26.01.2024 Справа № 363/3703/23
Іменем України
26 січня 2024 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого - судді Свєтушкіної Д.А., за участі секретаря судових засідань Крикун Ю.М., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Літвінова Є. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про захист прав споживачів, визнання рахунку за газ недійсним, зобов'язання вчини певні дії та стягнення моральної шкоди,-
До Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про захист прав споживачів, визнання рахунку за газ недійсним, зобов'язання вчини певні дії та компенсацію понесених збитків, в якій просить суд визнати рахунок за газ за березень 2023 року недійсним, та зобов'язати ТОВ ГК «Нафтогаз України», зробити корегування рахунку за березень 2023 року, (особистий рахунок, НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , с/т «Дружба»), де чітко вказати, спожито, 162 м.куб. газу), базуючись на показниках його лічильника: попередні 13691 м.куб (на 1 березня) та 13853 м.куб, (на 1 квітня 2023 року), до сплати, повинно бути 1290 грн. (+,-), але ніяк не 1639, 75 грн.; зобов'язати ТОВ ГК «Нафтогаз України», в подальшому, виставляти ОСОБА_1 (особистий рахунок НОМЕР_1 ), щомісячні рахунки, де вказувати показники його лічильника, (попередні та поточні), який їм надає оператор ГРМ «Київоблгаз», щоб він мав всю інформацію, відповідно ЗУ «Про захист прав споживачів», та надсилати їх за домашньою адресою, а саме, АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , а також стягнути з відповідача ТОВ ГК «Нафтогаз України», 1000 грн. судових витрат та 2000 грн. моральної шкоди, яку вони спричинили інваліду війни 2-гр., уч. ліквідації аварії на ЧАЄС 1 кат., пенсіонеру, своїми противоправними діями. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 6.05.2023 року випадково отримав рахунок ТОВ ГК «Нафтогаз» за нібито спожитий газ, за березень 2023 року, де в вказано, що він спожив - 378.22 м.куб. По факту, за березень він спожив 162 м.куб. газу, за який завчасно сплатив 07.04.-2023 року - 1376 грн., а саме, показниками лічильника, які зафіксовані на цифрове фото, станом на 1 березня 13691 м.куб., та 13853 м.куб. на 1 квітня 2023 року, які передані по вайберу «Київоблгазу».Зауважив, що квитанція, не містить всієї інформації, яка передбачена Законом України «Про захист прав споживачів», а саме, показників лічильника («до» та «після»), до яких саме можливо і треба прив'язати об'єм спожитого газу, (насамперед їх, 378 м.куб.), що в свою чергу, унеможливлює перевірити фактичний об'єм спожитого мною газу, який вказаний в квитанціїГК TOB «Нафтогазу». З їх офіційної відповіді витікає, що вони виставляють рахунок на підставі даних які їм надає «Київоблгаз». В свою чергу, «Київоблгаз» не підтверджує дані в 378, 22 м.куб, які позивач нібито спожив в березні 2023 року. З метою досудового врегулювання спору, він подав до ТОВ ГК «Нафтогазу України» офіційну заяву від 8.05.2023 року на яку отримав відповідь, де всю вину вони намагаються перештовхнути на оператора ГРМ та Кодекс ГРС, але, не обґрунтовані рахунки та гроші за газ, вимагають саме вони. Крім того, зауважив, що відповідно Кодексу ГРС, він стосується оператора ГРМ («Київоблгаз»), з якими в нього окремий договір, (і з ними вони стосунки влагодили в досудовому порядку), а ніяк не постачальника «останньої надії» ТОВ ГК «Нафтогаз України», додатково, Кодекс ГРС затверджений постановою НКРЕКП, а Закон України «Про захист прав споживачів», прийнятий Верховною радою України, і підписаний президентом України, тому цей Закон, має вищий юридичний статус ніж Кодекс ГРС. І якщо Кодекс ГРС протирічить ЗУ «Про захист прав споживачів», то до уваги (повинні) прийматися норми Закону, а не Кодексу.
Ухвалою судді від 13 липня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
08 серпня 2023 року представником відповідача адвокатомЛітвіновим Є. було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що з 01.05.2022 споживач з ЕІС-кодом 56XM18D69680099Y, о/р 180869975 знаходиться в реєстрі постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз України». ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснювало постачання природного газу на об'єкт Позивача на підставі договору постачання природного газу побутовим споживачам, що є типовим, публічним та не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Ціна природного газу вільно встановлюється постачальниками на ринку природного газу та складається з ціни природного газу (без урахування вартості послуги з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи) та вартості послуги з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та з податку на додану вартість. Ознайомитись з цінами на природний газ для побутових споживачів можливо на офіційному сайті ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за посиланням https://aas.ua/aas-priccs-for-home відповідно до обраного Споживачем тарифного плану. Відповідно до підпункту 1 пункту 4.4. розділу IV Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними АТ «Київоблгаз», що є оператором газорозподільної мережі за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора газотранспортної системи та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Станом на 02.08.2023 по особовому рахунку № НОМЕР_1 , ЕІС-Код 56XM18D69680099Y, за позивачем обліковується заборгованість у сумі 410,75 грн. за спожитий природний газ. Отже постачальник здійснював нарахування вартості природного газу, спожитого позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, - на підставі даних Оператора ГРМ, наданих останнім до 08 числа місяця наступного за звітним до інформаційної платформи Оператора ГТС - Iplatforma. Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів порушення його прав відповідачем, тому просить відмовити у задоволенні позову.
10 серпня 2023 рокупозивачем було подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач вводить суд в оману, вказуючи в своєму відзиві, що його типовий договір відповідає вимога ст.633 Цивільного Кодексу України. В позові, і доданих до нього документах вказано, що він інвалід війни 2-гр. Відповідно до п. 2 ст. 633 ЦК України, «умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги». Більш того, згідно п. 6 ст. 633 ЦП України «умови публічного договору, які суперечать частині другій ст. 633 - є нікчемними. Також зазначив, що типового договору з ним немає, його пільги інваліда війни (а їх багато), не враховані, порушені його права.
Ухвалою суду від 10 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Просив суд задовольнити позов, з підстав викладених в позовній заяві та у відповіді на відзив. Зазначив, що не може сказати чи була на сьогоднішній день перерахована його заборгованість згідно з даними його лічильника, оскільки за квитанціями на пошту не ходив. За спожитий газ сплачує винятково за показниками лічильника. Правом на користування особистим кабінетом та отримання рахунків онлайн не користується, оскільки не довіряє.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників справи, які приймали участь в ході судового розгляду, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу, постачальником якого є ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за адресою побутового споживання газу: АДРЕСА_2 .
Згідно з копії рахунку за спожитий газ по особовому рахунку № НОМЕР_1 (ЕІС - код 56XM18D69680099Y) за березень 2023 року зазначено спожитим позивачем 378,22 м. куб. природного газу.
08 травня 2023 року з метою досудового врегулювання спору ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з заявою про визнання рахунку за спожитий газ за березень недійсним, вимогою зробити перерахунок та направляти всю кореспонденцію за домашньою адресою позивача у м. Київ. .
Листом ТОВ «ГК «Нафтогаз України» повідомлено, що визначення обсягів споживання здійснюється постачальником не самостійно, а виключно за даними оператора ГРМ. Для з'ясування, чому такий об'єм (обсяг) спожитого газу за період постачання визначеного Оператором ГРМ по особовому рахунку № НОМЕР_1 (ЕІС - код 56XM18D69680099Y) позивачу було рекомендовано звернутися із запитом безпосередньо до Оператора ГРМ (АТ «Київоблгаз»). За умови перерахування об'ємів оператором ГРМ ТОВ «ГК «Нафтогаз України» автоматично отримає оновлену інформацію щодо нарахувань після 12 числа кожного місяця. Також зазначено, що паперові платіжні документи доставляються побутовим споживачам за адресою об'єкта газопостачання, окрім тих, що надали згоду в особистому кабінеті на сайті Товариства на отримання рахунків онлайн.
Відповідно до інформації з інформаційної платформи Оператора ГТС - Iplatforma оператором ГРМ за березень 2023 року по ЕІС - код 56XM18D69680099Y зазначено спожитим позивачем 378,22 м. куб.
Листом Вишгородського відділення АТ «Київоблгаз» № 810-ЛВ-17089-0623 від 16.06.2023 року позивачу повідомлено, що згідно з його заявою всі показники приведено у відповідність до наданої ним інформації у зверненні від 12.06.2023 року:
-січень показник - 1340
-лютий показник - 13691
-березень показник - 13863
-квітень показник - 13981
-травень показник - 14014
Додатково повідомлено, що позивачем постійно порушуються умови договору згідно передачі показників газового лічильника до Оператора ГРМ.
Як вбачається з фінансового стану по особовому рахунку № НОМЕР_1 (ЕІС - код 56XM18D69680099Y) станом на 02.08.2023 року за позивачем обліковується заборгованість у сумі 410,75 грн. за спожитий природний газ, при цьому суми до сплати після березня 2023 року значно менші за сплачені позивачем відповідно до показів лічильника, що свідчить про корегування об'ємів спожитого газу оператором ГРМ.
Правові засади функціонування ринку природного газу України визначаються ЗУ "Про ринок природного газу".
Згідно з п. 26 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» - визначений КМУ постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Відповідно до розпорядження КМУ від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» обрано постачальником «останньої надії» строком на три роки.
Розпорядження КМУ від 12.09.2023 № 793-р відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 15 Закону України “Про ринок природного газу” визначено на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування ТОВ «ГК «Нафтогаз України» постачальником “останньої надії” без проведення конкурсу.
Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 № 198, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2022 за № 637/37973 Про постачання природного газу побутовим споживачам (далі - Наказ від 08.06.2022 № 198) на виконання рішення Кризового комітету, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 26.02.2022 № 87 «Про введення Кризової ситуації рівня надзвичайної ситуації» та протоколу засідання Кризового комітету від 03.06.2022 № 1; відповідно до Національного плану дій, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02 листопада 2015 року № 687, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2015 року за № 1458/27903; згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про ринок природного газу»; з урахуванням листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 03 червня 2022 року №4521/16/7-22, було наказано ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснювати постачання природного газу побутовим споживачам на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2500, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1386/27831 (далі - Типовий договір), та базової річної пропозиції:
1) з 01 травня 2022 року - побутовим споживачам, яких на день набрання чинності цим наказом внесено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» На інформаційній платформі оператора газотранспортної системи;
2) з дня початку постачання природного газу постачальником «останньої надії» - побутовим споживачам, яких після набрання чинності цим наказом буде внесено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи.
Згідно з п.1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила), постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Відповідно до п.72 Розділу VIІ Тимчасово, до 1 травня, що настає за датою припинення або скасування воєнного стану в Україні, Регулятор має право за зверненням постачальника "останньої надії" приймати рішення про здійснення постачання природного газу побутовим споживачам постачальником "останньої надії" на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам та базової річної пропозиції суб'єкта господарювання (постачальника), визначеного постачальником "останньої надії". У такому разі умови типового договору постачання природного газу побутовим споживачам та базова річна пропозиція такого суб'єкта господарювання (постачальника) застосовуються до побутового споживача з дати початку постачання постачальником "останньої надії", але не раніше 1 жовтня 2021 року.
Згідно з п. 1.1.Типового договорупостачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501 (далі - Типовий договір) цей Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу як товарної продукції Постачальником.
Відповідно до п. 1.2. Типового договору умови цього Типового договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, та є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Згідно з п. 1.3. Типового договору цей Типовий договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк у порядку, передбаченому Правилами постачання. Фактом укладення цього Типового договору є включення Постачальником Споживача до свого Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи на підставі заяви-приєднання, поданої Споживачем в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 2.2. Типового договору обов'язковою умовою для постачання природного газу Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, на підставі якого Споживач набуває право правомірно відбирати газ із газорозподільної системи.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).
Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код.
Згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС- код.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.
Положеннями абзацу 11 пункту 2 глави 5 вказаного розділу Кодексу ГТС визначено, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.
Відповідно до пункту 2 глави 4 Розділу IV Кодексу ГТС інформаційна платформа містить такі дані, зокрема: 7) інформацію про фактичне добове споживання; 8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М).
Так, з 01.05.2022 споживач з ЕІС-кодом 56XM18D69680099Y, о/р 180869975 знаходиться в реєстрі постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз України».
Згідно з інформацією про фактичний місячний відбір/споживання природного газу, що надається Оператором ГРМ (АТ «Київоблгаз»), через інформаційну платформу Оператора ГТС по особовому рахунку № НОМЕР_1 (ЕІС - код 56XM18D69680099Y) позивачем за період постачання з травня 2022 року до липня 2023 року було спожито 1426,06 м. куб. природного газу.
ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснювало постачання природного газу на об'єкт позивача на підставі договору постачання природного газу побутовим споживачам, що є типовим, публічним та не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Визначення об'ємів (обсягів) споживання природного газу проводиться Оператором ГРМ, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 року.
Крім того, відповідно до пункту 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ.
Відповідно до пункту 4 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ:
- побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.
- у разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу ГРМ. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об'єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.
Отже, постачальник проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу.
Як вбачається з матеріалів справи, саме на підставі таких даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) спожитого природного газу позивачу і були виставлені рахунки. Іншої інформації щодо об'єму (обсягу) спожитого природного газу від Оператора ГРМ до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не надходило.
Отже, постачальник здійснював нарахування вартості природного газу, спожитого позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, - на підставі даних Оператора ГРМ, наданих останнім до 08 числа місяця наступного за звітним до інформаційної платформи Оператора ГТС - Iplatforma.
Рахунки відповідача за спожитий газ місять всю необхідну інформацію про відповідну продукцію, а саме кількість спожитого газу за період, тариф та нараховану суму до сплати та відповідає ЗУ «Про захист прав споживачів»
Окрім того, діючи законодавством не передбачено обов'язок відповідача вказувати у своїх рахунках показники лічильна споживача, а також направляти рахунки за вказаною споживачем адресою, яке є відмінною від адреси об'єкта споживання без попередньої домовленості.
Враховуючи викладене, позивачем не доведено порушення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» його прав, як споживача послуг з газопостачання.
Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова № 4), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань,або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Ч.2 п.5 вказаної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші підстави, що мають значення для вирішення спору.
Тож оскільки судом встановлено відсутність порушення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» прав позивача, як споживача послуг з газопостачання, за відсутності протиправності діянь відповідача стосовно позивача, вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.
За таких обставин, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є недоведені та необґрунтовані, тому в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про захист прав споживачів, визнання рахунку за газ недійсним, зобов'язання вчини певні дії та стягнення моральної шкоди необхідно відмовити в повному обсязі.
За приписами статті 141 ЦК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про захист прав споживачів, визнання рахунку за газ недійсним, зобов'язання вчини певні дії та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Повне судове рішення складено 05 лютого 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня оголошення судового рішення
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 та адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ: 40121452, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1.
Суддя Д.А. Свєтушкіна