Справа № 308/2241/21
29 січня 2024 року м.Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд міста Ужгород Закарпатської області у складі:
головуючого судді Дегтяренко К.С.,
при секретарі Чейпеш В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгород справу за позовною заявою АТ «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
встановив :
АТ «Українська залізниця», в особі філії «Енергозбут» АТ «Українська залізниця», звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування представник позивач посилається на те, що між ДГТО «Львівська залізниця» та ОСОБА_3 21.01.2009 укладено договір № 14-121 про користування електричною енергією.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25.06.2014 № 200 підприємства, установи, організації, залізничного транспорту загального користування, реорганізовано шляхом злиття та створення, публічного акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого закріплюється у державній власності на базі Укрзалізниці.
Відповідно до пункту 2 Статуту публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету від 02.09.2015 № 735, товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюється за державною власністю на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ, організацій, залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25.06.2014 № 200.
Згідно із зазначеним додатком № 1 до складу ПАТ «Укрзалізниця» увійшло і ДТГО «Львівська залізниця», яке реорганізовано у філію.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 31.10.2018 № 938 змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Українська залізниця».
Таким чином, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав та обов'язків за договором № 14-121 про користування електричною енергією від 04.10.2007.
Згідно з п. 1 договору позивач взяв на себе зобов'язання надійно постачати боржникам електричну енергію у необхідних їм обсягах відповідно до обумовленої потужності, з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості, а боржник зобов'язався оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами у терміни, передбачені договором.
Відповідно до п. 16 договору оплата за електричну енергію здійснюється відповідно до показань приладу обліку до 10 числа наступного місяця.
Працівниками АТ «Укрзалізниця» у травні 2018 року проведено зняття показів приладів обліку та зафіксовано покази засобу обліку за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі отриманої інформації та з урахуванням попередніх показів визначено вартість спожитої електроенергії на загальну суму 6116,30 грн.
Споживачу виписано рахунок за травень 2018 року.
В червні 2018 року споживач використав електроенергії на 55,80 грн., а у липні 2018 року - на 19,80 грн.
Для оплати вказаних сум споживачу виписані рахунки.
Вартість спожитої електроенергії у розмірі 6191,90 грн. (6116,30 грн. + 55,80 грн. + 19,80 грн.) боржники повинні були оплатити до 10.08.2018.
Всупереч умовам договору та вимогам законодавства, оплату за спожиту електричну енергію здійснено не було, що призвело до виникнення заборгованості.
З метою стягнення вказаної заборгованості, АТ «Укрзалізниця» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за електроенергію.
Згідно з ухвалою суду від 24.10.2018 у справі № 308/7341/18, у задоволенні заяви про видачу судового наказу відмовлено (додаток 7).
Як вбачається з ухвали суду, підставою для відмови стало зняття з реєстрації ОСОБА_3 як померлої. Згідно з наявною інформацією з адресної картки, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Іншими зареєстрованими за даною адресою особами були ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Вказує, що, реєстрація місця проживання - це спосіб повідомлення держави про місце проживання особи, встановлення офіційної адреси.
Відповідно до п. 3 Правил користування електричною енергією для населення, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, договір про користування електричною енергією (далі - договір) вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін.
Відповідачі, зареєстровані за адресою, куди здійснювалося постачання електричної енергії згідно з договором, після смерті підписанта договору, не зверталися до позивача із заявою щодо даної обставини та, відповідно не заявили про необхідність укладення нового договору, продовжили користуватися електроенергією на підставі існуючого договору.
Таким чином, з 02.06.2016 споживачами електричної енергії стали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Посилаючись на положення ч. 1 ст. 540 ЦК України представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були боржниками за поставлену електроенергію згідно з договором № 14-121 у рівних частках.
Беручи до уваги період виникнення заборгованості, позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з вказаних осіб.
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області 06.10.2020 постановив ухвалу у справі № 308/9636/20 про відмову в задоволенні вказаної заяви, зазначивши, серед іншого, що ОСОБА_4 знятий з реєстраційного обліку 13.02.2018 як померлий.
Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період виникнення заборгованості проживали у приміщенні, куди здійснювалося постачання електричної енергії, отже є її споживачем та зобов'язані оплатити вартість поставленої електричної енергії у розмірі 4127,30 грн. у рівних частинах, тобто кожен по 2063,65 грн.
Згідно з наведеним у позові розрахунком: 6191,90 грн. (розмір заборгованості) / 3(кількість зареєстрованих осіб у період виникнення заборгованості) = 2063,65 грн.
Всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства відповідачі дотепер не здійснили оплату за використану електроенергію у розмірі 4127,30 грн. у рівних частках, тобто по 2063,65 грн.
Мотивуючи позив положеннями ст. ст. 526, 625 ЦК України представник позивача зауважує, що боржники повинні сплатити АТ «Укрзалізниця» заборгованість з урахуванням інфляційних втрат - 544,80 грн. в рівних частинах, тобто кожен по 272,40 грн. та 3 % річних - 278,50 грн. в рівних частинах, тобто кожен по 139,25 грн.
Згідно з наведеним у позові розрахунком:
3 % річних: 4127,30 грн. х 3% : 365 х 821 (дні заборгованості з 01.09.2018 до 31.12.2020) = 278,50 грн.;
інфляційні втрати: 4127,30 грн. х 1,132 (зведений індекс інфляції вересень 2018 року - жовтень 2020 року) 4127,30 грн. = 544,80 грн.
06 липня 2022 року суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатьскої області ухвалено заочне рішення, згідно якого позовні вимоги заявою АТ «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволено повністю.
08 січня 2023 року відповідач ОСОБА_2 подав заяву згідно якої просить скасувати заочне рішення.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 травня 2023 року заочне рішення від 06 липня 2022 року скасоване.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 серпня 2023 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовною заявою АТ «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
12 грудня 2023 року в судове засідання:
представник позивача не з'явився, при цьому надіслав до суду заяву, згідно з якою просить розглянути справу без його участі.
відповідач ОСОБА_2 не з'явився, через канцелярію суду подав заяву згідно якої просить розгляд справи провести у його відсутності. Відносно позовних вимог заперечує, просить врахувати докази долучені ним до заяви про перегляд заочного рішення.
відповідач ОСОБА_1 повторно не з'явився, хоча про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом надіслання судових повісток про виклик до суду рекомендованими поштовими відправленнями, оголошенням на офіційному веб-порталі судової влади, відзив на позовну заяву не подано, про причини неявки не повідомлено, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Застосування технічних засобів фіксування під час розгляду цивільної справи не здійснювалось відповідно до ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою учасників судового процесу.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2009 між ДГТО «Львівська залізниця», правонаступником якого є АТ «Укрзалізниця», та ОСОБА_3 було укладено договір №14-121 про користування електричною енергією.
Згідно з п. п. 2) п. 2.8 Положення про філію «Енергозбут» філія має право від імені товариства представляти його інтереси в будь-яких органах державної влади та місцевого самоврядування, відносинах з державними і приватними нотаріусами, підприємствами, установами, організаціями будь-якого типу та організаційно-правової форми, фізичними особами, а також у судах в межах своїх повноважень, передбачених статутом товариства та цим Положенням.
У травні 2018 року працівниками АТ «Укрзалізниця» проведено зняття показів приладів обліку та зафіксовано покази засобу обліку за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі отриманої інформації та з урахуванням попередніх показів визначено вартість спожитої електроенергії на загальну суму 6116,30 грн.
За травень 2018 року споживачу ОСОБА_3 було виписано рахунок.
В червні 2018 року споживачем використано електроенергії на 55,80 грн., а у липні 2018 року - на 19,80 грн., про що виписано відповідні рахунки для оплати цих сум споживачу ОСОБА_3 .
Загальна вартість спожитої електроенергії, яку боржник повинен був оплатити до 10.08.2018, складає 6191,90 грн. (6116,30 грн. + 55,80 грн. + 19,80 грн.).
Оплату за спожиту електричну енергію здійснено не було.
АТ «Українська залізниця», в особі філії «Енергозбут» АТ «Українська залізниця», до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області було подано заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за електричну енергію.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.10.2018 (справа № 308/7341/18) у задоволенні вказаної заяви про видачу судового наказу відмовлено у зв'язку із зняттям з реєстрації ОСОБА_3 як померлої.
Відповідно до інформації з адресної картки домоуправління МКБ «Тиса» за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншими зареєстрованими за цією адресою особами є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .
Виходячи з наведених матеріалів справи, відповідачі, що зареєстровані за адресою, куди здійснювалося постачання електричної енергії згідно з договором, після смерті ОСОБА_3 , не зверталися до позивача із заявою щодо даної обставини та відповідно не заявили про необхідність укладення нового договору, продовжили користуватися електроенергією на підставі існуючого договору.
Тобто з 02.06.2016 споживачами електричної енергії стали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
АТ «Українська залізниця», в особі філії «Енергозбут» АТ «Українська залізниця», до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області було подано заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованості за електричну енергію.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.10.2020 (справа № 308/9636/20) у задоволенні вказаної заяви про видачу судового наказу відмовлено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України. Крім того, суддею у даній ухвалі зазначено, що згідно з відомостями відділу обліку та моніторингу інформації місця проживання ГУ ДМС України в Закарпатській області ОСОБА_4 знятий з реєстраційного обліку 13.02.2018 з адреси: АДРЕСА_1 , як померлий, а ОСОБА_2 з 12.04.2019 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 540 ЦК України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів, що були додані відповідачем ОСОБА_2 такий був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 27.02.1990 року по 20.11.2007. вказане підтверджується відмітками в паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , та відомостями розділу ІІІ Будинкової книги для прописки громадян, що проживають в буд. АДРЕСА_1 .
Враховуючи вище викладене відповідач ОСОБА_2 не був зареєстрований за вказаною в позові адресою на день укладення договору №14-121 про користування електричною енергією та на період утворення заборгованості, а відтак не міг бути її споживачем.
Посилання позивача на інформацію з адресної картки домоуправління МКБ «Тиса» за адресою: АДРЕСА_1 , свідчить лише про те що, ОСОБА_2 , був зареєстрований у вищевказаній квартирі з 1995 року, чого останній не заперечує, однак подав докази зняття з реєстрації у вказаному житлі ще у 2007 році.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
За змістом ст. ст. 67, 68 ЖУ України, п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (різновидом яких є електроенергія).
Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що споживач, який отримує послугу з електропостачання, зобов'язаний оплачувати цю послугу.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора згідно з цивільно-правового договору є грошовим зобов'язанням. Виходячи з цього, правовідносини, в яких замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням. Таким чином, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якій кореспондує право вимоги кредитора про оплату наданих послуг.
За змістом ст. ст. 11-16, 526, 611 ЦК України цивільно-правові зобов'язання виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства і повинні належно виконуватися.
Згідно зі 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтями 13, 76, 80, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Українська залізниця», в особі філії «Енергозбут» АТ «Українська залізниця», заборгованість у розмірі 4950 грн. 60, з яких: за постачання електричної енергії - 4127 грн. 30 коп., 3 % річних - 278 грн. 50 коп., інфляційні втрати - 544 грн. 80 коп..
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачів належить стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати в розмірі 2270 грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 526, 540, 608, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 13, 76, 81, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 279-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовну заяву АТ «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі філії «Енергозбут» акціонерного товариства «Українська залізниця», заборгованість у розмірі 4950 ( чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн. 60, з яких: за постачання електричної енергії - 4127 грн. 30 коп., 3 % річних - 278 грн. 50 коп., інфляційні втрати - 544 грн. 80 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі філії «Енергозбут» акціонерного товариства «Українська залізниця», судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп..
В іншій частині вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Позивач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», що знаходиться за адресою: вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 40075815, в особі філії «Енергозбут» акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40150221, що знаходиться за адресою: вул. Жилянська, 97, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя К.С. Дегтяренко