02 лютого 2024 року м. ПолтаваСправа №440/17602/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Національної поліції України (надалі також відповідач), у якому просив:
визнати протиправними дії Національної поліції України щодо відмови у видачі ОСОБА_1 безтермінового посвідчення "Ветеран Національної поліції", яке відповідає зразку посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2018 №925 "Про посвідчення і нагрудний знак "Ветеран Національної поліції";
зобов'язати відповідача видати ОСОБА_1 безтермінове посвідчення "Ветеран Національної поліції", яке відповідає зразку посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2018 №925 "Про посвідчення і нагрудний знак "Ветеран Національної поліції".
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на порушення відповідачем його прав та законних інтересів з огляду на відмову у встановленні йому статусу "Ветеран Національної поліції", передбаченого статтею 5 Закону №203/98-ВР.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 61-69/. Свою позицію обґрунтував посиланням на те, що позивачу інвалідність встановлено внаслідок отримання травми, тоді як така підстава не передбачена у статті 5 Закону №203/98-ВР.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).
Згідно з частиною п'ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Обставини справи
Позивач до 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 - у Національній поліції.
Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - ДСР НПУ) від 15.02.2022 №70о/с позивача звільнено з посади оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими злочинними групами та злочинними організаціями) управління стратегічних розслідувань в Полтавській області з 28.02.2022 за пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" /а.с. 75/.
Вислуга років ОСОБА_1 на дату звільнення зі служби в поліції становила 21 рік 05 місяців 28 днів.
Відповідно до п. 5 Акта розслідування нещасного випадку, що стався 11.03.2006 о 01:40 з оперуповноваженим ГКМСН Хорольського РВ УМВС України в Полтавській області лейтенантом міліції ОСОБА_1 за формою Н-5 від 11.04.2006 (далі - Акт Н-5), Висновок комісії - організаційна (порушення правил дорожнього руху ОСОБА_2 ), п. 6. Акта Н-5 висновку комісії - нещасний випадок з оперуповноваженим ГКМСН Хорольського РВ УМВС України в Полтавській області лейтенантом міліції ОСОБА_1 стався в період проходження служби, при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю /а.с. 51/.
Відповідно до п. 6.1. Акта №1 про нещасний випадок, що стався 11.03.2006 о 01:40 з оперуповноваженим ГКМСН Хорольського РВ УМВС України в Полтавській області лейтенантом міліції ОСОБА_1 (далі - Акт Н-1), вид події - травма, заподіяна іншою особою, п. 6.2. Акту Н-1 - травма, одержана внаслідок протиправних дій інших осіб, п. 14. Акту Н-1 Висновок - нещасний випадок стався в період проходження служби, при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю /а.с. 30-31/.
Відповідно до п. 2 Висновку за результатами службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень працівником міліції Хорольського РВ УМВС при припиненні правопорушення в кафе-барі "Піраміда" 11.03.2006 від 14.04.2006 (далі - Висновок за результатами службового розслідування) - тілесні ушкодження (діагноз наводиться), отримані лейтенантом міліції ОСОБА_1 в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язані з охороною громадського порядку /а.с. 28-29/.
23.03.2022 позивачу за результатами обстеження МСЕК з 16.03.2022 вперше встановлено другу групу інвалідності строком до 16.03.2023, причина інвалідності: травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків /а.с. 76/.
У вересні 2023 року представник позивача звернувся до Сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України із заявою про видачу ОСОБА_1 посвідчення та нагрудного знаку "Ветеран Національної поліції" /а.с. 72-74/.
Листом Сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України від 13.10.2023 вих.№Г-760/48-2023 представника позивача повідомлено про відсутність правових підстав для видачі ОСОБА_1 посвідчення та нагрудного знаку "Ветеран Національної поліції" /а.с. 80/.
Посилаючись на безпідставність такої відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади реалізації громадянами прав, пов'язаних із отриманням ними статусу ветеранів органів внутрішніх справ, визначені Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998 №203/98-ВР (далі - Закон № 203/98-ВР).
Преамбулою Закону №203/98-ВР визначено, що цей Закон встановлює статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві.
Статтею 4-1 Закону №203/98-ВР встановлено, що дія цього Закону поширюється на громадян України, які віднесені до категорій, зокрема, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції.
Згідно зі статтею 5 Закону №203/98-ВР ветеранами військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України:
1) які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД;
2) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
3) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції України, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції України, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 20 років і більше;
4) військові пенсіонери, нагороджені медаллю "Ветеран Збройних Сил СРСР" за законодавством колишнього Союзу РСР;
5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.
Статтею 10 цього Закону передбачено, що ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог вказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2018 №925 "Про посвідчення і нагрудний знак “Ветеран Національної поліції”" затверджено такі, що додаються: зразок та опис посвідчення “Ветеран Національної поліції”; зразок та опис нагрудного знака “Ветеран Національної поліції”; поширено дію Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран військової служби”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1601 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 35, ст. 1807), на видачу посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран Національної поліції”; установлено, що видача посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран Національної поліції” здійснюється органом, установою, закладом Національної поліції за місцем проходження служби.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Спір у цій справі стосується правомірності відмови відповідача у виданні позивачу посвідчення та нагрудного знаку "Ветеран Національної поліції".
Суд враховує, що у силу пункту 3 Порядку №1601 підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", зокрема є довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності І чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Тож нормативно-правове регулювання визначає умовою набуття особою з інвалідністю статусу "Ветеран військової служби" причинний зв'язок між встановленням інвалідності та пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, інших умов, зокрема, в результаті виконання службових обов'язків по охороні громадського порядку.
Відповідач, відмовляючи у визнанні позивача ветераном Національної поліції, виходив з того, що актом огляду МСЕК встановлено причинний зв'язок між інвалідністю та обставинами, пов'язаними з виконанням ОСОБА_1 службових обов'язків з охорони громадського порядку, у результаті яких він отримав ушкодження здоров'я, кваліфіковане далі II групою інвалідності.
Проте, оцінюючи буквально термін "травма", відповідач зауважив, що такої причини інвалідності недостатньо для набуття позивачем статусу "Ветеран Національної поліції" відповідно до пункту 2 статті 5 Закону №203/98-ВР.
Проте суд не погоджується з таким висновком, оскільки нормативно-правові акти не дають визначення терміну "травма", а у Законі №203/98-ВР законодавець взагалі не вживає такий термін.
У пункті 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317), визначені, з-поміж іншого, такі причини встановлення інвалідності:
загальне захворювання;
інвалідність з дитинства;
нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров'я);
професійне захворювання;
поранення, контузії, каліцтва, захворювання:
- одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час;
- одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди;
- пов'язані з виконанням службових обов'язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;
- пов'язані з виконанням обов'язків військової служби або службових обов'язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;
поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
захворювання:
- отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;
- одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв'язку.
Спеціалізована кардіохірургічна МСЕК встановила ОСОБА_1 ІІ групу інвалідності, вказавши у довідці до акта огляду від 23.03.2022 №459610 причину інвалідності - "травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків" /а.с. 76/.
У пункті 2.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 №561, визначено, що причини інвалідності встановлюються згідно з пунктом 26 Положення №1317.
Однак у пункті 26 Положення №1317 відсутня така причина інвалідності, як "травма".
Тож зазначення травми як причини інвалідності не відповідало вимогам закону.
Суд звертає увагу на те, що відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні статусу "Ветеран Національної поліції" лише з тієї підстави, що медико-соціальна експертна комісія вжила у довідці до акта огляду термін "травма", а не "поранення", "контузія", "каліцтво" або "захворювання".
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 зазнав негативних наслідків у зв'язку некоректним формулюванням з боку МСЕК причин інвалідності.
Суд вважає, що для отримання статусу "Ветеран Національної поліції" з підстави, передбаченої пунктом 2 статті 5 Закону №203/98-ВР, ключовим є встановлення особі І або ІІ групи інвалідності, й обставини отримання ушкодження здоров'я, зокрема, під час виконання особою обов'язків військової служби, при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку.
Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі (пункт 27 Положення №1317).
У випадку ОСОБА_1 , встановлення йому ІІ групи інвалідності з причини, пов'язаної із виконанням службових обов'язків по охороні громадського порядку, свідчить про важкий розлад функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності.
Незазначення у довідці МСЕК причини інвалідності з переліку: поранення, контузії, каліцтва, захворювання, а використання узагальнюючого терміну "травма", за умови встановлення ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, є формальною перешкодою в отриманні статусу "Ветеран Національної поліції".
За викладених обставин, відмова відповідача у визнанні ОСОБА_1 ветераном Національної поліції є протиправною.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 29.07.2022 у справі №440/2260/21.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Національної поліції України, викладену в листі від 13.10.2023 №Г-760/48-2023, у встановленні ОСОБА_1 статусу "Ветеран Національної поліції" та видачі посвідчення; зобов'язавши відповідача видати ОСОБА_1 безтермінове посвідчення "Ветеран Національної поліції", яке відповідає зразку посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2018 №925 "Про посвідчення і нагрудний знак "Ветеран Національної поліції".
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки є особою з інвалідністю другої групи.
Відповідач доказів понесення судових витрат до суду не надав.
Тож підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною відмову Національної поліції України, викладену в листі від 13.10.2023 №Г-760/48-2023, у встановленні ОСОБА_1 статусу "Ветеран Національної поліції" та видачі посвідчення.
Зобов'язати Національну поліцію України видати ОСОБА_1 безтермінове посвідчення "Ветеран Національної поліції", яке відповідає зразку посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2018 №925 "Про посвідчення і нагрудний знак "Ветеран Національної поліції".
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Національна поліція України (код ЄДРПОУ 40108578; вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О. Кукоба