8 лютого 2024 року м. Мукачево Справа №303/11996/23
2/303/1887/23
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Кость В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Мукачево цивільну справу
за позовом акціонерного товариства «СЕНС БАНК»
до відповідача ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з нього заборгованості за договором про іпотечний кредит від 14.12.2007 №2303 у сумі 7102,31 доларів США (в т.ч. 6133,48 дол США - заборгованість за кредитом, 968,83 дол США - заборгованість за відсотками).
Як на підставу для задоволення вищевказаних позовних вимог, банківська установа посилається на те, що в процесі цивільно-правової реалізації укладеного між позивачем та первісний кредитором договору про іпотечний кредит від 14.12.2007 №2303, зобов'язання позичальника перед банківською установою зі сплати кредиту та інших нарахувань залишилися невиконаними.
Нормативно - правовою підставою для задоволення позовних вимог вказані приписи ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 553, 554, 623, 624, 625, 1048, 1049, 1050,1054,1056-1 Цивільного кодексу України.
Уповноважений представник позивача у судове засідання не з'явилася, натомість в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи у всіх судових засіданнях без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 4).
Відповідач, у встановлений ухвалою суду про відкриття провадження по справі строк, відзив на позовну заяву не подав. Натомість на електронну пошту суду надійшла заява про те, що він просить розглянути справу у його відсутності, однак така не підписана електронним цифровим підписом, а отже не береться судом до уваги.
Разом з тим, згідно з даними розписки наявної в матеріалах справи, копію ухвали про відкриття провадження по справі, а також позовну заяву з додатками позивачем було отримано наручно 18.01.2024.
Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.
14.12.2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите товариство), в особі головного економіста без балансового відділення №7 філії «Відділення Промінвестбанку в м.Рахів Закарпатської філії Кіш В.Д. (надалі - Банк) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) було укладено Договір про іпотечний кредит №2303 ( надалі - Договір), відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 21000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення не пізніше 13 грудня 2027 року.
Відповідно до п. 2.2 Договору за користування кредитом було встановлено процентну ставку в розмірі 11% річних.
Згідно з п. 2.4 Договору, погашення кредиту та процентів за ним здійснюється Позичальником щомісячно (щоквартально) у відповідності до графіку (Додаток №1), який є невід'ємною частиною цього Договору. Встановлюється пільговий період по сплаті основної суми боргу за кредитом на 12 місяців.
Кредит надавався Позичальнику для придбання ним нерухомості у власність одноразово в повному обсязі шляхом видачі готівкою з його позичкового рахунку № НОМЕР_1 .
Поряд з цим, в п. 5.3.2 сторони Договору погодили, що Банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати в повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, суму неустойки і збитків, передбачених цим Договором, в тому числі у випадках, якщо Позичальником не виконуються у строк обов'язки по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом.
ОСОБА_1 був ознайомлений з Умовами надання кредиту та розрахунком реальної вартості кредиту, що підтверджується його особистим підписом (а.с. 19-25).
В подальшому, між сторонами вносилися зміни і доповнення шляхом укладення відповідних Договорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору №2303 від 14.12.2007 року (а.с. 26-36).
17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» передав (відступив) ПАТ «Альфа-Банк» (надалі - Новий кредитор) права вимоги, в тому числі і щодо Договору про іпотечний кредит №2303 (а.с. 42-64).
Таким чином, усі права кредитора за вищевказаним Договором перейшли до АТ «Альфа-Банк».
12.08.2022 року АТ «Альфа-Банк» змінило найменування на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.
Приймаючи до уваги вищевказані обставини справи суд виходить також із того, що згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
У відповідності з ст.ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною другою ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як свідчать подані по справі доказові матеріали, на момент звернення позивача до суду, зобов'язання за Договором відповідачем не виконані.
Заборгованість Позичальника станом на 10.07.2023 (розрахунок, а.с. 37-38) за предметом позову у сумі 7102,31 доларів США (в т.ч. 6133,48 дол. США - заборгованість за кредитом, 968,83 дол США - заборгованість за відсотками) підтверджена належними доказами відповідно до вимог ст.ст. 76-81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідачем не спростована, тому позовні вимоги щодо її стягнення підлягають задоволенню на підставі статей 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.
При вирішенні питання щодо стягнення грошової суми у доларах США, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 16 січня 2019 року по справі №373/2054/16-ц.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові зазначила, що частиною першою статті 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України, а також частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем заявлено суму до стягнення у доларах США, суд може стягнути борг в іноземній валюті.
Судові витрати по справі у сумі 3839,59 грн. (а.с. 87) підлягають віднесенню на відповідача відповідно до частин першої-другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 281-282, 288-289, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
1. Позов акціонерного товариства «СЕНС БАНК» - задоволити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «СЕНС БАНК» суму 7102,31 доларів США (сім тисяч сто два долари 31 цент) (в т.ч. 6133,48 дол. США - заборгованість за кредитом, 968,83 дол США - заборгованість за відсотками) заборгованості за Договором про іпотечний кредит від 14.12.2007 №2303, а також суму 3839,59 (три тисячі вісімсот тридцять дев'ять гривень 59 коп.) гривень у відшкодування судових витрат по справі.
3. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
4. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
5. Позивач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя В.В. Кость