07 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/24464/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,
перевіривши на відповідність нормам Кодексу адміністративного судочинства України матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року
по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
22 вересня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 13 грудня 2023 року відповідач ГУ ПФУ в Дніпропетровській області оскаржив його в апеляційному порядку.
Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, було встановлено, що зазначену апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог закону, що полягають в наступному.
Відповідно до матеріалів адміністративної справи, апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржником ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовну вимогу немайнового характеру, який подано фізичною особою.
Ухвалою судді Третього апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року апеляційна скарга ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року, у зв'язку з не відповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України та скаржнику ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надано строк на їх виправлення протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що копія ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху отримана уповноваженою особою ГУ ПФУ в Дніпропетровській області - 23 грудня 2023 року, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах адміністративної справи.
Отже, останнім днем усунення недоліків апеляційної скарги, відповідно, є 02 лютого 2024 року включно.
Разом з тим, 02 лютого 2023 року від представника скаржника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про продовження ГУ ПФУ в Дніпропетровській області процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги, в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування зазначеного клопотання про продовження ГУ ПФУ в Дніпропетровській області процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги, представник скаржника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зазначає, що немає можливості усунути недоліки апеляційної скарги у встановлений строк через відсутність коштів на оплату судового збору. Також, скаржник посилається на Рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland»). З огляду на викладені обставини, просить суд апеляційної інстанції продовжити ГУ ПФУ в Дніпропетровській області процесуальний строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Розглянувши клопотання скаржника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про продовження ГУ ПФУ в Дніпропетровській області процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги, а також вивчивши наведені у ньому доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення через їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до приписів частини 2 статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У відповідності до статті 129 Конституції України та статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року «Надточій проти України», принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги на доволі великий строк може призвести до затягування строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі, та відповідно призведе до надання переваги одній зі сторін судового процесу - суб'єкта владних повноважень, що є неприпустимим.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
Так, обов'язковість та можливість сплати судового збору у скаржника, відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, виникла з дати початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який враховуючи дату отримання ним копії повного судового рішення, що оскаржується, є більш ніж достатній для здійснення сплати судового збору. Такий, невиправдано тривалий строк сплати судового збору суб'єктом владних повноважень виключає можливість для подальшого його продовження.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що для продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги, повинні існувати об'єктивні, непереборні підстави. Відсутність коштів для сплати судового збору не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для продовження зазначеного строку.
Ухвалою суду від 15 січня 2024 року було надано максимальний строк для усунення недоліків апеляційної скарги, який передбачено нормами Кодексу адміністративного судочинства України - 10 днів з моменту отримання ухвали.
Згідно статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан не може бути скороченим чи прискореним.
Зміна судом процесуальних строків, їх прискорення чи зменшення в умовах дії воєнного стану недопустиме.
Також, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що посилання скаржника на окремі фрагменти рішення Європейського суду з прав людини у даному спорі є необґрунтованими, оскільки правові позиції вказаних рішень покликані захищати інтереси особи та забезпечити їй належний захист від протиправних дій чи бездіяльності з боку держави та державних органів, уповноважених на виконання її функцій. При цьому державний орган та держава в цілому не вправі використовувати юридичні механізми захисту прав, визначені Конвенцією та правовими позиціями Європейського суду з прав людини для задоволення власних інтересів, оскільки це прямо суперечить меті та завданню самої Конвенції та може призвести до зловживання домінуючим становищем, як суб'єкта владних повноважень, у адміністративних правовідносинах. Аналогічний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 13.04.2020 року у справі 280/637/19.
Таким чином, а ні станом на 02 лютого 2024 року включно (останній день усунення недоліків апеляційної скарги), з урахуванням поштового перебігу, а ні станом на 07 лютого 2024 року включно (день постановлення даної ухвали), з урахуванням терміну більшого ніж необхідно на поштовий перебіг, скаржником ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не виконано вимоги ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року протягом десяти днів включно з моменту її отримання, зазначені недоліки апеляційної скарги не усунуто.
Враховуючи наявність вказаних недоліків апеляційної скарги станом на 07 лютого 2024 року включно (день постановлення даної ухвали) дана адміністративна справа не може бути розглянута Третім апеляційним адміністративним судом.
Відповідно до частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин апеляційна скарга ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у даній адміністративній справі підлягає поверненню скаржнику ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Керуючись статтями 169, 298, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - повернути Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Роз'яснити скаржнику, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий