Справа № 761/402/24
Провадження № 1-в/761/55/2024
05 лютого 2024 року м. Київ
Шевченківський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , засудженого ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , представника СІЗО ОСОБА_6 , розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
Адвокат ОСОБА_3 звернулася до суду в інтересах засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у зв'язку з відбуттям ним 2/3 строку. Зазначила, що за час відбуття покарання ОСОБА_4 характеризується позитивно, стягнень не має, дотримується встановлених правил поведінки та розпорядку дня. Працевлаштований в господарчу обслугу на посаду підсобного робітника (наказ № 36/АГ- 18 від 16.04.2018 року). До виконання робіт по благоустрою установи відноситься з розумною ініціативою.
Вважає, що до засудженого слід застосувати умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання.
Захисник ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримала.
Засуджений просив клопотання задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення, зазначив, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.10.2022 р. відмовлено в умовно-достроковому звільненні ОСОБА_4 від відбування покарання та зазначену ухвалу суду залишено без змін ухвалою Київського апеляційного суду.
Представник установи відбуття покарання не заперечувала проти задоволення клопотання.
Суд, вислухавши думку учасників, перевіривши матеріали особової справи, доходить висновку, що клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Як визначено ч. 2, 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, та після фактичного відбуття засудженим, зокрема, не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин.
Згідно ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів особової справи, ОСОБА_4 06.12.2017 року засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме за вчинення тяжкого умисного злочину, що спричинив смерть потерпілої та був скоєний ним у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до наказу начальника СІЗО ОСОБА_7 від 16.04.2018 №36/АГ-18 ОСОБА_4 з 16.04.2018 призначено на посаду підсобного робітника.
Відповідно до матеріалів клопотання засуджений за період тримання в установі зарекомендував себе позитивно. Дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня. Виконує законні вимоги персоналу. За сумлінне ставлення до праці та зразкову поведінку має заохочення, дисциплінарних стягнень немає.
Так, судом враховується, що вказаний злочин, за який засуджений ОСОБА_4 , вчинений ним в стані алкогольного сп'яніння та спричинив смерть потерпілої, свою вину на час розгляду провадження судом, ОСОБА_4 не визнав. При цьому суд зазначає, що ОСОБА_4 залишений у Київському СІЗО для відбування покарання за вироком суду на підставі його заяви про зарахування для виконання роботи з господарського обслуговування, на території СІЗО. У зв'язку з цим суд не вважає факт залучення засудженого до праці беззаперечною підставою для умовно-дострокового звільнення, так як це було умовою задоволення його вищевказаної заяви.
Застосування до засудженої до позбавлення волі особи умовно-дострокового звільнення від відбування покарання згідно ст. 81 КК України є правом, а не обов'язком суду і має застосовуватись після ретельного дослідження усіх даних, які дозволять зробити всебічний і об'єктивний висновок про виправлення засудженого, виключить можливість помилки в застосуванні умовно-дострокового звільнення.
Викладені вище доводи у своїй сукупності, зокрема щодо суспільної небезпечності вчиненого злочину, ступеню тяжкості злочину, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, конкретних обставин вчиненого злочину, особи засудженого та його поведінку за весь час відбування покарання, приводять суд до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання, так як ОСОБА_4 не довів свого виправлення в тому обсязі, які б давали підстави для застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування призначеного покарання.
Керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, ст. 81 КК України, суд,-
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1