07 лютого 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/18226/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/18226/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
08.12.2023 ОСОБА_1 направив до Полтавського окружного адміністративного суду позов, що заявлений до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії з 22.08.2023;
- зобов'язати ГУПФ призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії з 22.08.2023, врахувавши при цьому заробітну плату за період з 01.07.1994 по 30.06.1999, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на протиправну, як на його думку, поведінку відповідача, який замість того, щоб призначити позивачу пенсію за віком у зв'язку з досягненням ним у 2023 році пенсійного віку, протиправно здійснив переведення на таку пенсію, що в результаті призвело до позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком, яка має бути більшою за розміром, оскільки під час її розрахунку мають застосовуватися показники середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 позовну заяву було залишено без руху та запропоновано усунути виявлені недоліки шляхом надання до суду особистої заяви позивача про наявність або відсутність електронного кабінету.
Після усунення недоліків, ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
У наданому до суду відзиві на позов представник ГУПФ просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що право на призначення пенсії ОСОБА_1 використав у 2010 році, тому для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки немає правових підстав.
Розгляд справи здійснюється судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУПФ, де з 18.01.2010 отримував пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З досягненням 21.06.2023 пенсійного віку позивач 22.06.2023 звернувся до УПФ в м. Кременчуці із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 49).
За результатами розгляду звернення прийнято рішення про переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Для обчислення розміру пенсії враховано страховий стаж 43 роки 05 місяців 7 днів, коефіцієнт стажу - 0,43417 та заробітну плату за періоди з 01.07.1994 по 30.06.1900 та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.12.2022, коефіцієнт заробітної плати - 1,09216.
03.08.2023 до ГУПФ надійшло звернення ОСОБА_1 з приводу неправильності обчислення розміру пенсії за віком.
У відповідь листом ГУПФ від 30.08.2023 №19030-17540/Д-02/8-1600/23 заявника поінформовано про те, що він отримував пенсію за вислугу років згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" з 18.01.2010. Відповідно до поданої заяви від 22.06.2023 ОСОБА_1 з 22.06.2023 переведено на пенсію за віком згідно із Законом №1058. Для обчислення розміру пенсії врахований страховий стаж тривалістю 43 роки 05 місяців 7 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,43417 та заробітну плату за періоди з 01.07.1994 по 30.06.1999 та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.12.2022, коефіцієнт заробітку - 1,09216. За таких умов розмір пенсії з 22.06.2023 склав 3597,26 грн, в тому числі: - 3511,34 грн - розмір пенсії за віком (7405,03 х 1,09216 х 0,43417); - 85,92 грн - доплата за понаднормований стаж за 8 років, визначена як працюючому пенсіонеру (1074 х 8%). Оскільки заявник з 2010 є отримувачем пенсії, розрахунок пенсії з 22.06.2023 здійснено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (п. 4.3 Прикінцевих положень Закону №1058), та проіндексований згідно з вимогами ч. 2 ст. 42 Закону №1058. Вказаний показник становить 7405,03 грн. Підстав для застосування показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки (12236,71 грн) при переведенні у 2023 році з пенсії за вислугу років на пенсію за віком немає, оскільки це суперечить статті 45 Закону (а.с. 10-11).
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо переведення його на пенсію за віком замість її призначення, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позов по суті, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV, пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Положеннями частини першої статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з приписами частини 2 статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить на користь висновку про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV визначено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Відтак, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Отже, у випадку коли особі було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№ 21-6331а15) висловив правову позицію стосовно того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17.
Як свідчать матеріали цієї адміністративної справи, у 2010 році позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач у 2023 році звернувся вперше.
Таким чином, отримуючи пенсію за вислугу років, позивач не користувався жодним із видів пенсій, встановлених Законом №1058-ІV, а тому, звернувшись до пенсійного органу із заявою від 22.06.2023 про призначення пенсії за віком, позивач використав право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону №1058-ІV вперше, та перейшов з одного виду пенсії на інший.
Відмовляючи позивачу в обчисленні пенсії за віком згідно з частиною 2 статті 40 Закону №1058-IV з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки, відповідач помилково ототожнює поняття "переведення на інший вид пенсії" та "призначення пенсії", внаслідок чого в розрахунку пенсії з 22.06.2023 відповідачем неправомірно враховані показники середньої заробітної плати (доходу) в Україні не за той період, як це має бути для пенсії, яка призначена вперше відповідно до Закону №1058-IV.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у застосуванні при обчисленні пенсії згідно із Законом №1058-IV середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки, тобто показника середньої заробітної плати, який має враховуватися за три останні календарні роки, що передують року призначення пенсії за Законом №1058-IV.
Як встановлено судом вище, позивач вже отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 22.06.2023.
Відтак позовна вимога щодо зобов'язання ГУПФ призначити з 22.08.2023 (як забажав позивач в прохальній частині позову) ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати України за 2020-2022 роки задоволенню не підлягає.
Натомість суд, обираючи належний спосіб відновлення порушеного права позивача, вважає за необхідне визнати протиправними дії ГУПФ щодо застосування при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 з 22.08.2023 показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, у зв'язку з чим зобов'язує ГУПФ перерахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020-2022 роки, починаючи з 22.08.2023.
Відтак позов у цілому слід задовольнити частково.
У такому разі, за правилом ч. 3 ст. 139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути половину від сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн, тобто 536,80 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 з 22.08.2023 показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020-2022 роки, починаючи з 22.08.2023.
В решті вимог - позов залишити без задоволення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області частину судових витрат, що пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун