Справа № 420/19859/23
08 лютого 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Завальнюка І.В.,
за участю секретаря - Гоменюк Р.О.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 07.06.2023 року № 1419 «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області» щодо застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0041797), дізнавача сектору дізнання ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 14.06.2023 року № 715 о/с «По особовому складу», яким дізнавача сектору дізнання Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції); зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі на посаді дізнавача сектору дізнання Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління поліції в Одеській області; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області виплатити ОСОБА_1 грошове утримання у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу; допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на службі на посаді дізнавача сектору дізнання Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління поліції в Одеській області; допустити негайне виконання судового рішення в частині зобов'язання Головне управління Національної поліції в Одеській області виплатити ОСОБА_1 грошове утримання у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Ухвалою судді від 23.08.2023 поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду із даними вимогами; позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
14.09.2023 до суду від представника позивача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження по справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України - до набрання законної сили рішення по справі № 496/4072/23, зважаючи на те, що розгляд даної справи неможливий до вирішення справи № 496/4072/23.
Ухвалою суду від 10.10.2023 клопотання представника позивача задоволено; зупинено провадження по справі № 420/19859/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 496/4072/23.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 скасовано, а справу № 496/4072/23 направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 справу № 420/19859/23 прийнято до розгляду; постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.01.2024 о 10:00 год.
Копію вищезазначеної ухвали 19.12.2023 направлено та доставлено до електронного кабінету представника позивача - адвоката Семенцова О.І.
03.01.2023 до суду від адвоката Семенцова О.І. надійшла заява (клопотання) про припинення представництва ОСОБА_1 у справі № 420/19859/23 через невиконання останнім умов договору про надання правової допомоги в частині вчинення дій та бездіяльності, які унеможливлюють належне виконання адвокатом обов'язків за умовами договору та можуть негативно вплинути на очікуваний ОСОБА_1 результат розгляду справи.
06.01.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення судового засідання, призначеного на 09.01.2024 о 10:00 год., оскільки позивач перебуває на лікування у Амболаторії загальної практики та медицини м. Біляївка, на підтвердження чого надав довідку про амбулаторне лікування.
У підготовче засідання, призначене на 09.01.2024 о 10:00 год., позивач та його представник не з'явилися.
Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 560/3070/19 зазначив, що амбулаторне лікування розуміє під собою лікувально-профілактичні дії, які надаються особі (основні види медичної допомоги), як в самій амбулаторії (без залишення в лікарні на стаціонар), так і вдома.
Хвороба, лікування в умовах денного стаціонару, перебування на амбулаторному лікуванні не є перешкодою для звернення до суду з позовом та не є об'єктивно непереборними обставинами, оскільки залежали виключно від волевиявлення самого позивача та належного використання ним своїх прав, визначених нормами закону.
Зазначений висновок, узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 листопада 2019 року у справі № 120/4137/18-а, відповідно до якої перебування особи на амбулаторному лікуванні, на відміну від стаціонарного, не позбавляє можливості такої особи реалізувати своє право на захист порушених прав, як самому, так і через представника.
На підставі викладеного неявка позивача (представника позивача) у підготовче засідання, призначене на 09.01.2024 о 10:00 год. визнана судом неповажною.
Наступне підготовче засідання призначено на 18.01.2024 о 10:00 год., про що сторона позивача було повідомлена завчасно та належним чином. Зокрема, документ в електронному вигляді "Повістка про виклик до суду в адміністративній справі" від 09.01.2024 по справі № 420/19859/23 (суддя Завальнюк І.В.) 11.01.2024 було надіслано одержувачу ОСОБА_1 на зазначену в адміністративному позові електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1
Однак, сторона позивача повторно не з'явилася, у підготовче судове засідання, призначене на 18.01.2024 о 10:00 год. Жодних клопотань чи заяв до суду від позивача не надійшло, у зв'язку із чим причини наявки судом визнані неповажними.
Наступне підготовче засідання призначено на 08.02.2024 о 10:00 год., про що сторона позивача було повідомлена завчасно та належним чином. Зокрема, документ в електронному вигляді "Повістка про виклик до суду в адміністративній справі" від 18.01.2024 по справі № 420/19859/23 (суддя Завальнюк І.В.) 18.01.2024 було надіслано одержувачу ОСОБА_1 на зазначену в адміністративному позові електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1
Однак, сторона позивача втретє не з'явилася, у підготовче судове засідання, призначене на 08.02.2024 о 10:00 год. Жодних клопотань чи заяв до суду від позивача не надійшло.
Вищезазначена неявка сторони позивача в судове засідання судом визнана неповажною, оскільки свідчить про недобросовісне користування належними процесуальними правами та порушення прав інших учасників справи, що сприяє зволіканню у розгляді справи.
У зв'язку із цим на обговорення учасників справи судом поставлено питання щодо подальшого розгляду справи за умов повторної неявки сторони позивача без поважних причин.
Представник відповідача заперечував проти продовження розгляду справи за даних обставин та наполягав на залишенні позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою сторони позивача.
Вислухавши думку представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду з огляду на наступне.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63).
Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).
Однак поведінка позивача не відповідає принципам конвенційного прецедентного права, які вимагають виявляти ретельність у проведенні процедурних заходів, утримуватися від використання тактики зволікань та використовувати всі можливості, надані національним правом, для прискорення процесу.
Вирішуючи процесуальне питання, суд враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 160/4719/19, провадження №К/9901/27113/19 (ЄДРСРУ № 88187295), в межах якої суд касаційної інстанції досліджував питання щодо процесуальних наслідків неявки позивача в судове засідання та залишення позову без розгляду.
Так, процесуальні наслідки неявки позивача в підготовче засідання визначаються ст. 181 КАС України, в якій зазначено, що підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 розділу II цього Кодексу («Розгляд справи по суті») з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.
Відповідно до ч. 5 ст. 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви або клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Наведеними нормами окреслено характер процесуальної поведінки, яка зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію так, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без значних затримок та невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо явки у судове засідання.
З конструкції п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України слідує, що правило про залишення позову без розгляду у випадку повторної неявки має застосовуватися до позивачів, які не є суб'єктами владних повноважень.
Суд на підставі аналізу матеріалів справи та думки інших учасників справи повинен, серед іншого, дослідити питання можливості розгляду справи по суті за відсутності позивача, відсутності заяви позивача про розгляд справи за його відсутності, а також з'ясувати інші обставини справи.
Вищевикладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 815/1394/18, адміністративне провадження №К/9901/17639/19 (ЄДРСРУ № 84494048).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у справі № 310/12817/13 від 22.05.2019, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
За висновком Верховного Суду, який в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду.
Повертаючись до розглядуваного питання, суд також враховує, що згідно з п.2 ч.3 ст.2, ч.1 ст.8 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім наявних прав особи, що беруть участь у справі, наділені також певними обов'язками, що кореспондують процесуальним правам інших осіб, та дають змогу здійснювати ефективний розгляд справи судом. При цьому процесуальні права і обов'язки будь-якої особи, яка бере участь у справі, не можуть визнаватися більш або менш важливими ніж права і обов'язки іншої особи, яка бере участь у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини в рішення від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).
Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 5 ст. 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Відтак, повторна неявка позивача, незалежно від її причини, свідчить про недобросовісне користування належними йому процесуальними правами та порушення прав інших учасників справи, що сприяє зволіканню у розгляді справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
На підставі викладеного, враховуючи, що сторона позивача про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, повторно не з'явилася у судове засідання та від неї не надійшло клопотання розгляд справи без її участі, при цьому представник відповідача наполягав на залишенні позову без розгляду, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу його право на повторне звернення до адміністративного суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 08.02.2024.
Суддя І.В. Завальнюк