07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 761/43050/19
провадження № 51 -668ск24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
Прокурор звернувся до суду з касаційною скаргою на указане вище судове рішення щодо ОСОБА_4 , де стверджує про наявність підстав до його скасування, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
За приписами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази,встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Прокурор в касаційній скарзі зазначає про не врахування судом обставин щодо наявності у ОСОБА_4 судимостей, де, серед іншого, стверджує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано дійшов висновку про відсутність у засудженого в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) судимості, наводить формальне посилання на наявність у розпорядженні суду вироків Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року, Солом'янського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року та Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2023 року.
За змістом положень ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Отже обставини, передбачені ст. 91 КПК, у тому числі пунктом 4 частині 1 зазначеної норми, про які йдеться в касаційній скарзі, підлягають доказуванню саме стороною обвинувачення, оскільки, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 26 КПК, Суд не може на власний розсуд відшуковувати в оскарженому рішенні відповідні підґрунтя для цього.
Таким чином, доводи про наявність судимостей мають бути пов'язані із обґрунтуванням того, за які кримінальні правопорушення судимість не знята і не погашена, а також повинні бути відображені докладні мотиви з обрахуванням відповідних строків, з огляду на положення статей 88 - 90 КК, що і має бути предметом аналізу та надання оцінки судом.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 88 КК особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
Проте, в касаційній скарзі не указано, чи були в апеляційного суду процесуальні підстави для того, щоб визнати ОСОБА_4 судимим, зокрема не йдеться про те, чи надавала сторона обвинувачення, на виконання обов'язку, передбаченого ст. 22 КПК, до суду апеляційної інстанції такі відомості. Не наведено таких і в касаційній скарзі.
Саме посилання у змісті касаційної скарги на наявність інших вироків судів щодо засудженого, в обґрунтування наявності у нього судимості, є недостатнім в аспекті застосування повноважень, передбачених ст. 438 КПК.
За змістом приписів ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції не вправі виходити за межі касаційних вимог, якщо цим погіршується становище засудженого. Касаційна скарга, подана стороною обвинувачення на погіршення становища засудженого має містити обґрунтовані доводи, змістом яких охоплюються належні підстави для задоволення вимог прокурора.
Наявність вказаних недоліків перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу.
Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, з огляду на те, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк на усунення недоліків.
Недоліки касаційної скарги, пов'язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги.
Керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п'ятнадцять днів із дня її отримання.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3