Справа № 242/51/24
Провадження № 2/242/107/24
07 лютого 2024 р. Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Клименко А.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про зменшення розміру аліментів, -
16.01.2024 р. позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.
Стислий виклад позиції позивача, заперечення відповідача.
В обґрунтування позову зазначив, що 05 квітня 2016 року Селидівським міським судом Донецької області було ухвалено рішення про стягнення з нього аліментів на користь відповідачки на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини доходів щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.03.2016 року до повноліття дитини. 26.09.2020 р. уклав шлюб з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 від даного шлюбу народилася дитина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дружина на даний час перебуває у декретній відпусці. Він є єдиним годувальником, має на утриманні дружину, яка перебуває у декретній відпусці, та малолітню дитину. Просив зменшити розмір аліментів з частини доходів щомісячно на 1/8 частину доходів, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідачка відзив н позовну заяву не надала.
Третя особа надала заяву, в якій підтримує позовні вимоги позивача.
Процесуальні дії у справі.
16.01.2024 р. відкрито провадження по справі. Розгляд справи здійснюється в прядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у "розумні строки". Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі "Странніков проти України", де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі „розумності строку".
У справі «Dilipak and Karakaya v. Turkey» (№ № 7942/05, 24838/05, рішення від 04.03.2014 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що можливість для сторін взяти участь у судовому розгляді випливає з предмету та мети статті 6 Конвенції, взятої вцілому. Крім того, принципи змагальності судового процесу та рівності сторін, навряд чи можливі без участі сторін у розгляді. ЄСПЛ наголосив, що система Конвенції вимагає від договірних держав вживати необхідних заходів для забезпечення ефективного здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції. Це передбачає, насамперед, що особи, стосовно яких судові провадження були розпочаті, повинні бути проінформовані про цей факт. Таким чином, в контексті указаної справи ЄСПЛ вирішував питання, чи прийняла влада необхідні заходи для повідомлення одного із заявників про порушення судового розгляду, і чи відмовився останній від свого права; якщо ні, то чи міг заявник домогтися нового змагального розгляду відповідно до національного законодавства.
З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, що 05 квітня 2016 року Селидівським міським судом Донецької області було ухвалено рішення про стягнення з позивача аліментів на користь відповідачки на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини доходів щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.03.2016 року до повноліття дитини.
26.09.2020 р. позивач уклав шлюб з ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_2 від даного шлюбу народилася дитина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Дружина на даний час перебуває у декретній відпусці.
Зазначене встановлено з доказів в матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки наявним вбачається наявність на утриманні позивача двох малолітніх дітей та дружини, яка перебуває у декретній відпусці.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннямист.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч. 2 ст. 182 СК України).
Частиною 5 статті 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно з ст. ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, на підтвердження своїх вимог щодо зменшення розміру аліментів, позивач посилається на наявність другої дитини, та перебування на його утриманні дружини, яка перебуває у декретній відпусці.
Враховуючи обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог в розумінні вищезазначених норм матеріального закону, позиції Верховного Суду України що, на думку суду, є істотним та достатнім для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів та задоволення позовних вимог.
Керуючись 264, 265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: Донецька область, м.Авдіївка, до ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , третя особа - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , про зменшення розміру аліментів - задовольнити.
Зменшити розмір аліментів, стягнутих за рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 05.04.2016 року з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 паспорт НОМЕР_5 , виданий 21.07.2020 р. орган що видав 1452, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на утримання дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини доходів щомісячно до 1/8 частини усіх видів доходів щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2024 р.
Суддя