07 лютого 2024 року № 640/15486/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
04.06.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, у якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, наведене у листі від 05.01.2021 за № 12-2376/Н-17/8-2400/21, та рішенні № 977260172218 від 06.11.2020 щодо проведеного перерахунку пенсії з 01.10.2020 в частині безпідставного застосування ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.07.2014 №1697-VII визначення її у розмірі 60% від суми заробітку в 75000 грн. та обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2020 відповідно до ч.20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.07.2014 №1697-VIІ в первинній редакції із визначенням її в розмірі 90% заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, зазначеної у довідці прокуратури Чернівецької області від 23.10.2020 за № 21-503 вих-20 без обмеження її максимального розміру та виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в 2000 році пенсійним органом призначено їй пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” (в редакції від 05.11.1991 №1789-ХІІ) у розмірі 90 % середнього заробітку, з якої сплачено єдиний соціальний внесок. Позивач зазначає про незаконність зменшення відповідачем під час перерахунку пенсії їй на підставі довідки виданої прокуратурою, за останнім місцем роботи позивача про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, відсоткового значення розміру пенсії позивача з 90 до 60 відсотків від розміру заробітної плати та обмеження пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, оскільки при перерахунку пенсії пенсіонерам органів прокуратури мають застосовуватись норми законодавства, яке діяло на момент призначення пенсії, а перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної позивачу пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2021 (суддя Арсірій Р.О.) відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
21.12.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 11.01.2023 №03-19/2005/23 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №640/15486/21.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/15486/21 передано 26.12.2023 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
У зв'язку з перебуванням судді Парненко В.С. у відпустці, у період з 27.12.2023 по 05.01.2024 (включно), питання про прийняття до провадження справу вирішено, після виходу з відпустки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 прийнято адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що станом на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, підстави для перерахунку пенсії, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, визначались статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-УІІ. Оскільки позивач зазначив про застосування до спірних відносин виключно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, зважаючи на наведене правове регулювання та правові позиції Верховного Суду, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що у постанові Верховного Суду у справі №263/15245/16-а від 08.06.2021 зроблено висновок про те, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що з 2000 року позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та отримує пенсію, за вислугу років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, виходячи із розміру 90% від чинної місячної заробітної плати за посадою прокурора Чернівецької області, із якої вийшла на пенсію.
З 13.06.2020 позивачу встановлена пенсія за особливі заслуги перед Україною, право на яку вона отримала ще в 2012 році.
Прокуратурою Чернівецької області видано позивачу 23.10.2020 довідку за № 21-503 вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) по займаній до звільнення посаді, що враховується для перерахунку пенсії.
28.10.2020 позивачка звернулась до відповідача з заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії до якої додала довідку про заробітну плату, видану Чернівецькою обласною прокуратурою 23.10.2020.
Листом від 05.01.2021 за № 12- 2376/Н-17/8-2400/21 відповідач повідомив позивачку, що управлінням Пенсійного фонду здійснено перерахунок пенсії з 01.10.2020, для перерахунку застосовано ч. 2 ст. 86 Закону № 1697-VІІ відповідно до якої пенсію обчислено в розмірі 60% від суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від заробітку 75000,00 грн., тобто максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. Тому її новий розмір становить 45000 грн., а з врахуванням пенсії за особливі заслуги перед Україною після перерахунку пенсія складає 45428 грн. На підставі ч. 18 ст. 86 Закону № 1697-VІІ розмір пенсії до виплати обмежено максимальним розміром - до десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Не погоджуючись з проведеним перерахунком 30.03.2021 позивачка повторно звернулась до відповідача та просила повторно розглянути її заяви, врахувавши аргументи наведені в них та заяві від 30.03.2021, проте отримала відмову, яка викладена у листі від 12.04.2021 за № 1172-972/Н-17/8-2400/21.
До листа від 12.04.2021 за № 1172-972/Н-17/8-2400/21 долучено рішення про розрахунок пенсії від 06.11.2020 за № 977260172218, тобто, за номером особового рахунку позивачки, відкритого 02.03.2020 та у даному рішенні зазначено, що перерахунок проведено у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням вимог Закону № 1697-VІІ.
Вважаючи протиправним зменшення позивачу загального проценту розрахунку пенсії від середнього заробітку з 90% до 60% та виплату пенсії з обмеженням її максимального розміру, позивачка звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірними у цій справі є питання щодо розміру відсотку, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону №1789-XII, а також застосування при перерахунку такої пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2011, передбачалося, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” у статтю 50-1 Закону № 1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” у статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у частинах другій і п'ятій цифри “ 80” замінено цифрами “ 70”.
Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” у статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у частинах другій та п'ятій цифри “ 70” замінено цифрами “ 60”.
За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 01.01.2015) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різниця в пенсії за минулий час може бути виплачена йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.
Водночас 15.07.2015 набрав чинності Закон №1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.
З набранням чинності Законом №1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно з частиною двадцятою цієї статті призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон №1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону №1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону №1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
Ураховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом №1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону №1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону №1697-VII.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 N 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Суд звертає увагу, що в постанові Верховного Суду від 21.12.2021 року по справі №580/5962/20, суд касаційної інстанції відступив від висновку, викладеного, у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №580/5238/20 у подібних правовідносинах, та сформувала правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
На час звернення позивачки із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Отже, позовні вимоги позивачки в частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Правовий висновок Верховного Суду, висловлений у справі № 580/5962/20, є актуальним, та широко застосовується касаційним судом у ряді інших справ, зокрема: у справі № 500/5077/21 від 29.06.2022; у справі № 380/7330/21 від 14.09.2022; у справі № 580/5239/20 від 30.03.2023; у справі № 240/16449/20 від 06.04.2023; у справі № 380/1163/21 від 17.05.2023; у справі № 580/1950/21 від 07.06.2023 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
В частині щодо обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає.
Суд звертає увагу, що правовідносини у цій справі цілком тотожні справі №580/5962/20 і суд не вбачає підстав для відступу від зазначених правових висновків.
На час звернення позивачки із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1697-VII в частині перерахунку пенсії втратила чинність.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, в силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, що і зроблено відповідачем у цій справі.
Отже, позовні вимоги позивача в частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції встановив, що внаслідок перерахунку пенсії позивачки її розмір перевищив максимальний.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Отже, позовні вимоги позивачки в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження його максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 N20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке “поле” для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з'ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08)).
Хоча виплати соціального страхування є “майном” у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.
Посилання позивачки на постанову Верховного Суду у справі №263/15245/16-а від 08.06.2021, судом не приймається до уваги, оскільки під час розгляду даної справи судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки (сталу практику) щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, яка діє з 21.12.2021, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач при перерахунку пенсії позивачці, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд доходить висновку, що відповідачем доведена правомірність розгляду заяви позивача, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, а отже, позовні вимоги позивача не підлягає задоволенню.
Враховуючи, що судом відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог, підстав для розподілу судових витрат - не вбачається.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.