07 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/19502/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,
перевіривши на відповідність нормам Кодексу адміністративного судочинства України матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року
по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
03 серпня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Рівненській області) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, ГУ ПФУ в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволений частково.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 12 грудня 2023 року відповідач ГУ ПФУ в Рівненській області оскаржив його в апеляційному порядку.
Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, було встановлено, що зазначену апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог закону, що полягають в наступному:
Відповідно до матеріалів адміністративної справи, апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог пункту 2 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржником ГУ ПФУ в Рівненській області в тексті апеляційної скарги, зокрема, у вступній частині апеляційної скарги не вірно зазначена дата ухвалення оскаржуваного рішення, з порушенням вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржником ГУ ПФУ в Рівненській області до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовну вимогу немайнового характеру, який подано фізичною особою, а також не надано доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копії поданої до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів або доказів її надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи.
Ухвалою судді Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року апеляційна скарга ГУ ПФУ в Рівненській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року залишена без руху, у зв'язку з не відповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України та скаржнику ГУ ПФУ в Рівненській області надано строк на їх виправлення протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання суду апеляційної інстанції документа на підтвердження сплати судового збору, а також виправленої апеляційної скарги з зазначенням у вступній частині апеляційної скарги вірної дати ухвалення оскаржуваного рішення, з наданням доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копії виправленої апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів або доказів її надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи.
Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що копія ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху отримана уповноваженою особою скаржника ГУ ПФУ в Рівненській області - 25 січня 2024 року, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах адміністративної справи.
Отже, останнім днем усунення недоліків апеляційної скарги, відповідно, є 05 лютого 2024 року включно, з урахуванням поштового перебігу (день, який був першим робочим днем після 04 лютого 2024 року - останнього дня для усунення недоліків апеляційної скарги, який припав на вихідний день).
Разом з тим, 24 січня 2024 року від представника скаржника ГУ ПФУ в Рівненській області на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про відстрочення ГУ ПФУ в Рівненській області сплати судового збору до ухвалення судового рішення по даній справі, в порядку статті 8 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, та статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування зазначеного клопотання про відстрочення ГУ ПФУ в Рівненській області сплати судового збору до ухвалення судового рішення по даній справі, представник скаржника ГУ ПФУ в Рівненській області зазначає, що ГУ ПФУ в Рівненській області немає можливості усунути недоліки апеляційної скарги у встановлений строк через неналежне фінансування з державного бюджету та відсутністю на рахунку грошових коштів. З огляду на викладені обставини, просить суд апеляційної інстанції відстрочити ГУ ПФУ в Рівненській області сплату судового збору до ухвалення судового рішення по даній справі.
Розглянувши клопотання скаржника ГУ ПФУ в Рівненській області про відстрочення ГУ ПФУ в Рівненській області сплати судового збору до ухвалення судового рішення по даній справі, а також вивчивши наведені у ньому доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення через їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на наступні обставини.
Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги.
Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Також, виключний перелік заяв та клопотань, за подання яких не справляється судовий збір, встановлений частиною 2 статті 3 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги.
Статтею 5 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, також встановлено перелік категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору. Зазначені переліки є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.
З огляду на викладене, скаржник ГУ ПФУ в Рівненській області не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору та повинен сплачувати судовий збір.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Відповідальність за сплату судового збору державними органами держава взяла на себе, тому, посилання скаржника ГУ ПФУ в Рівненській області на відсутність фінансування для сплати судового збору є необґрунтованими, а дана обставина не є встановленою законом підставою для відстрочення сплати судового збору.
Приписами статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору суб'єкту владних повноважень.
Отже, суд критично оцінює заявлене скаржником ГУ ПФУ в Рівненській області клопотання про відстрочення сплати судового збору з огляду на те, що у спірних правовідносинах скаржник ГУ ПФУ в Рівненській області виступає як орган державної влади, тобто як представник держави через якого вона набуває і здійснює свої права та обов'язки. За таких умов, вказані обставини, тобто неналежне (обмежене) фінансування державою державної установи, як свого представника у спірних правовідносинах, не можуть вважатись підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року № 2 «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
Втім, стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
З наведених норм вбачається, що підставою для зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат є майновий стан скаржника.
Однак, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати, оскільки Держава, приймаючи певні правові норми щодо сплати судового збору, взяла на себе відповідні зобов'язання щодо його сплати при зверненні до суду суб'єктів владних повноважень.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує і те, що у відповідності до ст.129 Конституції України та статі 8 Кодексу адміністративного судочинства України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що безпідставне продовження строків на сплату судового збору Державному органу на доволі великий строк може призвести до затягування строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі, та відповідно призведе до надання переваги одній зі сторін судового процесу - суб'єкта владних повноважень, що є неприпустимим.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
У розумінні приписів статті 8 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів та гарантувати сплату коштів у майбутньому. Відсутність бюджетного асигнування не є підставою для невиконання скаржником свого обов'язку по сплаті судового збору.
Водночас, скаржником не надано суду апеляційної інстанції жодних доказів наявності обставин щодо відсутності фінансування або обмеженого фінансування або ж несвоєчасного перерахування коштів з державного бюджету бюджетній установі на оплату судового збору, як на підставу для звільнення від сплати судового збору, як і не надавались докази звернення скаржника до відповідних органів щодо вирішення питання виділення додаткових асигнувань на оплату судового збору у цей період та докази відмови в виділенні грошових коштів на відповідні видатки, а також жодних доказів можливості в подальшому сплатити суму судового збору.
Отже, доводи скаржника ГУ ПФУ в Рівненській області не свідчать про неможливість сплатити судовий збір і не є підставою для відстрочення сплати суми судового збору.
Крім того, даною статтею передбачено безпосереднє право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору.
Сплата ж судового збору за подання апеляційної скарги, в силу положень статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
При цьому, суд зауважує, що обов'язковість та можливість сплати судового збору у скаржника, відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, виникла з дати початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, що, з урахуванням терміну для усунення недоліків апеляційної скарги, є більш ніж достатнім для здійснення сплати судового збору.
Оскільки, скаржником не надано суду апеляційної інстанції жодних належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для відстрочення сплати судового збору, наведені в клопотанні про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по даній справі, задоволенню не підлягає.
Таким чином, а ні станом на 05 лютого 2024 року включно (останній день усунення недоліків апеляційної скарги), з урахуванням поштового перебігу, а ні станом на 07 лютого 2024 року включно (день постановлення даної ухвали), з урахуванням терміну більшого ніж необхідно на поштовий перебіг, скаржником ГУ ПФУ в Рівненській області не виконано вимоги ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року, зазначені недоліки апеляційної скарги не усунуто.
Враховуючи наявність вказаних недоліків апеляційної скарги, відсутність документа про сплату судового збору та виправленої апеляційної скарги з доказами надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копії виправленої апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів або доказами її надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи, у межах встановленого судом апеляційної інстанції строку, а також станом на 07 лютого 2024 року включно (день постановлення даної ухвали) дана адміністративна справа не може бути розглянута Третім апеляційним адміністративним судом.
Відповідно до частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин апеляційна скарга ГУ ПФУ в Рівненській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у даній адміністративній справі підлягає поверненню скаржнику ГУ ПФУ в Рівненській області.
Керуючись статтями 169, 298, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по даній справі - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Роз'яснити скаржнику, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий