01 лютого 2024року
м. Київ
справа № 307/1903/19
провадження № 51-5311 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 04 липня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070160000352, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01 квітня 2021 року за ч. 2 ст. 185 КК України на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 січня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 5 місяців. На підставі ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01 квітня 2021 року та остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 04 липня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 15 квітня 2019 року, приблизно о 23 год, незаконно проник на подвір'я будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав майно належне потерпілій ОСОБА_7 на загальну суму 24741 грн.
Крім того, ОСОБА_6 , в ніч з 16 на 17 квітня 2019 року, незаконно проник до приміщення Римсько-Католицької церкви, яка розташована по вул. Незалежності 1-3, в м. Тячів Закарпатської області, звідки таємно викрав майно на загальну суму 1495 грн.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність змінити ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 04 липня 2023 року в частині зарахування йому строку попереднього ув'язнення в строк покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України. Стверджує, що судом першої інстанції невірно зараховано йому строк попереднього ув'язнення.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_6 підтримав подану ним касаційну скаргу.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор під час касаційного розгляду вважала за необхідне касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Доведеність винуватостіОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, юридична кваліфікація його дій, у касаційній скарзі не оспорюються, а тому не є предметом розгляду касаційного суду.
Доводи касаційної скарги засудженого про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, на його думку, зокрема положень ч. 5 ст. 72 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Частиною 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», визначено, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Законом України № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року, який набув чинності 21 червня 2017 року, ч. 5 ст. 72 КК викладено у редакції, яка передбачає, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Як установив суд апеляційної інстанції, ОСОБА_6 вже перебував під вартою з моменту затримання і до нього в цьому кримінальному провадженні запобіжний захід не застосувався, оскільки був застосований в іншому провадженні.
При цьому доводи засудженого про необхідність зарахування йому в строк покарання строку попереднього ув'язнення в період з 08 травня 2019 року по 01 жовтня 2019 року та з 13 листопада 2020 року по 09 червня 2021 року, є безпідставними. Попереднє ув'язнення у вказаний період до ОСОБА_6 було застосовано в межах іншого кримінального, за результатами розгляду якого постановлено обвинувальний вирок.
Таким чином, не будь-який час перебування особи у слідчому ізоляторі чи іншому місці попереднього ув'язнення може бути зараховано відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України. Такий строк тримання може бути зараховано лише в межах того самого кримінального провадження, у якому до особи було застосовано попереднє ув'язнення.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що питання зміни судових рішень в частині зарахування в строк покарання строку попереднього ув'язненняможе бути вирішене в порядку, визначеному у Розділі VIII «Виконання судових рішень» КПК України, про що з відповідним клопотанням до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, щодо застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України, він може звернутись.
Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які би впливали на законність та обґрунтованість ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 , судом апеляційної інстанції допущено не було, в тому касаційну скаргу засудженого необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 04 липня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3