Постанова від 08.02.2024 по справі 639/3600/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 р.Справа № 639/3600/17

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Київського районного суду м. Полтави від 17.07.2023, головуючий суддя І інстанції: Шаповал Т.В., пров. Хорольський, 6, м. Полтава, Полтавська, 36034, повний текст складено 24.07.23 року по справі № 639/3600/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова , Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області , Посадової особи Головного управління Держпраці у Харківській області Голуб Руслани Іванівни , Посадової особи Головного управління Держпраці у Харківській області Гончарової Юлії Євгеніївни , Посадової особи Головного управління Держпраці у Харківській області Петренко Олени Миколаївни , Посадової особи Центральної ОДПІ м. Харкова ОСОБА_2 , Посадової особи Центральної ОДПІ м. Харкова ОСОБА_3 , Посадової особи Шевченківського об'єднаного управління ПФУ м. Харкова Кайдалової Світлани Семенівни про визнання незаконним рішення відділу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відшкодування шкоди, спричиненої начальником УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова та начальником УПФУ в Харківській області, зобов'язання УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, посадових осіб ГУ Держпраці у Харківській області Голуб Руслани Іванівни, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , посадових осіб Центральної ОДПІ м. Харкова Зайцева Юрія Олександровича, ОСОБА_3 , посадової особи Шевченківського об'єднаного управління ПФУ м. Харкова Кайдалової Світлани Семенівни про визнання незаконним рішення відділу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відшкодування шкоди, спричиненої начальником УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова та начальником УПФУ в Харківській області, зобов'язання УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова вчинити певні дії.

Посилалась на те, що 04.09.2015 року нею було подано позовну заяву до Жовтневого районного суду про визнання дій Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Харкова по відмові перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку із змінами у діючому пенсійному законодавстві на виконання Постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2010 року по справі №2а-4753/09/2670 - незаконними та зобов'язати суд перерахувати пенсію позивача відповідно до зміненого порядку розрахунку пенсії державного службовця у нормах статті 37 Закону України «Про державну службу». Розглядав зазначену позовну заяву суддя Жовтневого районного суду Рубіжний С.О.,ухвалу про відкриття провадження позивачу не надавав, ухвалу про залишення позовної заяви без руху на виконання додаткових вимог до позову та надання доказів позивачем не постановляв. Зазначила, що на даний час органами УПФУ приймається Довідка №5-1 про складові заробітної платні за новою формою з урахуванням у ній всіх видів доходів застрахованої особи, з яких було сплачено пенсійний збір ( єдиний пенсійний внесок), але позивачу ОСОБА_1 посадовці ПФУ у Жовтневому районі м. Харкова із посиланням на незаконну ухвалу від 04.11.2015 року судді ОСОБА_6 протиправно відмовляються у перерахунку пенсії дотепер.

Просила суд визнати незаконною ухвалу судді Жовтневого районного суду Рубіжного С.О. від 04.11.2015 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 про зобов'язання УПФУ Жовтневого району м. Харкова провести перерахунок її пенсії державного службовця - без розгляду, як винесену ним із порушенням заборон та обмежень, встановлених пп.3 п.1 ст.28 антикорупційного закону.

Відшкодувати заявнику нанесену незаконною ухвалою судді ОСОБА_6 матеріальну і моральну шкоду у сумі 250 000 грн. із подальшим регресом із винної особи відповідно до положень статті 68 антикорупційного закону.

Визнати незаконним рішення відділу УПФУ у Жовтневому районі від 16.08.2014 року, яке порушило право заявника на належний соціальний захист і суперечить внесеним змінам в довідку ф№5-Постанови правління ПФУ від 14.02.2011 року щодо складових заробітної плати та відшкодувати нанесену заявнику шкоду начальником УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова ОСОБА_7 у сумі 150 000 грн. із подальшим регресом із винної особи відповідно до положень статті 68 антикорупційного закону.

Зобов'язати УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова поновити порушені права позивача на новий перерахунок раніш призначеної пенсії державного службовця у відповідності із змінами, внесеними у форму Довідки №5-1 складових зарплати держслужбовця Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2010 року по справі №2а-4753/09/2670, статті 37 Закону України « Про державну службу» - відповідно до законодавства, яке діяло в період призначення заявнику пенсії у січні 2011 року відповідно до аналогічних рішень суду із реєстру судових рішень.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.06.2017 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 направлено для розгляду до Ленінського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 21.06.2017 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про визнання незаконними ухвали судді, рішення Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Харкова, поновлення порушеного права, стягнення матеріальної і моральної шкоди.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 21.06.2017 року скасовано в частині:

-Відмови у відкритті провадження у частині визнання незаконним рішення відділу УПФУ у Жовтневому районі від 16.08.2014 року, яке порушило право заявника на належний соціальний захист і суперечить внесеним змінам в довідку ф №5-1 Постанови Правління ПФУ від 14.02.2011 року щодо складових зарплатні та відшкодувати нанесену заявнику шкоду начальником УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова ОСОБА_7 у сумі 150 тис. грн.. із подальшим регресом із винної особи відповідно до положень статті 68 антикорупційного закону

-Відшкодування нанесеної заявнику незаконними діями і бездіяльністю при розгляді заяв про порушення прав начальником УПФУ у Харківській області ОСОБА_8 матеріальну і моральну шкоду у сумі 150 тис. грн.. із подальшим регресом із винної особи відповідно до положень статті 68 антикорупційного закону

-Зобов'язання УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова поновити порушені права позивача на повний перерахунок раніш призначеної пенсії державного службовця і відповідності зі змінами, внесеними у форму Довідки №5-1 складових зарплати держслужбовця Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2010 року по справі №2а-4753/09/2670, статті 37 Закону України « Про державну службу» - відповідно до законодавства, яке діяло в період призначення заявнику пенсії у січні 2011 року відповідно до аналогічних рішень суду із реєстру судових рішень. У цій частині справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. У іншій частині ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 21.06.2017 року залишено без змін.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 року заяву ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення відділу УПФ України у Жовтневому районі м. Харкова, відшкодування шкоди, спричиненої начальником УПФУ у Харківській області, зобов'язання УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова вчинити дії - повернуто заявниці ОСОБА_1 у зв'язку із не підсудністю спору Ленінському районному суду м. Харкова.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 року скасовано та направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 24.01.2018 року відкрито провадження у даній справі.

06.02.2018 року до суду від відповідача Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова надійшов відзив на позовну заяву. Посилались на те, що 17.08.2006 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу». Протягом 2014 року позивач двічі зверталась до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова за перерахунком пенсії. При цьому у рішеннях від 16.08.2014 року та від 26.09.2014 року позивачу було повідомлено про те, що рішення може бути оскаржене у судовому порядку. З питання визнання протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова від 26.09.2014 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 зверталась з позовом до суду. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.11.2015 по справі №639/8099/15-а позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 апеляційну скаргу було повернуто ОСОБА_1 .. Просили суд у частині визнання незаконним рішення УПФ України в Жовтневому районі м. Харкова, відшкодування шкоди, спричиненої начальником Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова залишити без розгляду.

08.02.2018 року до суду від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що 07.08.2014 ОСОБА_1 звернулась з заявою про перерахунок пенсії відповідно до наданої довідки про складові заробітної плати від 01.07.2014 №98/20-30-05-50, виданої Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, до якої додатково включені суми матеріальної допомоги та індексації заробітної плати. 18.09.2014 ОСОБА_1 звернулась з заявою про перерахунок пенсії відповідно до наданої довідки про складові заробітної плати від 21.08.2014 №114/20-30-05-50, виданої Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, а також довідок про заробітну плату станом на травень 2007 року та лютий 2008 року від 22.08.2014 №118/20-30-05-50 та від 22.08.2014 №119/20-30-05-50.

Рішенням управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова від 26.09.2014 ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні зазначених перерахунків.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.11.2015 по справі №639/8099/15-а позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 апеляційну скаргу було повернуто ОСОБА_1 .. Зазначив, що на всі звернення, які надходили до ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області від громадянки ОСОБА_1 протягом 2016 та 2017 років надано вичерпні відповіді у терміни встановлені законодавством. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

13.02.2018 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області. Зазначила, що ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області в особі її керівника ОСОБА_8 не дотримується вимог положення, яке регламентує контроль за роботою Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Харкові по захисту прав застрахованої особи державним страхувальником та навпаки тривалий час порушує права застрахованої особи, наносячи їй матеріальної і моральної шкоди. Посадовою особою ПФУ у Жовтневому районі м. Харкова було порушено право позивача на своєчасне та повне автоматичне перерахування пенсії державного службовця за наявними даними персоніфікованого обліку.

Окрім того, зазначила, що відповідач обґрунтовує свої дії та бездіяльність по перерахунку пенсії позивача виключно посиланням на підзаконний акт Постанову КМУ від 31.05.2000 року №865, безпідставно не враховуючи діючі на той час норми статті 37 Закону України «Про державну службу».

Посилалась на те, що до правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування підлягає застосуванню частина перша, а не друга статті 99 КАС України. Просила позовні вимоги задовольнити.

15.02.2018 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, просила позовні вимоги задовольнити.

21.02.2018 року до суду від відповідача Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова надійшли заперечення. Зазначили, що ч.2 ст.233 КЗпПУ передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь - яким строком. КЗпПУ жодним чином не регулює правовідносини щодо призначення та виплати пенсій. Таким чином, посилання позивача у відзиві на рішення Конституційного суду України щодо строків звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є недоречним.

22.03.2018 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на заперечення на відповідь на відзив Шевченківського об'єднаного управління ПФУ м. Харкова. Зазначила, що до суду не надані копії документів пенсійної справи застрахованої особи державного службовця ОСОБА_9 , якій було проведено перерахунок пенсії своєчасно та в повному обсязі, що підтверджує корупційні порушення, що вчиняються посадовими особами відповідача.

22.03.2018 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення співвідповідача до антикорупційної заяви.

Крім того, просила суд зобов'язати посадову особу страхувальника ОСОБА_10 відшкодувати нанесену застрахованій особі ОСОБА_1 моральну шкоду корупційним порушенням із ознакою кримінального порушення за частиною 2 статті 357 ККУ за знищення її документів по зарплаті - довідок про складові зарплати для нарахування пенсії державного службовця за 2006,2011 роки у сумі 50 тис грн.., із подальшим регресом із винної особи відповідно до статті 68 ЗУ «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року №1700 -VII.

Зобов'язати посадових осіб страхувальника відновити знищені бухгалтерські документи по нарахуванню зарплати за період роботи ОСОБА_1 у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та виданих довідок по складових заробітної плати застрахованої особи ОСОБА_1 за 2006 та 2011 роки та оформити зазначені довідки по складових заробітної плати належним чином з урахуванням Постанови Окружного адміністративного суду, Постанов ПФУ №5-1 та вимог статті 37 ЗУ «Про державну службу» у редакції закону від 01.01.2011 року на підставі 2756-17, що діяла у період виходу на пенсію державного службовця ОСОБА_1 із наданням відкоригованих довідок до Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова для перерахунку пенсії державного службовця застрахованої особи ОСОБА_1 згідно законодавства за період призначення. Не були включені страхувальником в жодну із виданих ним довідок, зазначених вище, наступні суми: жовтень 2010 року - 106,38 грн., листопад 2010 року - 446,80 грн., за грудень 2010 року - 378,81 грн. та лікарняний лист на суму 2243 грн. за грудень 2010 року у довідку за формою №5-1 - загалом на суму 3174,99 грн. з 2011 року по теперішній час.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 17.04.2018 року залучено до участі в справі в якості співвідповідача Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

14.05.2018 року до суду від відповідача Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надійшов відзив. Зазначив, що ОСОБА_1 надано довідку про складові заробітної плати ( за останні 24 календарні місяці роботи або за будь - які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 01.07.2014 року до якої включені інші виплати, до яких входять матеріальна допомога на оздоровлення, передбачена постановою КМУ від 09.03.2006 №268, у сумі 2234 грн., індексація заробітної плати відповідно до порядку проведення індексації грошових коштів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 у сумі 5471,48 грн. ( загальна сума складає 7705,48 грн.). До довідки включаються виплати до січня 2011 року ( наказ про звільнення від 21.01.2011 №4-о), лист непрацездатності за 10 днів січня 2011 року у сумі 2243,70 грн., премії за жовтень - грудень 2010 року у сумі 931,99 грн. ( сума складає 3175,69 грн.) не враховуються у зв'язку із виплатою після звільнення, не входять до розрахунку період для пенсії. Всі довідки для призначення пенсії відповідають діючому законодавству України, не мають арифметичних помилок та всі виплати враховані відповідно Закону України «Про державну службу». У зв'язку з викладеним, з боку Центральної ОДПІ м. Харкова відсутні будь - які порушення законодавства.

16.05.2018 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення співвідповідачів до антикорупційної заяви. Просила суд залучити до участі у справі Головне управління Держпраці у Харківській області в особі інспектора праці Голуб Руслани Іванівни, посадову особу ОСОБА_5 та посадову особу начальника Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області Гончарову Юлію Євгеніївну.

Також, просила суд визнати дії та бездіяльність зазначених посадових осіб по приховуванню від правоохоронних органів кримінального порушення посадових осіб Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, встановленого у ході інспекційного відвідування за частиною 2 статті 357 КК України, не усунення наслідків для заявника від вчинення кримінального порушення у вигляді припису у акті інспекційного відвідування роботодавця про поновлення на протязі певного часу бухгалтерських документів по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_1 і не поновлення ними конституційного права на належний соціальний захист через відсутність бухгалтерських документів по заробітній платі - незаконними та відшкодувати моральну шкоду відповідно до вимог статті 67,68 ЗУ «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року 1700-VII із посадової особи ОСОБА_11 у сумі 20 тис. грн.., із посадової особи ОСОБА_4 у сумі 50 тис. грн.., із ОСОБА_5 у сумі 50 тис. грн.. із подальшим регресом із осіб, що вчинили корупційні порушення та порушення, пов'язані із корупцією.

03.07.2018 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив співвідповідача Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області в особі в.о. начальника Дикань О.А..

26.07.2018 року до суду від позивача надійшла заява про корупційне порушення посадових осіб ПФУ у Х/о в порядку статті 65,67,68 антикорупційного закону.

Просила суд визнати дії та бездіяльність посадових осіб ПФУ у Харківській області ОСОБА_8 , ОСОБА_12 незаконними відповідно до статті 65,67,68 ЗУ «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року та відшкодувати нанесені їй зазначеними посадовими особами ПФУ у Харківській області матеріальну і моральну шкоду у сумі 50 тис. грн.. із кожного із подальшим регресом із винної особи відповідно до статті 68 антикорупційного закону.

Зобов'язати посадових осіб ПФУ у Харківській області припинити корупційне блокування проведення перевірок по нарахуванню пенсії ОСОБА_1 , провести камеральні перевірки нарахування Довідок про складові заробітної плати, видані працедавцем застрахованій особі ОСОБА_1 у серпні 2006 року та у січні 2011 року на відповідність законодавству та рішенню адміністративного суду Києва від 13.08.2010 року у справі №2а-4753/09/2670.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 26.07.2018 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача посадових осіб ГУ Держпраці у Харківській області ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

18.09.2018 року до суду від відповідачів заступника начальника відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно - правових актів управління з питань праці ГУ Держпраці у Харківській області Голуб Р.І., начальника управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області Гончарова Ю.Є.,заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області Петренко О.М. надійшли відзиви на позовну заяву. Просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

10.10.2018 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про здійснення судом позитивних дій по усуненню виниклої відносно заявника прямої дискримінації з боку відповідачів.

Просила суд відшкодувати нанесену матеріальну та моральну шкоду посадовою особою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у сумі 100 тис. грн.. із кожного додатково до заявлених раніше вимоги. Посібниками при прямій дискримінації права ОСОБА_1 на перерахунок раніш призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням зарплати працюючим посадовцям у 2015 році згідно Закону України «Про державну службу» у редакції 01.01.2011 року виступила посадова особа ГУ Держпраці ОСОБА_5 , вона відмінила дію статті 58 Конституції України для ОСОБА_1 - чим нанесла додатково до раніш заявленої моральної та матеріальної шкоди - моральну шкоду у сумі 50 тис. грн..

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 23 липня 2019 року замінено відповідача Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на його правонаступника Головне управління ДФС у Харківській області.

29.08.2019 року до суду від відповідача ГУ ДФС у Харківській області надійшов відзив на уточнену позовну заяву. Зазначив, що позивачем не доведено безпосереднього причинного зв'язку між діями ГУ ДФС з виникненням у неї будь - яких хвороб чи інших душевних страждань та/або фізичного болю. Дії відповідача, які на думку позивача є підставою для відшкодування моральної шкоди, не містять ознак протиправності та не визнані протиправними жодним судовим рішенням, що набрало законної сили, а також недоведеність з боку позивача наявність моральної шкоди, яку він оцінює у 100 тис. грн.. з кожного відповідача,вимога позивача щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. ОСОБА_1 не надає достатніх та допустимих доказів на підтвердження самого факту наявності моральної шкоди та причинного зв'язку між діями посадових осіб ГУ ДФС та нанесенням їй моральної шкоди.

Зазначив, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідач вчиняв дії, направлені на заподіяння шкоди позивачу у розумінні положень ст.1166 ЦК України. Позивач не довів факту спричинення відповідачем збитків і не надав доказів у підтвердження цього, а також належно не довів, що ГУ ДФС були вчинені дії, які б давали підстави зробити висновок про наявність обставин для виникнення у відповідача зобов'язань перед позивачем. Просив позов залишити без задоволення.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року замінено відповідача ГУ ДФС у Харківській області на Головне управління Державної податкової служби у Харківській області.

05.06.2020 року до суду від відповідача ГУ ДПС у Харківській області надійшли пояснення по справі, просив у задоволенні позову відмовити.

Розпорядженням Голови Верховного суду від 14.03.2022 № 7/0/9-22 у зв'язку із запровадженням воєнного стану на території України територіальну підсудність судових справ Ленінського районного суду м. Харкова змінено на Київський районний суд м. Полтава.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2023 року справу прийнято до провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

14.03.2023 року до суду від відповідача ГУ ДПС у Харківській області надійшли пояснення по справі. Зазначив, що жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення корупційного правопорушення, ОСОБА_1 не надає та матеріали справи не містять. Відносно посадових осіб протокол про вчинення корупційного правопорушення не складався, кримінальне провадження не порушувалося, до юридичної відповідальності ( кримінальної, адміністративної та/або дисциплінарної) вони не притягувалися.

Зазначив, що довідка для призначення пенсії видавалася заявниці ще у січня 2011 року, саме з цього моменту вона дізналася та/або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів. Протягом встановленого законодавством строку ОСОБА_1 не зверталася до адміністративного суду про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії ( видати довідку з зазначенням у ній всіх складових заробітної плати, які враховуються при призначенні пенсії державного службовця). Просив у задоволення позову відмовити.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 17 травня 2023 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Рішенням Київського районного суду м. Полтава від 17.07.2023 позов ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, посадових осіб ГУ Держпраці у Харківській області Голуб Руслани Іванівни, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , посадових осіб Центральної ОДПІ м. Харкова Зайцева Юрія Олександровича, ОСОБА_3 , посадової особи Шевченківського об'єднаного управління ПФУ м. Харкова Кайдалової Світлани Семенівни про визнання незаконним рішення відділу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відшкодування шкоди, спричиненої начальником УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова та начальником УПФУ в Харківській області, зобов'язання УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано рішення відділу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова від 16.08.2014 року щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії від заробітної плати з урахуванням довідки від 01.07.2014 року №98/20-30-05-50, виданої Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі протиправним.

Зобов'язано Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2014 року з урахуванням довідки від 01.07.2014 року №98/20-30-05-50, виданої Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що ОСОБА_1 27.06.2018 року звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою щодо проведення перевірки на відповідність персоніфікованих звітів сумам доходу у довідках про заробітну плату для обчислення пенсії державного службовця за 2006, 2011 роки.

В зазначений період ОСОБА_1 , номер облікової картки НОМЕР_1 , працювала в Державній Податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, звільнена 21.01.2011 року.

Проаналізувавши Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , за формою ОК-5 встановлено, що в реєстрі застрахованих осіб відображені суми заробітної плати за весь період з 2006 року по 2011 рік, в т.ч. з лютого по травень 2011 року після зазначеної дати звільнення.

З метою приведення у відповідність індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , та з урахуванням вищезазначеного, а саме відсутності заяви платника на проведення перевірки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області до Центральної ОДПІ м. Харкова головного управління ДФС у Харківській області було надіслано листа від 11.07.2018 № 18709-07/20 про надання письмової заяви на проведення позапланової перевірки по зазначеній застрахованій особі за 2006, 2011 роки або самостійного коригування даних за 2011 рік застрахованої особи ОСОБА_1 ..

Центральна ОДПІ м. Харкова головного управління ДФС у Харківській області листом від 17.07.2018 № 680/10/20-30-05-58 повідомила про те, що не вбачає підстав для проведення перевірки по ОСОБА_1 за 2006. 2011 роки.

Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.04.2015 року № 435 за період з 01.01.2011 року передбачено самостійне коригування індивідуальних даних по застрахованим особам коригуючо-скасовуючими звітами, але на теперішній час Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за 2011 рік підприємством самостійно не відкориговані. На теперішній час заяви на проведення позапланової перевірки від ДПС у Харківській області по застрахованій особі ОСОБА_1 за 2006 рік не надходили.

Отже, на переконання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області вимоги позивача є необгрунтованими.

Позивач скористалася своїм правом та надала до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому зазначає про те, що на її думку голова ПФУ у Харківській області ОСОБА_13 робить чистосердечие зізнання у вчиненому ним посадовому злочині по навмисному заниженню розміру пенсії державного службовця ОСОБА_1 при первинному її призначенні у січні 2011 року через не проведення інспектором обов'язкового коригування сум доходу за два останніх роки (що беруться для розрахунку пенсії) на суми коштів, виплачених страхувальником уже після звільнення позивача у січні 2011 року у зв'язку із виходом на пенсію державного службовця.

Позивач зазначає, що вважає, що ОСОБА_13 , що не ставив пріоритетним право позивача на отримання всіх своїх приватних коштів своєчасно та в повному обсязі, навіщось за свою бездіяльність по коригуванню пенсії на збільшення звинуватив лише відповідачів з ГУ ДПС у Харківській області - ОСОБА_3 та ОСОБА_14 » мотивуючи свою бездіяльність через отриману нікчемну заборону цих посадових осіб ДПС на проведення перевірки виплачених коштів у наступних за звільненням місяцях - і тут же запевняє суд про наявність у посадових осіб ГУ ПФУ у Х/о права на будь які перевірки, не заперечував, що посадові особи ГУ ПФУ у Х/о мають беззаперечне право на перевірки юридичних осіб.

На переконання позивача, в поданій апеляційній скарзі - повний абсурд в наданих суду поясненнях про порушення права позивача ОСОБА_1 .

Позивач, також не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Так, в апеляційній скарзі позивач вказує, що до Жовтневого районного суду м. Харкова позивачем ОСОБА_15 була подана заява про припинення корупційних порушень, вчинених посадовими особами ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 при нарахуванні пенсії держслужбовцю ОСОБА_19 , яка була нарахована без врахування всіх виплат, з яких страхувальником утримувались пенсійні внески, зазначені в формі ОК - 5 (персоніфіковані звіти про доходи та утримання пенсійних внесків від страхувальника до ГУ ПФУ у Харківській області) за ознакою статей 364, 365-2 ККУ.

Позов розглядався вже під час дії в Україні анти корупційних законів - ЗУ « Про засади запобігання корупції» № 3206-УІ від 07.04.2011 року та ЗУ « Про запобігання корупції» № 1700 - від 14.10 2014 року, але судді вперто ігнорували і не бажали виконувати вимоги антикорупційних законів і відмовляли позивачу у праві на справедливе та неупереджене рішення про зобов'язання рішенням суду виправити допущені помилки і відшкодувати нанесену застрахованій особі ОСОБА_19 матеріальну шкоду через корупційні порушення, вчинені посадовими особами ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 через невиконання ними вимог статей 8,46, 58 Конституції України, статті 37,37-1 ЗУ « Про державну службу» № 3723-ХІІ в редакції від 01.01.2011 року, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління - затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року.

Позивач зазначає, що зазнала майже 13-річне дискримінаційне та корупційне свавілля посадовців ГУ ПФУ у Харківській області лід керівництвом ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 - безрезультатно без результативно вимагаючи у корупціонерів на посадах у ГУ ПФУ України у Х/о повернення недоплаченої пенсії державного службовця починаючи ще з серпня 2006 року і далі з січня 2011 року дотепер, але у ГУ ПФУ у Х/о на чолі із керівником Ачкасовим Віктором Конституції України та законів України не існує - вони застосовують свавільну дискрецію у своїй роботі, не виконують вимоги Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, а також про об'єднані управління, діють свавільно і злочинно занижують розмір пенсії державного службовця у той час, коли стаття 37 ЗУ "Про держслужбу" № 3723-ХІІ станом на 01.01.2011 року уже була врегульована законодавцями щодо включення до доходів для нарахування пенсії всіх виплат, на які нараховувались пенсійні внески.

Позивач наголошує, що нанесена їй матеріальна та моральна шкода під час вчинення відносно неї корупційних порушень за ознаками статей 364, 365-2 Кримінального кодексу України відповідачами посадовцями ГУ ПФУ у Х/о ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , посадовцями ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та співвідповідачами ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , спричинила недоотримання приватних коштів позивачем ОСОБА_19 у сумі більше 700 тисяч грн., апеляційною інстанцією повинно бути постановлене рішення як суду першої інстанції щодо компенсації матеріальної та моральної шкоди від недорахованої пенсії від держави з подальшим регресом з винних посадових осіб відповідно до статті 68 ЗУ «Про запобігання корупції».

Моральна шкода, нанесена не доброчесним суддею Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_32 під час постановления неправомірної ухвали про повернення позову про корупційні порушення при нарахуванні пенсії державного службовця ОСОБА_19 без розгляду, чим поклав початок наступним корупційннм порушенням з посиланням на його нікчемну ухвалу, що вчинялись цілих 13 років - у сумі 250 тисяч грн.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надали до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначають, що ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення з посадових осіб органу державної влади грошової суми в якості відшкодування майнової та моральної шкоди.

При цьому, виникнення права на звернення до суду з такою вимогою остання пов'язує з фактом вчинення відповідачами корупційного правопорушення, що виразилося у не зазначенні у довідці, яка подається для призначення пенсії державного службовця, всіх складових заробітної плати. Водночас жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували цей факт, ОСОБА_1 не надає та матеріали справи не містять.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, зазначає, що матеріали справи не містять також жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідач вчиняв дії, направлені на заподіяння шкоди позивачці в.розумінні положень ст. 1166 Цивільного кодексу України. ОСОБА_1 не доведено й факту спричинення відповідачем збитків і не надано доказів у підтвердження цього, а також належно не доведено, що ГУ ДПС були вчинені дії, які б давали підстави зробити висновок про наявність обставин для виникнення у відповідача зобов'язань перед позивачкою на підставі ст. 1166 ЦК України.

За обставинами, на які посилається у апеляційній скарзі ОСОБА_1 , відносно посадових осіб протокол про вчинення корупційного правопорушення не складався, кримінальне провадження не порушувалося, до юридичної відповідальності (кримінальної, адміністративної та/або дисциплінарної) вони не притягалися.

Відтак, на переконання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17.07.2023 законно та правомірно було відмовлено позивачці у задоволенні позовних вимог до ГУ ДПС.

Позивач, надала відповідь на відзив Пенсійного фонду, в якому наголошує, що безнадійно корумпований персонал державної установи ГУ ПФУ у Х/о, безбожно і безкарно розкрадаючи приватні кошти з пенсій застрахованих осіб державної служби у Харківській області, щоб не перераховувати пенсію державного службовця ОСОБА_1 у зв'язку із підвищенням зарплат працюючим посадовцям у грудні 2015 року Постановою КМУ від 09.12.2015 р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно- правових актів» на вимоги статті 37-1 ЗУ « Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року 2016 році на вимоги статті 37-1 ЗУ « Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року, вирішили самоправно замість перерахунку перевести пенсію держслужбовця ОСОБА_1 на загальну пенсію за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - що зменшило належну після перерахування за статтею 37-1 ЗУ «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року суму пенсії майже наполовину.

Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, надали відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначають, що за обставинами, на які посилається позивач відносно посадових осіб протокол про вчинення корупційного правопорушення не складався, кримінальне провадження не порушувалося, до юридичної відповідальності (кримінальної, адміністративної та/або дисциплінарної) вони не притягалися.

Відтак, Головне управління ДПС уХарківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, вважає рішення Київського районного суду м. Полтави від 17.07.2023 законним, та позивачу правомірно було відмовлено у задоволенні позовних вимог до ГУ ДПС.

Від представника Головного управління Держпраці у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вказано, що з 21.01.2022 року Головне управління Держпраці у Харківській області перебуває в стані припинення. Крім того, зазначає, що посадових осіб ОСОБА_5 , та ОСОБА_11 відповідно до наказів від 05.08.2022 №08-03-78 та 29.11.2022 №08-03-314 вказаних осіб звільнено за угодою сторін.

Що стосується ОСОБА_4 , то її особиста справа передана до архіву, комісією з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області направлено запит до Державного архіву Харківської області, після отримання інформації, наказ про звільнення буде направлено до ДААС.

Головне управління Держпраці у Харківській області, просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні позовних вимог до Головного управління Держпраці у Харківській області у повному обсязі.

23.11.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надали доповнення до апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Київського районного суду м. Полтави від 17.07.2023 року, в якому зазначає, що 18.09.2014 ОСОБА_1 звернулась за перерахунком пенсії від заробітної плати та надала нову довідку про складові заробітної плати за період роботи з 01.08.2004 по 31.07.2006, видану Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова головного управління Міндоходів у Харківській області 21.08.2014 за № 114/20-30-05-50, в яку включені нові суми премій та „інші виплати”: матеріальна допомога на оздоровлення, індексація заробітної плати, різниця між заробітною платою по постанові Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. №268, а також пояснювальну від 21.08.2014 № 116/20-30-05-50, видану Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова головного управління Міндоходів у Харківській області, в якій вказано, що раніше видану довідку № 230/05-059 від 22.08.2006 вважати недійсною. Також, 18.09.2014 ОСОБА_1 були надані 2 нові довідки про складові заробітної плати станом на 01.05.2007 та станом на 01.02.2008, видані Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова головного управління Міндоходів у Харківській області 22.08.2014 за №118/20-30-05-50 та за №119/20- 30-05-50: - нова довідка станом на 01.05.2007, в яку включені „інші виплати”: матеріальна допомога на оздоровлення та пояснювальна до неї №120/20-30-05-50 від 22.08.2014, виданою Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова головного управління Міндоходів у Харківській області, в якій зазначено, що раніше видану довідку № 288/05-059 від 20.09.2007 вважати недійсною; - нова довідка станом на 01.02.2008, в якій суми складових заробітної плати відповідають сумам складових заробітної плати зазначеним в довідці № 58/05-060 від 18.03.2008 виданій раніше Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова.

В роз'ясненні Пенсійного фонду України від 12.08.2014 №21035/02-20 зазначено, що період за який виплачується перерахована пенсія державним службовцям на підставі довідок про заробітну плату, які видані повторно в результаті виявлення помилок, допущених бухгалтером при їх попередній видачі, визначається з урахуванням положень статті 46 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, тобто, нараховані суми пенсії виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Тому, враховуючи вищевказане роз'яснення Пенсійного фонду України, перерахувати ОСОБА_1 пенсію по довідці про складові заробітної плати за період роботи з 01.08.2004 по 31.07.2006, неможливо, оскільки з 31.01.2011 ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії від стажу та заробітної плати за період роботи з 01.01.2009 по 31.12.2010.

26.09.2014 Рішенням відділу було відмовлено в перерахунку пенсії на підставі наданих довідок про складові заробітної плати від 21.08.2014 за № 114/20-30-05-50, 22.08.2014 за № 118/20-30-05-50 та за №119/20-30- 05-50, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року № 865 “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії” та керуючись статтею 46 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вважає, що відмовляючи в перерахунку пенсії ОСОБА_1 керувалося нормами закону, які були чинні на момент подачі заяви про перерахунок пенсії.

Позивач, надала відповідь на доповнення відповідача, в якому зазначає, що судячи по відчайдушних закликах голови ПФУ у Х/о ОСОБА_20 до суду - у апеляційній скарзі, відзові на апеляційну скаргу позивача, у доповненні до апеляційної скарги ГУ ПФУ у Х/о - не вживати судом заходи по припиненню влаштованого посадовцями ГУ ПФУ у Х/о корупційного свавілля та системного шахрайства під час нарахування пенсій і залишити все як є у пограбованої ними застрахованої особи ОСОБА_19 , наполегливо просить суд відмовити в поновленні порушеного права та у поверненні викрадених у позивача ОСОБА_1 приватних коштів - очевидно, що корумповані посадовці ГУ ПФУ у Х/о щиро сподіваються на те, що їх корупційні порушення під час нарахування і перерахування пенсії державного службовця позивачу ОСОБА_1 залишаться без покарання і відшкодування нанесеної матеріальної і моральної шкоди, а корумпована команда ГУ ПФУ у Х/о і надалі продовжить спокійно грабувати застрахованих осіб під різними приводами за першої ліпшої можливості.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі, а також просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги пенсійного органу.

Інші сторони в судове засідання не прибули, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 17.08.2006 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723 - XII від 16.12.1993 року.

З 01.05.2007 року пенсію було перераховано на підставі наданої довідки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 20.09.2007 №288/05-059. З 01.02.2008 пенсію було перераховано на підстав наданої довідки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 18.03.2008 №58/05-060. З 31.01.2011 пенсію перераховано відповідно до довідок, наданих Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова від 31.01.2011 №14/05-061 та №13/06-061.

Із довідки про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь - які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 01.07.2014 року №98/20-30-05-50 виданої ОСОБА_1 вбачається, що надбавки, премії та інші виплати за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року становили: надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 18315,96 грн., премії у розмірі 21595,96 грн.,премії до державних, професійних свят та ювілейних дат у розмірі 800 грн., інші виплати у розмірі 7705,48 грн.. Сума заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування, а з 01.01.2011 - єдиний внесок на загальнообов'язкове пенсійне соціальне страхування, становить 85 471,69 грн.. Виплати по постанові КМУ від 09.03.2006 року №268 матеріальна допомога на оздоровлення у вересні 2009 року у розмірі 1117 грн. та у вересні 2010 року у розмірі 1117 грн., індексація заробітної плати у сумі 5471,48 грн..

Згідно повідомлення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.07.2014 №105/20-30-05-50 вбачається, що розбіжності сум між довідкою про складові заробітної плати від 31.01.2011 року №13/05-061 та довідкою про складові заробітної плати від 01.07.2014 №98/20-30-05-50, виданих ОСОБА_1 для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» виникли внаслідок включенні «інших виплат». Вважають за доцільне прийняти до виконання довідку від 01.07.2014 №98/20-30-05-50. Довідку 31.01.2011 №13/05-061 вважати недійсною.

Рішенням відділу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова від 16.08.2014 року відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії від заробітної плати з урахуванням довідки від 01.07.2014 року №98/20-30-05-50, виданої Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі, на підставі заяви від 07.08.2014 року, оскільки згідно з постановою КМУ від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначенні розмірів заробітку для обчислення пенсії» до складових заробітної плати державного службовця, що враховуються при обчисленні заробітної плати для призначення ( перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу « такі види виплат, як матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально - побутових питань і індексація при призначенні ( перерахунку) пенсії, відповідно до Закону, не включається.

Рішенням відділу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова від 26.09.2014 року відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії від заробітної плати з урахуванням довідки №114/20-30-05-50 від 21.08.2014 року, №118-20-30-05-50,№119/20-30-05-50 від 22.08.2014 року , виданих Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі, на підставі заяви від 18.09.2014 року, оскільки згідно з постановою КМУ від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначенні розмірів заробітку для обчислення пенсії» до складових заробітної плати державного службовця, що враховуються при обчисленні заробітної плати для призначення ( перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу « такі види виплат, як матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально - побутових питань і індексація при призначенні ( перерахунку) пенсії, відповідно до Закону, не включається. Згідно ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання рішення відділу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова від 16.08.2014 року щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії від заробітної плати з урахуванням довідки від 01.07.2014 року №98/20-30-05-50, виданої Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі протиправним та зобов'язання Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2014 року з урахуванням довідки від 01.07.2014 року №98/20-30-05-50, виданої Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі.

Колегія суддів переглядаючи адміністративну справу в межах доводів апеляційних скарг, дійшла наступних висновків.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 37 Закону України «Про державну службу» встановлено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії (ст.37-1 Закону України «Про державну службу»).

Матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є додатковим видом грошового забезпечення державних службовців і на даний вид виплати нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Слід звернути увагу, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсій. Із змісту ст.40 вказаного Закону вбачається, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року №865 встановлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2010 року справа №2а-4753/09/2670 постанову Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 30 жовтня 2008 року №19-11 визнано такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили щодо не включення до складових заробітної плати складових, які передбачені чинним законодавством.

Зобов'язано Пенсійний фонд України привести у відповідність Постанову Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 30 жовтня 2008 року №19-11 до вимог чинного законодавства шляхом передбачення чи встановлення інших складових заробітної плати, передбачених іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011 року №5-1 «Про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №2а-4753/09/2670» визнано такими, що втратили чинність:

підпункт 1.2 пункту 1 постанови правління Пенсійного фонду України від 30.10.2008 N 19-11 ( z1161-08 ) "Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.12.2008 за N 1161/15852 (далі - Постанова);

форму довідки про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України

"Про державну службу", затверджену Постановою ( z1161-08 ).

Цією постановою затверджено форму довідки про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова подано довідка № 98/20-30-05-50 від 01.07.2014 року, яка містила відомості щодо заробітної плати для призначення пенсії, визначеної форми.

Дана довідка містила відомості про нараховану позивачу допомогу на оздоровлення та індексацію заробітної плати.

Отже, колегія суддів вважає, що в даному випадку вбачається протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії з врахуванням довідки № 98/20-30-05-50 від 01.07.2014 року, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо часу, з якого підлягаю перерахунку розмір пенсії варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 84 Закону України «Про пенсійне забезпечення» перерахунок призначеної пенсії провадиться з таких строків: при виникненні права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа.

Як встановлено судом першої інстанції, враховуючи, що ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 07.08.2014 р., тобто до 15-го числа місяця звернення, тому їй повинна бути перерахована пенсія з першого числа місяця в якому вона звернулась, тобто з 01.08.2014 р.

Водночас, з матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що з 01.10.2017 року ГУ УПФ в Харківській області було переведено ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за матеріалами пенсійної справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, про необхідність зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2014 по 01.10.2017 з урахуванням довідки від 01.07.2014 року №98/20-30-05-50, виданої Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі наголошує на тому, що Київський районний суд м. Полтави під час ухвалення рішення у справі № 639/3600/17 позбавив права позивача на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Так, з матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 19.04.2023 року до Київського районного суду м. Полтави від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про її участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Жовтневим районним судом м. Харкова.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 20.04.2023 року клопотання позивача ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

Забезпечено проведення судового засідання в справі № 639/3600/17 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, посадових осіб ГУ Держпраці у Харківській області Голуб Руслани Іванівни, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , посадових осіб Центральної ОДПІ м. Харкова Зайцева Юрія Олександровича, ОСОБА_3 , посадової особи Шевченківського об'єднаного управління ПФУ м. Харкова Кайдалової Світлани Семенівни про визнання незаконним рішення відділу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відшкодування шкоди, спричиненої начальником УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова та начальником УПФУ в Харківській області, зобов'язання УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова вчинити певні дії у режимі відеоконференції.

Доручено забезпечення проведення судового засідання 17 травня 2023 року о 13 год. 20 хв. в режимі відеоконференції Жовтневому районному суду м. Харкова за участі позивача ОСОБА_1 .

Проте, відповідно до інформації наданої Жовтневим районним судом м. Харкова від 10.08.2023 року № 01-22/105/23 колегією суддів встановлено, що за період 01.02.2023 по 31.07.2023 до Жовтневого районного суду м. Харкова по справі 639/3600/17 надійшла одна ухвала від 20.04.2023 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції від Київського районного суду м. Полтави за вх. ЖЕП-3404 від 17.05.2023.

Надаючи правову оцінку таким процесуальним діям суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на те, що частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Наведена норма свідчить, що справедливий та своєчасний розгляд спорів адміністративними судами є нерозривними поняттями, а комплексне дотримання адміністративними судами цих вимог сприяє утвердженню верховенства права у суспільстві.

Неведене свідчить про те, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, не дотримався передбачених частиною першою статті 2 КАС України вимог щодо справедливого судового розгляду, що призвело до того, що справа розглянута за відсутності позивача з порушенням загальних принципів адміністративного судочинства.

Колегія суддів звертає увагу, що публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді. В даному випадку доречно зауважити, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи адміністративного судочинства як рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (статті 8, 9 КАС України) реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, крім іншого, віднесено право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

Отже право на розгляд справи, означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень, а здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції “справедливого судового розгляду” у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює, зокрема, можливість коментувати представлені докази і пояснення у належній формі та у встановлений час.

Європейським судом з прав людини сформовані вже сталі підходи до розуміння принципу змагальності як однієї з базових гарантій права особи на справедливий суд, що може та, певною мірою, повинна враховуватися судами України при розгляді справи та винесенні рішень.

У справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, як і тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід'ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).

Отже, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

Поряд із тим, обмеживши учасника процесу бути присутнім в судовому засіданні поза приміщенням суду в обраний ним спосіб (в режимі відеоконференції), судом першої інстанції фактично позбавлено учасника процесу у доступі для вчинення дій, на які була направлена мета справедливого та всебічного розгляду справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 17.07.2023 року без позивача, яка виявила бажання бути присутньою в судовому засіданні, з метою забезпечення прав учасників справи брати участь у судовому процесі, мав здійснити процесуальні дії не лише задля забезпечення своєчасного, а й для справедливого судового розгляду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в день слухання справи 17.07.2023 року Київським районним судом м. Полтава не було забезпечено доступ до правосуддя для захисту своїх конституційних прав позивачу ОСОБА_1 .

Також, позивач просила суд зобов'язати посадових осіб страхувальника відновити знищені бухгалтерські документи по нарахуванню зарплати за період роботи ОСОБА_1 у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та виданих довідок по складових заробітної плати застрахованої особи ОСОБА_1 за 2006 та 2011 роки та оформити зазначені довідки по складових заробітної плати належним чином з урахуванням Постанови Окружного адміністративного суду, Постанов ПФУ №5-1 та вимог статті 37 ЗУ «Про державну службу» у редакції закону від 01.01.2011 року на підставі 2756-17, що діяла у період виходу на пенсію державного службовця ОСОБА_1 із наданням відкоригованих довідок до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова для перерахунку пенсії державного службовця застрахованої особи ОСОБА_1 згідно законодавства за період призначення, однак із матеріалів справи вбачається, що позивач не зверталась до відповідачів для відновлення знищених документів, окрім того із матеріалів справи вбачається, що дані документи були знищені у зв'язку закінченням терміну дії.

Щодо позовної вимоги про відшкодування нанесеної оскаржуваним рішенням позивачу шкоди із подальшим регресом з начальника УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова Іванової В.О. у сумі 150 тис. грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно п. 6 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Так , стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 580/194/19.

При цьому, у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 825/1030/17.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Проте, позивачем не доведено, в чому безпосередньо полягає завдана йому моральна шкода, та з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Також, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження наявності моральної шкоди.

Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2018 року в справі № 818/1394/17.

Також, позивачем не надано жодних доказів погіршення стану їх здоров'я (медичних довідок, висновків тощо).

Відсутні у розпорядженні суду і докази настання у позивача інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, які у розумінні ст.23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Слід зауважити, що для вирішення питання щодо відшкодування шкоди обов'язково необхідно встановити наявність одночасно трьох складових: підтвердження факту заподіяної шкоди правам заявника саме внаслідок протиправного діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не зазначено конкретних фактів, які б у системному зв'язку з протиправними діями відповідача утворювали підстави для стягнення моральної шкоди.

Крім того, позивачем жодним чином не обґрунтовано розмір моральної шкоди в загальній сумі 150 тис. грн.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної їй шкоди, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про відшкодування нанесеної позивачу шкоди начальником УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова Івановою В.О. у сумі 150 тис. грн. із подальшим регресом із винної сособи, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що для ефективного та належного захисту порушених прав позивача, необхідно визнати протиправним та скасувати рішення відділу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова від 16.08.2014 року щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії від заробітної плати з урахуванням довідки від 01.07.2014 №98/20-30-05-50, виданої Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі протиправним та зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2014 по 01.12.2014 з урахуванням довідки від 01.07.2014 року №98/20-30-05-50, виданої Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі.

Щодо позовних вимог про встановлення факту корупційних діянь та стягнення нанесеної позивачу моральної та матеріальної шкоди за ознаками статей 364, 365-2 Кримінального кодексу України, відповідно до статті 68 Закону України "Про запобігання корупції" з начальника ГУ ПФУ у Харківській області Ачкасова В., посадовця ГУ ПФУ у Харківській області Зятевої Т.В.; посадової особи Шевченківського об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова Кайдалової С., посадових осіб ДФС України ГУ ДФС у Харківській області Центральної ДІП м. Харкова Зайцева Юрія, Чернявської А., посадових осіб ГУ Держпраці у Харківській області Петренко О., Голуб Р., Гончарової Ю., колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України, встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 3 статті 124 Конституції України, встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

У свою чергу, згідно пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

У відповідності до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Позовну вимогу про відшкодування шкоди, заявлену в адміністративному судочинстві, обов'язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору, зокрема, визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 18.11.2021 по справі №200/6104/21.

Проте, колегія суддів наголошує, що рішення чи бездіяльність наведених вище посадових осіб у даній адміністративній справі протиправними не визнавались та не були предметом розгляду.

Згідно з частиною першою статті 1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно до визначення, закріпленого в пункті десятому частини першої статті 3 КПК України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Так, слід звернути увагу, що в порядку ст. 68 Закону України «Про запобігання корупції», фізичні особи права яких порушено саме внаслідок вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення і яким завдано моральної або майнової шкоди, збитків, мають право на відновлення прав, відшкодування збитків, шкоди в установленому законом порядку.

Згідно ст. ст. 67,68 Закону України «Про запобігання корупції», нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.

Орган або посадова особа надсилає до Національного агентства протягом трьох робочих днів копію прийнятого рішення про скасування або одержаного для виконання рішення суду про визнання незаконними відповідних актів або рішень.

Правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаним недійсним.

Фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення і яким завдано моральної або майнової шкоди, збитків, мають право на відновлення прав, відшкодування збитків, шкоди в установленому законом порядку.

Збитки, шкода, завдані фізичній або юридичній особі внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності суб'єкта, який здійснює заходи щодо запобігання і протидії корупції, відшкодовуються з Державного бюджету України в установленому законом порядку. Держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодували збитки, шкоду, завдану незаконним рішенням, діями або бездіяльністю суб'єкта, що здійснює заходи щодо запобігання та протидії корупції, мають право зворотної вимоги (регресу) до особи, яка завдала збитків, шкоди, у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами, відшкодуванням моральної шкоди).

Підтвердження вчинення посадовими особами, з яких просить стягнути матеріальну та моральну шкоду позивач в матеріалах справи відсутнє.

Крім того, встановлення вчинення та наявності в діях/бездіяльності корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, встановлення винуватості в порядку адміністративного судочинства не передбачено.

У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що, здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ. Крім того, імперативний припис пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

При цьому Конституційний Суд України у цій справі вирішив, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1666а15, від 05 червня 2018 року у справі № 826/13340/15.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені вимоги не належать до юрисдикції адміністративних судів та мають вирішуватися у порядку кримінального судочинства, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Згідно з п. 1. ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було помилково зроблено висновок про підсудність даної справи адміністративному суду в частині позовних вимог про встановлення факту корупційних діянь та стягнення нанесеної позивачу моральної та матеріальної шкоди за ознаками статей 364, 365-2 Кримінального кодексу України, відповідно до статті 68 Закону України "Про запобігання корупції" з начальника ГУ ПФУ у Харківській області Ачкасова В., посадовця ГУ ПФУ у Харківській області Зятевої Т.В.; посадової особи Шевченківського об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова Кайдалової С., посадових осіб ДФС України ГУ ДФС у Харківській області Центральної ДІП м. Харкова Зайцева Юрія, Чернявської А., посадових осіб ГУ Держпраці у Харківській області Петренко О., Голуб Р., ОСОБА_4 , оскільки відповідний спір повинен вирішуватися за правилами кримінального судочинства місцевим районним судом.

За приписами ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 238, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 17.07.2023 по справі № 639/3600/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова від 16.08.2014 року щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії від заробітної плати з урахуванням довідки від 01.07.2014 №98/20-30-05-50, виданої Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі протиправним.

Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2014 по 01.10.2017 з урахуванням довідки від 01.07.2014 року №98/20-30-05-50, виданої Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі.

В частині позовних вимог про встановлення факту корупційних діянь та стягнення нанесеної позивачу моральної та матеріальної шкоди за ознаками статей 364, 365-2 Кримінального кодексу України, відповідно до статті 68 Закону України "Про запобігання корупції" з начальника ГУ ПФУ у Харківській області Ачкасова В., посадовця ГУ ПФУ у Харківській області Зятевої Т.В.; посадової особи Шевченківського об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова Кайдалової С., посадових осіб ДФС України ГУ ДФС у Харківській області Центральної ДПІ м. Харкова Зайцева Юрія, Чернявської А., посадових осіб ГУ Держпраці у Харківській області Петренко О., Голуб Р., Гончарової Ю. закрити провадження у справі № 639/3600/17.

Роз'яснити, що зазначені вимоги розглядаються в порядку кримінального судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко

Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва

Повний текст постанови складено 08.02.2024 року