01 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 185/7415/22
провадження № 51-4807 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника цивільного
відповідача ОСОБА_7 ,
в режимі відеоконференції
захисника засудженого ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022170030000254, за обвинуваченням
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2023 року ОСОБА_10 засуджено за ч. 1 ст. 415 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 62 КК України ОСОБА_10 замінено покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк 2 (два) роки.
Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_10 , Військової частини НОМЕР_1 Центрального оперативного територіального об'єднання Національної гвардії про стягнення моральної шкоди та стягнуто на користь останньої моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.
Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_6 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа - ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_6 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_10 засуджено за те, що він будучи призначеним на посаду стрільця-радіотелефоніста 3 відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону ВЧ НОМЕР_1 та з 10 грудня 2019 року, маючи право керування транспортними засобами категорії «А, В, С», посвідчення водія НОМЕР_2 , 05 червня 2022 року приблизно о 17:02 год, керуючи технічно справним автомобілем «УАЗ 39094», р.н. НОМЕР_3 , рухаючись по вул. Дніпровській у м. Павлограді в напрямку мосту через річку Вовчу, в районі перехрестя з пров. Берестовим, не застосувавши своєчасних заходів до зниження швидкості та зупинки перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія) на заборонений «червоний» - сигнал світлофору, продовжив рух та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_12 , який перетинав проїжджу частину вул. Дніпровської справа наліво по пішохідному переходу на дозвільний «зелений» сигнал світлофору, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження, що призвели до його смерті.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 просить змінити судові рішення в частині вирішення цивільного позову потерпілої та збільшити розмір стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди за цивільним позовом останньої. В обґрунтування своїх вимог представник потерпілої посилається на те, що у зв'язку із смертю рідного сина вона втратила спокій, є інвалідом 3 групи за загальним захворюванням пожиттєво та, в зв'язку з трагедією, значно погіршився її стан здоров'я. Не погоджується з ухвалою апеляційного суду, який на її думку, безпідставно залишив апеляційну скаргу про збільшення суми стягнення в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди без задоволення, а тому вважає її такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Потерпіла ОСОБА_6 під час касаційного розгляду підтримала касаційну скаргу її представника та просила її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
В запереченнях на касаційну скаргу цивільний відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі представника потерпілої вимог, просив її залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Під час касаційного розгляду представник цивільного відповідача ОСОБА_7 також просив касаційну скаргу залишити без задоволення та в обґрунтування своїх доводів зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України повністю відшкодувала всі стягнуті в межах цивільного позову на користь потерпілих суми виплат.
Прокурор, який брав участь в суді касаційної інстанції також вважав, що підстав для задоволення касаційної скарги представника потерпілої немає, а тому просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_10 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність обвинувачення та правильність кваліфікації дій за ч. 1 ст. 415 КК України, в касаційній скарзі не оспорюються.
У касаційній скарзі представник потерпілої не погоджується з вирішенням цивільного позову в цій справі та просить змінити судові рішення в цій частині, збільшивши розмір відшкодування в рахунок заподіяної моральної шкоди до 5 000 000 грн. Проте такі доводи представника потерпілої колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи з наступного.
Так, згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Зокрема, моральна шкода, відповідно до ст. 1167 ЦК України, заподіяна фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її заподіяла, при наявності вини вказаної особи.
Як убачається зі справи, розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 , в якому потерпіла просила стягнути з Військової частини НОМЕР_1 в якості компенсації моральної шкоди, пов'язаної з втратою сина, 5 000 000 грн та вирішуючи питання про суму стягнення заподіяної моральної шкоди, суди дотримались положень статей 128, 129 КПК України та статей 1167, 1194 ЦК України.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди було враховано обсяг моральних страждань ОСОБА_6 , порушення її звичайного способу життя, укладу і побуту, тяжкість вимушених змін у життєвих обставинах, які унеможливлюють ведення повноцінного способу життя у зв'язку з втратою близької людини, невідворотних наслідків у вигляді загибелі потерпілого - її сина. Виходячи з принципу розумності і справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідатиме глибині душевних страждань потерпілої ОСОБА_6 сума компенсації моральної шкоди у розмірі 200 000 грн.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_6 про необхідність збільшення суми стягнення в частині вирішення цивільного позову, які за своїм змістом є аналогічними тим, що вона навела у касаційній скарзі, належним чином перевірив і визнав їх необґрунтованими, мотивувавши своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу в цій частині визнав необґрунтованою.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. З наведеними в ній висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду в частині вирішення цивільного позову погоджується і колегія суддів.
Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, характер, глибину і обсяг фізичних, емоційних, психологічних та душевних страждань, викликаних втратою близької людини, непоправних наслідків у вигляді загибелі потерпілого, а також виходячи з засад розумності і справедливості колегія суддів вважає, що сума стягнутої на користь потерпілої з Військової частини НОМЕР_1 - 200 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням буде достатньою сатисфакцією.
При цьому, колегія суддів виходить з того, що питання виплати компенсацій та одноразових грошових допомог загиблим військовослужбовцям Збройних Сил України регулюється Законом України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою КМУ № 975 від 25 грудня 2013 року «Про Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та може бути вирішено у встановленому зазначеними нормативно правовими актами порядку.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для зміни оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог представника потерпілої ОСОБА_6 немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2023 року щодо ОСОБА_10 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3