Справа № 420/32757/23
08 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 297 комендатури охорони та обслуговування, третя особа: Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до 297 комендатури охорони та обслуговування, третя особа: Військова частина НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправними дії 297 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року;
зобов'язати 297 комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
визнати протиправними дії 297 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року;
зобов'язати 297 комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
визнати протиправними дії 297 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 року по 14.05.2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року;
зобов'язати 297 комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 року по 14.05.2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
визнати протиправними дії 297 комендатури охорони та обслуговування щодо не включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та індексації грошового забезпечення, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік, передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ;
зобов'язати 297 комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011 -XII з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та індексації грошового забезпечення, з врахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивачем наголошується, що у період з 30.01.2020 р. по 14.05.2022 р. грошове забезпечення відповідачем виплачувалось у заниженому розмірі, а саме, при встановленні посадового окладу та окладу за військовим званням було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 р., замість прожиткового мінімуму станом на відповідний бюджетний рік.
Такі протиправні дії і стали підставою для звернення до суду.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 29.11.2023 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, в порядку ст. 262 КАС України.
12.12.2023 р. за вхід.№ЕС/18345/23 надійшов відзив на позов, в якому наголошено, що відповідач не порушував вимоги чинного законодавства і чітко дотримувався положень постанови №704 та порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 в частині обчислення та встановлення військовослужбовцям розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями. Пояснив, що при обчислені та встановлені розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями керувалася п.4 Постанови №704.
12.12.2023 р. за вхід.№ЕС/18369/23 надійшли пояснення третьої особи у яких Військова частина просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки відповідач діяв правомірно, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб щодо визначення суми грошового забезпечення позивачу, визначений Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на 01.01.2018.
ОСОБА_1 з 25.12.2015 р. по 14.05.2022 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та перебував на фінансовому забезпеченні у 297 комендатурі охорони та обслуговування, відповідно до рішення Командування Повітряних Сил Збройних Сил України №350/147/1/4716 від 28.12.2019 року.
14.05.2022 р. ОСОБА_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2022 р. №113, виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення.
При розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року, що підтверджується грошовим атестатом №350/174/29/3/7 від 14.05.2022 року.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються пільги, гарантії та компенсації, передбачені законом.
Положеннями ч. 1ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частина 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, а також надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частина 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704 (далі - Постанова КМУ №704), якою встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови КМУ №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1 і 14 до Постанови КМУ №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у даних примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, у залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків.
Суд вказує, що дані примітки до додатків 1 та 14 до Постанови КМУ № 704 не містять жодних норм права.
Так, відповідно до примітки 1 додатку 1 до Постанови КМУ №704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 року №103(далі - Постанова КМУ №103) внесено зміни до Постанови КМУ №704, внаслідок яких пункт 4 вказаної Постанови КМУ № 704 був викладений у новій редакції.
Зокрема, положеннями пункту 4 Постанови КМУ №704, з урахуванням внесених змін, було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 до Постанови КМУ № 704 не був приведений у відповідність із пунктом 4 цієї ж постанови.
Отже, з 24.02.2018 року (дата набрання чинності Постановою КМУ № 103), відповідно до пункту 4 Постанови КМУ №704, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним і скасовано пункт 6 Постанови КМУ №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови КМУ №704.
Із набранням законної сили рішенням суду у справі №826/6453/18 було відновлено дію пункту 4 Постанови КМУ №704 в редакції до внесених Постановою КМУ №103 змін.
Таким чином, з 30.01.2020 року (тобто з наступного дня після набрання законної сили рішенням суду у справі №826/6453/18) виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, який встановлений законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Водночас, порядок дій, який повинен вчинити відповідач у зв'язку з втратою чинності пунктом 6 Постанови КМУ №103, фактично не змінився.
При цьому суд зауважує, що після втрати чинності пунктом 6 Постанови КМУ №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови КМУ №704, автоматично були усунені усі розбіжності між примітками у додатках 1 і 14 до Постанови КМУ №704 (незважаючи на те, що вони не містять жодних норм права) та редакцією пункту 4 Постанови КМУ №704.
Відповідно до правової позиції, яка зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 року у справі №520/2098/19, суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у разі, коли вони є чинними.
Аналогічні за змістом правові позиції наведені у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №913/204/18, від 10.03.2020 року у справі №160/1088/19, тощо.
Суд зазначає, що згідно Постанови КМУ №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тоді як розмір мінімальної заробітної плати (її частини) не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований у Постанові КМУ №704 з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Вказане стосується і обмежень щодо застосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих, у тому числі, відповідно до Постанови КМУ №704, які установлені пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VIII.
Правова позиція аналогічного змісту наведена Верховним Судом у постанові від 27.03.2023 року у справі №280/11480/21.
Тобто, як зазначалось раніше, відповідно до пункту 4 Постанови КМУ №704 в редакції, яка діяла до внесення змін Постановою КМУ №103, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Спірним періодом у даній справі є період з 30.01.2020 р. по 14.05.2022 р.
Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено, що станом на 01.01.2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2102,00 грн.
Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено, що станом на 01.01.2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2270,00 грн.
Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 року №1928-IXустановлено, що станом на 01.01.2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2481,00 грн.
Водночас, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 року №2246-VIII визначено, що станом на 01.01.2018 року (дата, виходячи з якої відповідачем було здійснено обчислення та виплату грошового забезпечення позивачу за спірний період) прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн., що менше за прожитковий мінімум на одну працездатну особу у 2020, 2021 та 2022 році.
Оскільки під час розгляду справи судом встановлена протиправність бездіяльності відповідача щодо непроведення нарахування грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідній тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 -14 до постанови КМУ №704, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з зобов'язанням відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 р. по 14.05.2022 р., виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Також під час звільнення позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення на 2022 рік.
Розрахунковою величиною при виплаті грошової допомоги на оздоровлення були посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням, визначені, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, що не спростовано відповідачем.
Таким чином, підлягає перерахунку також виплачена позивачу сума грошової допомоги на оздоровлення, оскільки при їх обрахунку відповідачем використано посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням не в тому розмірі, який визначений чинним законодавством.
Проте, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо перерахунок та виплату позивачу розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та індексації грошового забезпечення, як передчасної, оскільки доказів неврахування додаткової винагороди та індексації позивачем не надано.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову в цій частині.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності бездіяльності в розумінні зазначеної норми Закону.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст. ст. 2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до 297 комендатури охорони та обслуговування, третя особа: Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії 297 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року.
Зобов'язати 297 комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.
Визнати протиправними дії 297 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року.
Зобов'язати 297 комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.
Визнати протиправними дії 297 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 року по 14.05.2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року.
Зобов'язати 297 комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 року по 14.05.2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.
Визнати протиправними дії 297 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року.
Зобов'язати 297 комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 та Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
297 комендатура охорони та обслуговування (адреса: 65012, Україна, Одеська область, м. Одеса, вул. Італійський бульвар, буд. 3, ЄДРПОУ 09958153)
Військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 24981474)
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА