08 лютого 2024 р. Справа № 520/32756/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/32756/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції взагалі не дослідив питання щодо дотримання строку звернення до суду у даній справі та наявності поважних причин для його поновлення, визначених позивачем у поданій заяві. Зауважив, що проходження позивачем військової служби та перебування безпосередньо у зоні бойових дій, є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач фактично не мав можливості захистити свої права. Позивач є діючим військовослужбовцем, проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 військова служба є безперервною. Позивач приймає безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебував безпосередньо в районах їх проведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів та виконував бойові (спеціальні) завдання, що підтверджується військовим квитком, який міститься в матеріалах справи. Всі ці обставини вплинули на строк звернення до суду та є поважними причинами.
Звернув увагу суду, що надати підтвердження телефонних дзвінків до відповідача та їх змісту позивач не має можливості. Позивач має психологічне напруження під час проходження військової служби в умовах воєнного стану та перебування і участь у бойових діях. Під час проходження служби позивач втрачає побратимів, з якими мав дуже близькі стосунки та з якими підтримували один одного; має постійне психологічне напруження та побоювання за власне життя, адже кожного дня перебуває в ситуаціях коли може загинути. Всі ці фактори й до тепер напружують психологічно позивача. Проте, вказані доводи взагалі не прийняті судом до уваги.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом у даній справі, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , індексації грошового забезпечення за період з 28.04.2022 по 31.12.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , індексацію грошового забезпечення за період з 28.04.2022 по 31.12.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 14.04.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , компенсацію за неотримане речове майно за період з 28.04.2022 по 14.4.2023;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошової компенсації вартості не отриманого харчування за період з 28.04.2022 по 14.04.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошову компенсацію вартості не отриманого харчування за період з 28.04.2022 по 14.04.2023;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби у 2022-2023 роках, передбаченої Постановою КМУ №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби у 2022-2023 роках, передбаченої Постановою КМУ №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби у 2022-2023 роках, передбаченої Постановою КМУ №704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби у 2022-2023 роках, передбаченої Постановою КМУ №704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік у кількості 30 діб та за 2023 рік у кількості 30 діб;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік у кількості 30 діб та за 2023 рік у кількості 30 діб;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 14.04.2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2022-2023 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 14.04.2023 року, передбаченої Постановою КМУ №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 01.05.2022 по 31.12.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , в повному обсязі додаткову винагороду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 01.05.2022 по 31.12.2022, з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 28.04.2022 по 14.04.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 28.04.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 14.04.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому він зазначив, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №108 від 14.04.2023 його виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, однак на день виключення із списків Військової частини НОМЕР_1 відповідач не здійснив повний розрахунок із позивачем. Відповідач неодноразово в усній формі повідомляв позивача про проведення остаточних виплат після надходження фінансування до військової частини. В останній раз відповідач повідомив позивача, що проведе повний розрахунок до кінця жовтня 2023. Однак такі виплати не проведені. Таким чином, позивач просив вважати початок перебігу строку давності саме з 01.11.2023.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 вказаний позов було залишено без руху.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції зазначив, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та надав позивачу термін десять календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного місячного строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами в частині грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та неотримане харчування та тримісячного строку звернення до адміністративного суду з іншими позовними вимогами із зазначенням обґрунтованих та поважних причин пропуску такого строку разом з доказами, що підтверджують поважність таких причин;
- доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
На виконання ухвали суду від 20.11.2023 від представника позивача 23.11.2023 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.
Так, у зазначеній заяві представник позивача зазначив, що у позивача існують обмеження та перешкоди які встановлені під час особливого правового режиму. Проходження позивачем військової служби та перебування позивача безпосередньо у зоні бойових дій, є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач фактично не мав можливості захистити свої права. Позивач є діючим військовослужбовцем, проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , військова служба є безперервною. Позивач приймає безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебував безпосередньо в районах їх проведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів та виконував бойові (спеціальні) завдання, що підтверджується військовим квитком, який міститься в матеріалах справи. Всі ці обставини вплинули на строк звернення до суду та є поважними причинами.
Звернув увагу суду на те, що надати підтвердження телефонних дзвінків до відповідача та їх змісту позивач не має можливості. Позивач має психологічне напруження під час проходження військової служби в умовах воєнного стану та перебування і участь у бойових діях. Під час проходження служби позивач втрачає побратимів, з якими мав дуже близькі стосунки та з якими підтримували один одного; має постійне психологічне напруження та побоювання за власне життя, адже кожного дня перебуває в ситуаціях коли може загинути. Всі ці фактори й до тепер напружують психологічно позивача.
Приймаючи оскаржувану ухвалу та повертаючи позов позивачу, суд першої інстанції послався на те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та наявності підстави, визначеної ч. 2 ст. 123 КАС України.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
У статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положеннями частини 5 статті 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Статтею 171 КАС України передбачені дії, які зобов'язаний здійснити суддя після отримання позовної заяви. Зокрема, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя з'ясовує відповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Статтею 160 КАС України передбачено вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, яка стандартизує структуру позовної заяви, а саме: містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), які дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Статтею 161 КАС України встановлено документи, що додаються до позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 169 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Отже, суд зобов'язаний з'ясувати в кожному випадку чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, чи подано адміністративний позов у строк, встановлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції, зокрема, вказав на те, що представником позивача у поданій заяві про поновлення строку звернення до суду так і не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення позивача до суду із зазначеними позовними вимогами, які б завадили йому звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому наведені представником позивача обставини суд визнає недостатніми для висновку про те, що позивачем з поважних причин пропущено строк звернення до суду. З огляду на викладене, суд робить висновок про відсутність підстав для поновлення строку звернення позивача до суду. Крім того, представником позивача не було надано доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, як того вимагає ухвала суду від 20.11.2023.
Водночас, колегія суддів зазначає, що з аналізу наведених вище вимог КАС України вбачається, що повернення позовної заяви у зв'язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки при встановленні обставин, у який строк позивач мав подати заявлений позов з урахуванням його вимог, обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, з'ясування причин пропуску цього строку та наявності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Враховуючи, що на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, позивачем було подано заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням, на його думку, поважних причин пропуску такого строку, відповідно, за правилами п. 9 ч. 4 ст. 169, ч. 2 ст. 123 КАС України, позовна заява могла бути повернута позивачу у зв'язку з визнанням судом неповажними вказаних позивачем підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Однак, зі змісту ухвали про повернення позовної заяви позивачу, судова колегія вбачає, що суд першої інстанції послався лише на загальні фрази про не наведення позивачем достатніх та переконливих аргументів на підтвердження об'єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення до суду. Разом з цим, оскаржувана ухвала не містить висновків суду про неповажність вказаних позивачем підстав для поновлення строку звернення до суду. Тобто, фактично суд першої інстанції не дослідив питання наявності поважних причин для поновлення строку звернення до суду саме з визначених позивачем, у позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до суду, поданій на виконання вимог ухвали суду від 20.11.2023, обставин.
Водночас, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду у цій справі, виходячи із наступного.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, колегія суддів зауважує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ч. 4 ст. 9 КАС України) полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
Загальновідомим є факт, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі, Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строки дії воєнного стану продовжено по теперішній час.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Водночас, суд першої інстанції не звернув увагу та не надав оцінку доводам позивача про те, що він є діючим військовослужбовцем, проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , військова служба є безперервною, позивач приймає безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, тобто приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29.09.2022 року у справі №500/1912/22.
Разом з цим, ухвала суду першої інстанції не містить висновків про неповажність вказаних позивачем підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Щодо вимог ухвали суду від 20.11.2023 про надання позивачем доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, колегія суддів зазначає, що остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, відповідно до положень ст.173 КАС України, є завданням підготовчого провадження. У разі, якщо суд дійде висновку про необхідність для вирішення позовних вимог додаткових доказів, суд не позбавлений можливості витребувати їх.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що важливість захисту права на доступ до суду підкреслюється тим, що вказане питання включено до Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 2023 роки, затвердженою Президентом України від 11 червня 2021 року №231/2021, в якій зазначено, що перешкоди в доступі до суду віднесено до основних проблем у сфері правосуддя.
Отже, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.
Постановою Великої палати Верховного Суду від 05.12.2018 року в справі № П/9901/736/18 встановлено, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі Bellet v. France Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
З огляду на вищевикладене у сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спірного питання, а тому, враховуючи межі розгляду судом апеляційної інстанції та його повноваження щодо перегляду ухвал суду першої інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову, у зв'язку з чим ухвала суду на підставі ст. 320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі № 520/32756/23 - скасувати.
Справу № 520/32756/23 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко