судді Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 у провадженні № 51-6102 км23, справа № 339/282/20, за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 04 липня 2023 року щодо ОСОБА_3 .
Постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 січня 2024 року ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 04 липня 2023 року залишено без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 - без задоволення.
При ухваленні постанови я заперечував проти прийняття такого рішення, голосував проти та викладаю окрему думку з огляду на таке.
Статтею 412 КПКУкраїни передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, яке повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 вказаного Кодексу, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді оспорюваного вироку, справедливому, із додержанням усіх приписів чинного законодавства, вирішенні поданих апеляційних скарг.
З огляду на зазначене та вимоги статей 404, 419 КПК України при перегляді вироку апеляційний суд зобов'язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з'ясувати: чи повно, всебічно та об'єктивно здійснено судове провадження; чи було у передбаченому цим Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення; чи було їх оцінено місцевим судом із додержанням правил
ст. 94 КПК України; чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути наведено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними обставинами та доказами, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПКУкраїни), і це покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПКУкраїни. Водночас, у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
У касаційній скарзі захисник, поміж іншого, зазначав, що в порушення вимог статей 404, 419 КПК України, апеляційний суд не перевірив усіх доводів апеляційної скарги обвинуваченого та не надав на них вичерпної відповіді.
Так, в апеляційній скарзі сторона обвинувачений ОСОБА_3 вказував, що місцевий суд, стверджуючи про доведеність його винуватості, зокрема, послався на висновки інженерно-транспортної експертизи № СЕ- 19/109/13/3- 546 ІТ- 20 від 30 липня 2020 року, інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/109/26-733 ІТ-19 від 28 листопада 2019 року, проте не взяв до уваги висновок інженерно-транспортної експертизи № 4.2-824/18 від 06 лютого 2019 року.
Також, в апеляційній скарзі стверджувалось про те, що суд першої інстанції не враховав, що експерт, який склав висновок інженерно-транспортної експертизи
від 30 липня 2020 року про порушення ОСОБА_3 п. 10.1 Правил дорожнього руху України, за наявності таких самих вихідних даних та однакових поставлених слідчим перед експертом питань, раніше склав висновок інженерно-транспортної експертизи від 28 листопада 2019 року про неможливість надати відповідь щодо причини дорожньо-транспортної пригоди. При цьому у висновку експерт самостійно визначив момент виникнення небезпеки для руху водія мотоцикла ОСОБА_4 та визначив причини настання дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, вказував, що поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що висновок інженерно-транспортної експертизи від 30 липня 2020 року складений з урахуванням лише слідчих експериментів з потерпілими, без врахування показань ОСОБА_3 .
Таким чином, на обґрунтування своїх вимог засуджений зазначав конкретні доводи щодо невірної оцінки окремих доказів, які підлягали ретельній перевірці під час апеляційного розгляду.
Проте, як слідує з оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги обвинуваченого, належним чином їх не перевірив, вичерпних, аргументованих та конкретних відповідей на них не дав, не провів належного аналізу і оцінки обставин, на які посилалась сторона захисту.
Так, апеляційний суд лише зазначив, що доводи апеляційної скарги про те, що експертизи транспортних засобів містять невірні висновки, оскільки огляд транспортних засобів слідчим не проводився, не заслуговують на увагу, а доводи про те, що висновки експертів щодо обставин і механізму ДТП є недопустимими доказами, оскільки експертам надані вихідні дані без показань ОСОБА_3 , не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.
При цьому, вказаний суд обмежився виключним посиланням, що висновки експертів не встановлюють винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, а лише дають відповіді на запитання, які слідчий не може вирішити через відсутність спеціальних знань. Оцінюючи висновки експерта у сукупності з іншими доказами, суд робить відповідні висновки щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діях певної особи.
Проте, усупереч вимогам ч. 2 ст. 419 КПК України, апеляційний суд взагалі не зазначив, чому доводи сторони захисту щодо недопустимості конкретних доказів та допущених порушень вимог процесуального права визнаються необґрунтованими.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції порушив приписи ст. 419 КПК України при розгляді апеляційної скарги обвинуваченого, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому не погоджуюсь з висновком більшості колегії суддів та вважаю, що оскаржувана ухвала підлягала скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1