звернутися до суду для захисту своїх прав та інтересів у правовідносинах, що є предметом позовної заяви саме у зв'язку з бажанням допомогти Збройним Силам України та доставити необхідні їм засоби захисту, в тому числі транспортні засоби. Позивач зазначає, що повернувшись додому в Одесу 15 лютого 2023 року він зміг підготувати та подати позов 17.02.2023 року, як тільки мав об'єктивну можливість це зробити. Позивач звертає увагу на те, що пропуск строку звернення до суду з першою позовною заявою був незначним, 11 днів (15-денний строк звернення до суду з моменту отримання оскаржуваних наказів спливав 04.02.2023 року - субота, тому фактично останнім днем строку для подачі позовної заяви було 06.02.2023 року - понеділок, позовна заява вперше подана 17.02.2023 року, тобто через 11 днів після закінчення строку звернення до суду). Таким чином, позивач зазначає, що неможливість подання позовної заяви полягала саме в тому, що він виконуючи соціально значущі дії (надання волонтерської допомоги Збройним Силам України в умовах воєнного стану) не мав достатньо часу підготувати (а не просто направити поштою чи особисто до суду) позовну заяву з відповідними аргументами та доказами, в тому числі щодо дат отримання оскаржуваних наказів та підстав їх оскарження. Щодо повторної подачі позовної заяви лише 20 листопада 2023 року позивач вказав на те, що на момент прийняття ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі № 420/3299/23 про залишення позову без розгляду (повний текст вказаної ухвали складено 03 липня 2023 року) ОСОБА_1 навіть не припускав, що надання ним волонтерської допомоги може бути визнано судом поважною причиною пропуску строку звернення до суду, саме з цієї причини не повідомляв про цю обставину суду у справі № 420/3299/23. Позивач зазначив, що після прийняття ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі № 420/3299/23 позивач продовжував здійснювати виїзди в Херсонську та Запорізьку області для здійснення волонтерської допомоги населенню та Збройним Силам України. Окрім того, позивач вказав на те, що він займався пошуком адвоката для отримання додаткових консультацій з приводу можливості оскарження наказів про звільнення та поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом. Таким чином, з урахуванням свідомої позиції та активних дій ОСОБА_1 , як волонтера під час дії в Україні воєнного стану та ведення активних бойових дій Збройними Силами України, позивач просив суд визнати надання позивачем волонтерської допомоги Збройним Силам України поважною причиною пропуску строку звернення до суду та поновити позивачу строк звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року у задоволенні заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено, адміністративний позов повернуто позивачу.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушенні норм процесуального права. Позивач посилається на те, що судом першої інстанції помилково не враховані наведені ним доводи у заявах про поновлення строку звернення до суду, а висновок суду першої інстанції про неповажність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, на думку апелянта, є хибним.
Представником відповідача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, згідно якої апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно ч.ч. 1-3, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.
Водночас, Законом України від 15 березня 2022 року № 2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» внесено зміни, зокрема, до Дисциплінарного статуту Національної поліції України та доповнено його розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», яким з 01 травня 2022 року запроваджені інші строки звернення до суду щодо оскарження дисциплінарного стягнення.
Так, статтею 31 «Оскарження дисциплінарного стягнення, застосованого у період дії воєнного стану» Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що поліцейський має право подати рапорт про перегляд застосованого до нього дисциплінарного стягнення або його скасування протягом трьох днів з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.
Подання поліцейським рапорту про перегляд або скасування такого дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється протягом п'яти днів, але не пізніше видання наказу по особовому складу про виконання такого стягнення.
Розгляд рапорту поліцейського здійснюється протягом семи календарних днів з дня його реєстрації в органі поліції шляхом проведення перевірки викладених у рапорті фактів та обставин, що, на думку поліцейського, не були враховані під час проведення службового розслідування, та прийняття рішення про застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Відповідь за результатами розгляду рапорту поліцейського надсилається на адресу, в тому числі електронної пошти, вказану поліцейським у рапорті. За наявності в рапорті номера засобу комунікаційного зв'язку поліцейського відповідь може бути надіслана на вказаний номер.
Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів враховує, що питання щодо застосування наведених положень КАС України та Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині строків звернення до суду з позовом про оскарження дисціплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції було предметом розгляду Верховним Судом.
Так, згідно постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, від 08 лютого 2023 року у справі № 120/7567/22, від 31 жовтня 2023 року у справі № 400/5692/22, від 31 жовтня 2023 року у справі № 340/4394/22, від 30 листопада 2023 року у справі № 500/1224/23, від 07 грудня 2023 року у справі № 420/15422/22, у контексті даного судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут Національної поліції України, яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.
Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що до правовідносин, які склались і у цій справі, потрібно застосовувати положення абзацу 2 частини 4 статті 31 Дисциплінарного статуту, в редакції Закону № 2123-IX, який передбачає оскарження наказу про звільнення у 15-ти денний термін з дня ознайомлення з відповідним наказом.
При цьому, ВС зазначив, що законодавець пов'язав виникнення права на оскарження застосованого до поліцейського дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та обчислення строку на таке оскарження - з моменту ознайомлення з наказом по особовому складу.
У даній справі позивач оскаржує пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 11.01.2023 року № 69 в частині застосування до лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, а також наказ ГУНП в Одеській області від 17.01.2023 року № 41о/с «По особовому складу» в частині звільнення позивача зі служби в поліції, який прийнятий у зв'язку із реалізацією дисціплінарного стягнення.
За наведеного правового регулювання, висновків ВС та обставин даної справи, враховуючи, що предметом оскарження у цій справі є наказ про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказ про звільнення позивача зі служби в поліції, який прийнятий у зв'язку із реалізацією дисціплінарного стягнення, ці накази прийняті у період дії нової процедури, тому у цій справі підлягають застосуванню положення абзацу 2 частини 4 статті 31 Дисциплінарного статуту, в редакції Закону № 2123-IX, який передбачає оскарження до суду наказу про звільнення у 15-ти денний термін з дня ознайомлення з наказом по особовому складу.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначається самим позивачем, наказ про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказ про звільнення позивача зі служби в поліції, який прийнятий у зв'язку із реалізацією дисціплінарного стягнення (по особовому складу), отримані позивачем засобами поштового зв'язку 20.01.2023 року.
17.02.2023 року позивач подав до суду позов щодо оскарження наказів про звільнення.
Проте, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі № 420/3299/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду та не зазначення об'єктивних обставин, що перешкоджали позивачу скористатися правом на звернення до адміністративного суду у встановлений законом строк.
20.11.2023 року позивач повторно подав до суду позов щодо оскарження наказів про звільнення (дата позовної заяви - 16.11.2023 року).
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач, звернувшись із заявленим позовом у листопаді 2023 року, пропустив строк звернення до суду із позовом щодо оскарження наказів про звільнення, які ним отримані 20.01.2023 року.
Водночас, колегія суддів зазначає, що пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця обставина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але він цього не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, від 07 жовтня 2021 року у справі № 9901/127/21, від 24 листопада 2021 року у справі № 9901/267/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 9901/65/20.
Позивач вказує, що після залишення без розгляду першої позовної заяви він повторно звертається до суду з позовною заявою із зазначенням нових обставин щодо обґрунтування пропуску строку звернення до суду з позовною заявою, які не були відомі Одеському окружному адміністративному суду при винесенні ухвали від 26 червня 2023 року у справі № 420/3299/23.
Позивачем повідомлено суд про те, що з 21.01.2023 року по 15.02.2023 року ОСОБА_1 здійснював супровід благодійної допомоги до БФ «Єдина родина» для передачі воїнам ЗСУ на Херсонському, Запорізькому та Донецькому напрямках, що підтверджується супроводжувальним листом БФ «Єдина Родина», у зв'язку з чим, не зміг вчасно звернутися до суду для захисту своїх прав та інтересів у правовідносинах, що є предметом позовної заяви.
Позивач зазначив, що фактично на наступний день після отримання оскаржуваних наказів він був залучений до здійснення волонтерської допомоги, спрямованої на сприяння стримуванню і відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України, тому не міг за один день вирішити питання щодо оскарження отриманих наказів.
Позивач послався на те, що повернувшись додому в Одесу 15 лютого 2023 року він зміг підготувати та подати позов 17.02.2023 року, як тільки мав об'єктивну можливість це зробити.
Надаючи оцінку наведеним доводам позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно супроводжувального листа Благодійного фонду «Єдина родина» від 21 січня 2023 року по 15 лютого 2023 року, позивач дійсно супроводжував благодійну допомогу БФ «Єдина родина» для передачі воїнам ЗСУ на Херсонському, Запорізькому та Донецькому напрямках.
Колегія суддів приходить до висновку, що надання позивачем волонтерської допомоги Збройним Силам України може бути визнано поважною причиною пропуску строку звернення до суду, проте, з урахуванням дати отримання оскаржуваних наказів (20.01.2023 року) та періоду надання позивачем такої волонтерської допомоги з 21 січня 2023 року по 15 лютого 2023 року, ці обставини можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку звернення до суду з позовом за вказаний період (з 21 січня 2023 року по 15 лютого 2023 року).
Також, колегія суддів вважає, що підлягають врахуванню обставини щодо подання позивачем первісної позовної заяви 17.02.2023 року щодо оскарження наказів про звільнення, перебування позову на розгляді суду та залишення без розгляду позовної заяви у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду та не зазначення об'єктивних обставин, що перешкоджали позивачу скористатися правом на звернення до адміністративного суду у встановлений законом строк, згідно ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі № 420/3299/23.
Вказана ухвала проголошена в судовому засіданні за участю представника позивача, повний текст якої складено 03.07.2023 року.
Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано будь-яких доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення із повторною позовною заявою з моменту залишення первісного позову без розгляду у червні 2023 року, складання повного судового рішення про залишення без розгляду позовної заяви у липні 2023 року та до моменту подання повторної позовної заяви у листопаді 2023 року.
Колегія суддів звертає увагу на те, що повідомлена суду інформація при поданні повторного позову щодо надання позивачем волонтерської допомоги Збройним Силам України з 21 січня 2023 року по 15 лютого 2023 року жодним чином не обґрунтовує поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом з моменту залишення первісного позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду у червні 2023 року, складання повного судового рішення про залишення без розгляду позовної заяви у липні 2023 року та до моменту подання повторної позовної заяви у листопаді 2023 року.
Враховуючи, що при зверненні із даним позовом у листопаді 2023 року в якості поважних причин пропуску строку звернення до суду позивач послався лише на надання ним волонтерської допомоги Збройним Силам України з 21 січня 2023 року по 15 лютого 2023 року та подачу первісного позову у лютому 2023 року, який ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі № 420/3299/23 залишено без розгляду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визнав наведені позивачем обставини неповажними причинами пропуску строку звернення до суду та залишив позовну заяву без руху для подання заяви про поновлення строку звернення із зазначенням інших підстав і наданням відповідних доказів.
У поданій на виконання вимог ухвали суду першої інстанції заяві позивач повторно послався на обставини щодо надання ним волонтерської допомоги Збройним Силам України з 21.01.2023 року по 15.02.2023 року та подачу первісного позову у лютому 2023 року, який ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі № 420/3299/23 залишено без розгляду.
Разом з цим, щодо повторної подачі позовної заяви лише 20 листопада 2023 року позивач вказав на те, що на момент прийняття ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі № 420/3299/23 про залишення позову без розгляду (повний текст вказаної ухвали складено 03 липня 2023 року) ОСОБА_1 навіть не припускав, що надання ним волонтерської допомоги може бути визнано судом поважною причиною пропуску строку звернення до суду, саме з цієї причини не повідомляв про цю обставину суду у справі № 420/3299/23.
Позивач зазначив, що після прийняття ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі № 420/3299/23 він продовжував здійснювати виїзди в Херсонську та Запорізьку області для здійснення волонтерської допомоги населенню та Збройним Силам України.
Окрім того, позивач вказав на те, що він займався пошуком адвоката для отримання додаткових консультацій з приводу можливості оскарження наказів про звільнення та поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом.
Проте, будь-яких доказів щодо здійснення позивачем волонтерської діяльності у період з березня 2023 року по листопад 2023 року позивачем не надано.
Враховуючи відсутність доказів щодо здійснення позивачем волонтерської діяльності у період з березня 2023 року по листопад 2023 року, колегія суддів приходить до висновку, що посилання позивача на те, що після прийняття ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі № 420/3299/23 він продовжував здійснювати виїзди в Херсонську та Запорізьку області для здійснення волонтерської допомоги населенню та Збройним Силам України не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку звернення до суду із повторною позовної заявою, яка подана у листопаді 2023 року.
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що він займався пошуком адвоката для отримання додаткових консультацій з приводу можливості оскарження наказів про звільнення та поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, оскільки до позовної заяви у даній справі, яка подана адвокатом позивача - Компанієць М.М., доданий договір про надання правової допомоги, який укладений позивачем та Адвокатським бюро «Компанієць М.М.» 03.08.2023 року.
Тобто, позивач ще у серпні 2023 року уклав договір з новим адвокатом, а тому, пошук адвоката позивачем не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду із повторним позовом, який поданий у листопаді 2023 року.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням встановленого чинним законодавством п'ятнадцятиденного строку на оскарження до суду наказів про звільнення, пропуск позивачем строку звернення до суду із повторною позовною заявою з моменту залишення без розгляду первісного позову у червні 2023 року та до подання повторного позову у листопаді 2023 року є значним, а тому, може бути поновлений лише за наявності доказів поважності причин пропуску такого строку.
Проте, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що обставини, на які посилається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом з моменту залишення первісного позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду у червні 2023 року, складання повного судового рішення про залишення без розгляду позовної заяви у липні 2023 року та до моменту подання повторної позовної заяви у листопаді 2023 року.
Колегія суддів зазначає, що жодних ґрунтовних причин, чому позивач не міг звернутися до суду з даним позовом раніше листопада 2023 року він не навів.
Колегія суддів вважає, що зі змісту конкретних обставин, хронології та послідовності дій позивача не вбачається підстав для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Колегія суддів наголошує, що тривале зволікання зі зверненням до суду з адміністративним позовом через неналежне використання процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
У даній справі суд першої інстанції забезпечив можливість подання позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного строку, ухвалою суду першої інстанції позовну заяву залишено без руху та позивачу надано десятиденний строк для подання вказаної заяви, така заява подана останнім, тобто, у цій частині права позивача дотримані.
На підставі наведеного у сукупності, оскільки позивачем не наводиться та зі змісту матеріалів справи не вбачається будь-яких причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали йому своєчасно звернутись до суду із даним позовом, що позбавляє суд можливості застосувати приписи КАС України щодо визнання причин пропуску строку поважними, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до частини другої статті 123 КАС України.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 08.02.2024 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О. Турецька