08 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 705/1744/16-ц
провадження № 61-1545ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 квітня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом примусового виселення з квартири,
26 жовтня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку вперше подав касаційну скаргу на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 квітня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року, з пропуском строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення копії ухвали, а саме: заявник мав надати докази, що підтверджують порушення Черкаським апеляційним судом вимог, встановлених у статті 272 ЦПК України щодо порядку видачі або направлення судового рішення; докази отримання постанови Черкаського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року саме 25 жовтня 2023 року, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
17 листопада 2023 року на виконання вимог вказаної ухвали представник ОСОБА_1 - адвокат Прудивус М. А. засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року наведені адвокатом Прудивусом М. А., як представником ОСОБА_1 , доводи та надані докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, визнані неналежними, а касаційну скаргу ОСОБА_1 на оскаржені судові рішення повернуто заявнику.
Вказано, зокрема, що на стадії відкриття касаційного провадження Верховний Суд не має можливості перевірити наявність чи відсутність доказів на підтвердження надсилання/вручення судом апеляційної інстанції копії рішення заявнику, оскільки за правилом частини сьомої статті 394 ЦПК України питання про витребування матеріалів справи вирішується під час відкриття касаційного провадження.
29 січня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку вдруге звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 квітня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року, з пропуском строку на касаційне оскарження, у якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про його виселення.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження вказує, що відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. В умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені. Вказане неодноразово застосовував Верховний Суд у своїх рішеннях. Тому з огляду на неотримання своєчасно оскаржуваної постанови Черкаського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року та її отримання лише 25 жовтня 2023 року, після початку примусового виконання судового рішення в органах ВДВС, він вимушений клопотати перед Верховним Судом про поновлення строків на касаційне оскарження судових рішень та допуск його до правосуддя.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (DE GEOUFFRE DE LA PRADELLE v. FRANCE, № 12964/87, § 59, ЄСПЛ, від 16 грудня 1992 року).
Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Проте право на повторне звернення до суду після повернення касаційної скарги не є самостійною підставою поновлення строку касаційного оскарження.
Разом з тим, у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник не обґрунтував та не надав належних доказів того, що саме йому перешкоджало йому оскаржити судові рішення в межах встановленого строку на касаційне оскарження, а саме до 02 вересня 2023 року. Як підставу для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, а саме факт отримання постанови апеляційного суду від 30 серпня 2023 року лише 25 жовтня 2023 року, було зазначено у касаційній скарзі, яку вперше подано 26 жовтня 2023 року, проте не підтвердженою доказами на вимогу ухвали Верховного Суду. Заявник не вказує причин за яких не було можливості вчасно усунути недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 13 листопада 2023 року, доказів отримання оскарженої постанови вперше 25 жовтня 2023 року знову не надає. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 22 грудня 2023 року слідує, що заявнику повернуто касаційну скаргу у зв'язку з тим, що він не виконала вимог ухвали Верховного Суду від 13 листопада 2023 року саме в частині зазначення належних доказів для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. Крім того, представник ОСОБА_1 - адвокат Прудивус М. А. отримав копію ухвали Верховного Суду від 22 грудня 2023 року, яка була доставлена до його електронного кабінету 27 грудня 2023 року, засобами поштового зв'язку вказану копію ухвали він отримав 03 січня 2024 року. Однак повторно з касаційної скаргою на оскаржені судові рішення заявник звернувся лише 29 січня 2024 року.
За таких обставин вказані скаржником підстави для поновлення строку не є поважними, оскільки він не вказав, що саме йому перешкоджало вчасно усунути недоліки касаційної скарги визначені ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року. Отримання оскарженої постанови в суді першої інстанції 21 січня 2024 року, зважаючи на наведені доводи про її отримання вперше 25 жовтня 2023 року, не є поважною причиною пропуску відповідного строку. Рекомендації Ради суддів України щодо виваженого підходу до вказаних питань в умовах воєнного стану не тотожне можливості безпідставного поновлення процесуальних строків.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
За таких обставин заявнику слід навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень і, зокрема, зазначити обставини, що унеможливили вчасне усунення недоліків касаційної скарги, поданої вперше, надати належні докази на підтвердження викладених заявником підстав для його поновлення.
Крім того, касаційна скарга не у повній мірі відповідає вимогам пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, а саме скаржником до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що ним сплачено судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 102,40 грн, однак квитанція про його сплату знаходиться в матеріалах касаційного провадження № 61-15538ск23. Разом з тим, слід зазначити, що за повторно подану касаційну скаргу судовий збір сплачується на загальних підставах.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подачі позову - 2016 рік) за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551,20 грн).
Таким чином, ОСОБА_1 слід сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України «Про судовий збір», розмір якого становить 1 102,40 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055).
На підтвердження сплати судового збору скаржнику необхідно надати до суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК Україниу разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати ОСОБА_1 строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 260, 389, 390, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 квітня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, настануть наслідки передбачені статтею 393, 394 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков