. 07 лютого 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/9868/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Канигіної Т.С. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо недоплати додаткової пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу недоплачену суму заборгованості по виплаті додаткової пенсії за період з 07.06.2000 по час прийняття рішення, та виплачувати в подальшому і збільшувати розмір, застосовуючи правила, передбачені статтею 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 25% від мінімальної пенсії, без обмеження кінцевим строком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів за період часу з 19.10.2000 по час прийняття рішення у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону та "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" від 21.02.2001.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 у справі № 440/9868/22 скасовано. Справу № 440/9868/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
У наведеній постанові суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків: висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання неправомірних дій по нарахуванню додаткової пенсії протягом 2000-2021 років, які знаходяться поза межами такого строку, є правильним, і доводи апеляційної скарги його не спростовують; водночас, вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції не врахував, що позивачем заявлені вимоги не лише стосовно невірного нарахування додаткової пенсії за 2000-2021 роки, а згідно з позовною заявою вимоги позивача стосуються ще й періоду 2022 року по день прийняття рішення, у тому числі містить вимогу про виплату відповідного розміру пенсії у подальшому, при цьому з позовом позивач звернувся до суду 14.11.2022; судом першої інстанції не наведено мотиви, за якими він дійшов висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом щодо визнання протиправних дій відповідача про нарахування додаткової пенсії за 2022 рік та в подальшому, у тому числі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати.
18.01.2024 справа № 440/9868/22 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду за вх.№3914/24.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справа №440/9868/22 передана на розгляд судді Канигіній Т.С.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Указано, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду уточненої позовної заяви (у кількості відповідно до сторін у справі) з урахуванням висновків постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 та заяви про поновлення строку із доказами, що свідчили б про наявність об'єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом в частині визнання протиправних дій відповідача про нарахування додаткової пенсії з 01.01.2022 по 13.05.2022, у тому числі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Водночас, 05.02.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Канигіної Т.С. від розгляду справи №440/9868/22.
Обґрунтовуючи заяву про відвід, заявник зазначив, що як вбачається із мотивувальної частини постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023, поставлені суддею питання апеляційним судом досліджені і не підлягають повторному вирішенні і не є підставою залишення позовної заяви без руху.
Крім того, заявником зазначено, що суддя Канигіна Т.С. в ухвалі від 23.01.2024 "бездоказово спростовує висновок апеляційного суду" і зазначила про нарахування додаткової пенсії з 01.01.2022 по 13.05.2022, що унеможливлює реалізацію його прав на справедливий суд.
Також заявник послався на положення частини першої статті 37 Кодексу адміністративного судочинства, зазначивши, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року для вирішення питання про відвід судді Канигіної Т.С. заяву ОСОБА_1 про відвід судді передано для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06 лютого 2024 року головуючим суддею з розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Канигіної Т.С. у справі № 440/9868/22 визначено суддю Полтавського окружного адміністративного суду Клочка К.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2024 року.
Відповідно до частин восьмої та одинадцятої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне розглянути заяву про відвід судді Канигіної Т.С. у справі № 440/9868/22 в порядку письмового провадження.
Оцінивши доводи заяви про відвід судді Канигіної Т.С. у справі № 440/9868/22, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з частинами першою, другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
Згідно зі статтею 17 цього Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно з принципом, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право сторони на подання заяви про відвід.
У справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02), 09 листопада 2006 року ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10.06.1996, пункт 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Вимога "безсторонності", згідно з прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Білуха проти України", "Салов проти України", "Мироненко проти України", "Фельдман проти України") характеризується двома критеріями: по-перше, суд (суддя) повинні бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи; по-друге, бути об'єктивно безстороннім, тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.
Важливим питанням є довіра, яку в демократичному суспільстві суди мають викликати в громадськості (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Довіра це суб'єктивне ставлення особи на підставі внутрішнього переконання з урахуванням зовнішніх обставин й цілком очевидно, що дії та рішення, які судом вчинені в межах закону, але в супереч інтересам однієї зі сторін, сприймаються цією стороною як негативні й у зв'язку з цим викликають недовіру до суду.
При цьому, можливість переконання особи у протилежному залежить не тільки від обґрунтування законності вчинених судом дій, а й від бажання та здатності особи сприймати це обґрунтування та розуміти дії, які можуть не відповідати її прямим інтересам.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; 9) обов'язковість судового рішення. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.
Водночас відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
У пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Craxi v. Italy" від 07 грудня 2000 року зазначено, що професійні судді мають досвід та підготовку, що дозволяє їм не піддаватись впливу якихось зовнішніх чинників, коли йдеться про судовий розгляд.
Усі доводи заявника є суб'єктивними, посилання заявника на неможливість реалізацію його прав на справедливий суд ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях ініціатора звернення та будь-якими доказами не підтверджуються.
Щодо тверджень заявника про порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтями 31, 37 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Так, статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, що визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом.
Результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом.
Протокол має містити такі відомості:
1) дата, час початку та закінчення автоматизованого розподілу;
2) номер судової справи, категорія та коефіцієнт її складності, ім'я (найменування) учасників справи;
3) інформація про визначення списку суддів для участі (підстави, за яких судді не беруть участі) в автоматизованому розподілі; інформація про визначення судді, судді-доповідача;
4) підстави здійснення автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу);
5) прізвище, ініціали та посада уповноваженої особи апарату суду, відповідальної за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.
Копія такого протоколу в електронній чи паперовій формі підписується уповноваженими особами апарату суду та видається (надсилається) заінтересованій особі не пізніше наступного дня після подання до суду відповідної заяви.
Особливості розподілу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з пунктом 60 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 № 1845/0/15-21, автоматизований розподіл судових справ здійснюється в автоматизованій системі за такими правилами:
із загального списку суддів визначаються судді, які мають повноваження та відповідну спеціалізацію (за наявності) щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу;
для суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, здійснюється розрахунок коефіцієнтів навантаження;
із числа суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, з урахуванням визначених автоматизованою системою коефіцієнтів навантаження здійснюється визначення судді для розгляду конкретної судової справи за принципом випадковості та у хронологічному порядку надходження справ.
Пунктом 61 цього Положення передбачено, що відмова судді від отримання розподіленої в установленому порядку судової справи не допускається.
Згідно з пунктом 65 наведеного Положення результатом автоматизованого розподілу (повторного розподілу) судових справ є протокол, що автоматично створюється автоматизованою системою.
Протокол містить такі відомості: дата, час початку та закінчення автоматизованого розподілу; номер судової справи, категорія та коефіцієнт її складності, імена (найменування) учасників справи; інформація про визначення списку суддів для участі (підстави, з яких судді не беруть участі) в автоматизованому розподілі; інформація про визначення судді, судді-доповідача; інформація про суддів постійної колегії суддів, до складу якої входить визначений суддя-доповідач (без урахування підстав, зазначених у пункті 58 підрозділу 1 розділу IV); підстави здійснення автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу); прізвище, ініціали та посада уповноваженої особи апарату суду, відповідальної за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.
Копія такого протоколу в електронній чи паперовій формі підписується уповноваженими особами апарату суду та видається (надсилається) заінтересованій особі не пізніше наступного дня після подання до суду відповідної заяви.
При цьому, частина перша статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України, на яку посилається позивач, передбачає наступне: суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
Тобто указана норма стосується скасування попередніх саме рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
Водночас, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 скасовано ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2023, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
З урахуванням наведених норм, зазначені заявником підстави для відводу суді не є обґрунтованими та такими, що дають підстави для відводу судді.
Враховуючи зазначене, а також зважаючи на відсутність доказів наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Канигіної Т.С., інших підстав, визначених статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України, які могли б бути підставою для відводу судді, суд дійшов висновку, що заява про відвід судді у справі № 440/9868/22 необґрунтована, а тому задоволенню не підлягає.
Частиною дванадцять статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Канигіної Т.С. у справі № 440/9868/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя К.І. Клочко