07 лютого 2024 року № 320/3198/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними дій,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком, згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити із 31 травня 2022 року призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив позивачці у призначені пенсії на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки позивачкою надані документи, що підтверджують виконання нею службових обов'язків по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС в 30-ти кілометровій зоні.
Відповідач своїм правом на відзив не скористався.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 16.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
30.08.2022 позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії відповідно до ст. 55 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
07.09.2022 відповідач прийняв рішення №1042502905 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з відсутністю підтвердження факту роботи у зоні відчуження у 1986 році.
У спірному рішенні зазначено, що позивача має страховий стаж 24 роки 10 місяців 03 дні.
Довідкою Білоцерківського споживчого товариства №14 від 18.11.1992 підтверджено, що позивачка працювала в с. Ільїнці Чорнобильського району, а місцем основної роботи був Озерянський радгоспробкооп Білоцерківського району.
Також у спірному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи протягом серпня 1985 року - грудня 1997, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 01.08.1985, яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки зазначене ім?я російською " ОСОБА_2 ", не відповідає паспортним даним заявниці російською " ОСОБА_2 ". Страховий стаж обчислено з 01.01.1998 за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Крім того, відсутні первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи в зоні відчуження.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивачці зі зниженням пенсійного віку, позивачка звернулась з позовом до суду.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право призначення пенсії особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи регулюється Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення, зокрема, чоловіками 60 років.
Частиною першою статті 55 Закону №796-XII передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 01.07.1986 року по 31.12.1986 року не менше 5 календарних днів пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку на 10 років.
Відповідно до частини третьої статті 65 Закону №796-XII посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 796-XII, підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
VI. Оцінка суду
Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - на 6 років.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 5 років, як особи, яка перебувала на території, яка віднесена до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської АЕС, необхідне дотримання 2-х умов:
- особа має бути потерпілою від Чорнобильської АЕС;
- у особи має бути необхідний страховий стаж.
Єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Подібна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 11 вересня 2019 року у справі №205/8713/16-а, від 25 листопада 2019 року у справі №464/4150/17 та від 09 січня 2020 року у справі №363/3976/16-а.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
5) документи, які засвідчують особливий статус особи:
посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122,
- або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,
- або довідка архівної установи,
- або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи");
Отже, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми №122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами, але ці документи повинні підтверджувати 1) період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та 2) населений пункт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії та прийняття спірного рішення стало те, що надані нею документи не підтверджують: факт роботи в зоні відчуження в 1986 року.
Позивачка при звернення надала відповідачу перелік документів, а саме:
-посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 (категорія 3) Серія НОМЕР_2 ,
- свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 ,
- розпорядження Озерянського радгоспрабкоопу №96 від 04.09.1986, згідно з яким позивачка була відряджена в Чорнобильській район для вивозу товару 04.09.1986;
-довідку Білоцерківського споживчого товариства №74 від 18.11.1992 якою підтверджено, що позивачка працювала в с. Ільїнці Чорнобильського району;
- табелі виходу на роботу за 04.09.1986 та 05.09.1986.
За таких обставин, з наданих позивачкою документів чітко вбачається, що позивачка була безпосередньо зайнята на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29 грудня 1987 року №1497-878 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 6 червня 1986 року №665-195; які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, з 04.09.1986 по 05.09.1986, видана правлінням Білоцерківського районного споживчого товариства, місце відрядження : с. Ільїнці Чорнобильського району.
Отже, посилання відповідача, що надані позивачем довідки не містять період та місце перебування у відрядження спростовуються матеріалами справи.
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка, видана Білоцерківським районним споживчим товариством (№61 від 21.12.2022), в якій вказано, що позивачка працювала в Озерянському радгоспрабкоопі продавцем. Крім того в довідці зазначено, що при зупиненні діяльності Озерянського радгоспрабкоопу та прийняття рішення про його ліквідацію, згідно постанови 1У Конференції споживчої кооперації Білоцерківського району від 27.05.1999, дані документи в архів Білоцерківського РайСТ не здавались.
Позивачка не може нести відповідальність за неналежне виконання цим ПП обов?язків щодо передання до архіву на зберігання документів з особового складу.
Аналізуючи вищенаведені положення нормативних актів та інформації, яка міститься в довідках, суд дійшов висновку, що позивачка працювала в зоні відчуження з 04.09.1986 по 05.09.1986, тому має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а рішення відповідача щодо відмови в призначенні позивачці пенсії за віком із скороченням пенсійного віку на 5 років є протиправним.
Аналогічна позиція висловлена у постанові ВС від 26.03.2020 по справі №652/610/16-а).
Щодо не зарахованого періоду роботи протягом серпня 1985 року - грудня 1997, яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки зазначене ім?я російською " ОСОБА_2 ", не відповідає паспортним даним заявниці російською " ОСОБА_2 ".
Позивачка надала рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2022, згідно з яким, встановлено факт, що правовстановлюючі документи, а саме: паспорт НОМЕР_4 , виданий 27 серпня 1997 року Білоцерківським РВГУ МВС України в Київській області, запис російською мовою ОСОБА_3 ; трудова книжка серії НОМЕР_5 , видана 01.08.1985 року, зазначено російською мовою ОСОБА_3 ; свідоцтво про народження на ім'я ОСОБА_4 серії НОМЕР_6 , видане 09.06.1967 року; табель виходу на роботу за вересень 1986 року в Новошепеличському СПО де ім'я зазначено « ОСОБА_2 » належать заявнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в селі Озерна Білоцерківського району Київської області.
Таким чином суд погоджується з доводами позивачки та вважає, що до страхового стажу має бути зарахований період роботи протягом серпня 1985 року - грудня 1997
Отже, суд установив, у розпорядженні відповідача було достатньо документів, які би слугували йому підставою для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком із 31.0.2022 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачці в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи, внаслідок чого порушив гарантоване державою право позивачки на пенсійне забезпечення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Суд вважає, що порушене право позивачки підлягає поновленню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити позивачці пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня настання права на пенсію - 31.05.2022.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачкою сплачено судового збору 992,40 грн.
Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком, згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) здійснити із 31 травня 2022 року призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 07.02.2024