Справа № 358/2040/23 Провадження № 3/358/145/24
06 лютого 2024 року м. Богуслав
Суддя Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С., за участю особи, у відношенні якої складений адміністративний протокол - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Іванюка Є.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олексіївка, Богуславського району Київської області, не працюючого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 18.04.2019, орган що видав 3221, РНОКПП: НОМЕР_2 , якому роз'яснені права та обов'язки передбачені ст. 268 КУпАП, -
- за ст. 130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 16.12.2023 серії ААД №484509, 16.12.2023 о 17 год. 47 хв. в с. Іванівка Обухівського району Київської області по вул. Центральна, № 5, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки автомобіля із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Drager «Alcotest 6810», результат тесту 0,66 % проміле. Від освідування у медичному закладі охорони здоров'я водій відмовився у категоричній формі, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні правопорушення не визнав та суду пояснив, що 16.12.2023 вранці, близько 09 години, він випив пива міцного 0,5 л, попорався і відпочивав, більше протягом дня нічого не пив. Йому зателефонував товариш і попросив зустріти ввечері з маршрутки в с. Іванівка, Обухівського району Київської області. В послідуючому він з мамою поїхав за ним на власному автомобілі «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_3 . Ввечері, близько 17 години, забравши товариша, вони їхали в автомобілі разом з мамою та другом додому, ззаду мигалками його зупинив патрульний автомобіль. Причиною зупинки працівники поліції озвучили те, що в його автомобіля не горить задній габарит, виписали постанову із штрафом, який він сплатив, дану постанову поліції не оскаржував. Після цього працівники поліції поїхали, він сів в автомобіль і хотів продовжити рух, але автомобіль не заводився, оскільки сів акумулятор. Зателефонувавши до своїх знайомих із с.Олексіївка, попросив приїхати їх допомогти завести машину. Приблизно через 20-25 хв до нього знову під'їхали працівники поліції, які виписували перед цим постанову про адміністративне правопорушення, при цьому він сидів в автомобілі з мамою та товаришем, чекали знайомих. Працівники поліції сказавши що він п'яний та відразу попросили вийти з машини і відразу запропонували продути газоаналізатор Драгер, на що він погодився і продув. Побачивши показник 0,03 проміле, він із ним погодився і підписав усі документи. При цьому він ще був згідний проїхати в медичний заклад.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Іванюк Є.В. заявив клопотання про закриття адміністративного провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП посилаючись на те, що працівник поліції склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 з порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735. Зазначає, що ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не були належним чином підтверджені та залишилися лише на рівні особистих припущень поліцейського. Крім цього зазначає про неможливість прийняття як доказу по справі наданих до суду відеозаписів на диску працівника патрульної поліції, які на думку захисту є недопустимими доказами, адже дані відеофайли не відображають безперервну відеофіксацію. Крім того, захисник вказує, що працівники правоохоронного органу при складенні протоколу про адміністративне правопорушення не роз'яснили ОСОБА_1 права та обов'язки.
В судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_2 , яка суду пояснила, що ОСОБА_1 є її сином. 16.12.2024 року її сину подзвонив товариш та попросив зустріти його з автобуса в с. Іванівка. Вона поїхала разом із сином, зустрівши в с.Іванівка товариша, вони вирушили додому в с. Олексіївка, весь цей час за кермом був ОСОБА_1 . По дорозі додому ззаду їх зупинив автомобіль з мигалками, виписали синові штраф і поїхали. Але після цього їхній автомобіль не завівся, сів акумулятор, і син подзвонив до товаришів, попросив допомогу, тому вони сиділи в машині і чекали. Приблизно через 30-40 хв знову приїхали працівники поліції і сказати синові пройти тест, оскільки є ознаки сп'яніння. Син вийшов з авто і розмовляв з працівниками поліції, вона з товаришем сина залишилася сидіти в автомобілі, і не чула та про що вони там розмовляли, достовірно сказати не може. Зазначає, що цього дня близько 12 години її син ОСОБА_1 випив 1 пляшку пива, більше нічого не вживав.
Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , думку його захисника адвоката Іванюка Є.В., врахувавши покази свідка ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи в повному обсязі, переглянувши відеозаписи нагрудних камер працівника поліції, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабміну, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
За змістом статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 280 КУпАП, передбачено що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 2.9 а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку від огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкції), а також «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103.
Так, нормами ст. 266 КУпАП, зокрема, встановлено, що огляд водія на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Дослідивши та оцінивши докази, наявні у справі, суд вважає доведеним, що водій ОСОБА_1 16.12.2023 о 17 год. 47 хв. в с. Іванівка, Обухівського району Київської області по вул. Центральна, 5 керував автомобілем «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_3 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зі згоди водія за допомогою відеофіксації, показник тесту 0,66 % проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні було досліджено відеозапис камери інспектора патрульної поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 добровільно, після запропонованого працівником поліції, пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням технічного приладу «Драгер», результат тесту 0,66 проміле. Після даного огляду на запитання працівника поліції повідомив, що з результатом згодний. Також із вказаних записів чітко вбачається, що ОСОБА_1 не оспорював вказаний результат, а фактично із ним погодився. Позиція ж в судовому засіданні ОСОБА_1 на переконання суду, спрямована виключно на створення штучних та формальних підстав для визнання огляду не дійсним, оскільки факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння є очевидним, а той факт, що він самостійно не звернувся до медичного закладу, лише лишній раз підтверджує правильність таких висновків.
Вина ОСОБА_1 повністю підтверджується доказами, дослідженими судом:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 484509 від 16.12.2023, складеного щодо ОСОБА_1 про порушення ним вимог п. 2.9. а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП;
- роздруківкою тесту на алкоголь газоаналізатора Drager «Alcotest 6810», прилад №ARВМ - 3621 від 16.12.2023 о 18 год 10 хв., згідно якого результат тестування ОСОБА_1 становить 0,66 % проміле, що перевищує допустиму норму, з яким ОСОБА_1 погодився, засвідчивши результат своїм власним підписом;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів - газоаналізатора Drager «Alcotest 6810», в якому зазначено результат пройденого огляду з показником 0,66 % - позитивна у якому в графі «з результатом згоден» стоїть підпис особи, стосовно якої проводився огляд ОСОБА_1 ;
- направленням ОСОБА_1 до Миронівського КНП «Миронівська ОБЛ» на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.12.2023;
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано проходження ОСОБА_1 алкотесту на спеціальному технічному засобі «Drager», оголошення працівниками поліції допустимої норми, яка складає 0,2 %, оголошення і фіксація поліцейським результату пройденого алкотесту 0,66% проміле, про що свідчить роздруківка і повідомлення ОСОБА_1 про перевищення допустимої норми, що останній на відео не заперечував, зауважень не мав.
Будь-яких порушень з боку працівників поліції чи процедури огляду зазначений відеозапис не містить.
До показів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з приводу того, що він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, а лише вживав з ранку 0,5 л пива, суд ставиться критично, таку позицію суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності. В зв'язку з цим, доводи ОСОБА_1 у в цій частині є неспроможними.
Протокол про адміністративне правопорушення був складений уповноваженою на те особою - поліцейським СРПП ВП № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області, сержантом поліції Коплілим Д.О., дії якого ОСОБА_1 оскаржені не були.
Щодо доводів захисника про неможливість прийняття як доказу по справі наданих до суду відеозаписів на диску працівника патрульної поліції, які, на його думку є недопустимими доказами оскільки не відображають безперервну відеофіксацію, суд зазначає наступне.
Згідно пунктів 4, 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Розділом ІІІ вищевказаної Інструкції передбачено порядок застосування відеореєстраторів, встановлених на службових транспортних засобах, а саме: відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія; включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними на окремі файли, а відеофіксація не здійснювалася безперервно від зупинки транспортного засобу до закінчення складення працівниками поліції протоколу, не є підставою для визнання їх недопустимими, оскільки на одному із відеозаписів безперервно та чітко зафіксовано управління ОСОБА_1 автомобілем, зупинення його транспортного засобу, а на іншому відео - проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння. Отже, підстав піддавати сумніву зміст даного відеозапису з наведених захисником підстав у суду немає, а тому такі твердження суд відхиляє як безпідставні.
Всупереч доводам сторони захисту суд вважає даний відеозапис належним та допустимим доказом у справі, оскільки він підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом; проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, яка полягала у його згоді на проведення освідування та подальшій фіксації результатів огляду.
Також суд зазначає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисник, маючи сумніви у належності, допустимості та достовірності відеофайлів, які містяться у матеріалах справи, жодних клопотань до суду не подавали з вимогами про витребування всіх відеоматеріалів, відзнятих працівниками поліції відносно ОСОБА_1 , або про виклик працівника патрульної поліції для надання пояснень.
Твердження ОСОБА_1 про його згоду з результатом тесту саме 0,03 проміле спростовуються матеріалами справи, а саме відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції. Зокрема, працівник поліції після продуття ОСОБА_1 приладу Драгер, вголос зазначив показання тесту 0,66 проміле та звернув увагу на те, що цей результат перевищує норму у 3 рази та повідомив водія про те, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Посилання захисника на не роз'яснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст.268 КУпАП суд оцінює критично. В протоколі від 16.12.2023 року міститься відмітка про роз'яснення ОСОБА_1 його прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, ст.268 КУпАП. Зазначений протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень.
Та обставина, на яку звернув увагу захисник, що відеозапис не містить виявлених в результаті огляду ОСОБА_1 проведеним поліцейськими ознак сп'яніння, ніяким чином не впливає на законність складеного протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та не спростовує факт вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.9 а) ПДР, який поза розумним сумнівом доведений джерелами доказів, зазначених вище і які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, порушення, на які звертав увагу захисник є суто формальними, які не можуть слугувати підставою для закриття провадження по справі.
Крім того, під час розгляду справи в суді, обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення спростовані не були, тому суд вважає винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведеною. Факт перебування у стані сп'яніння, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, диском з відеофіксацією, нічим не спростовано.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим він підлягає адміністративній відповідальності. Допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
При цьому, суд враховує, що в рішенні у справі «О? Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Підстав для закриття справи та визнання доказів недопустимими судом не встановлено.
Враховуючи характер правопорушення, ступінь вини ОСОБА_1 , яка повністю доведена у судовому засіданні, особу правопорушника, який є водієм, його майновий стан, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605,60 грн., який підлягає стягненню з правопорушника на користь держави.
Керуючись ст.ст. 130 ч. 1, 268, 283, 284 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UА 488999980313030149000010001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (Стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106).
На підставі ч.2 ст.308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання цієї постанови, органами державної служби буде стягнуто з правопорушника подвійний розмір штрафу в сумі 34 000 грн.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження №61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).
Повний текст постанови складений 08 лютого 2024 року.
Головуючий: суддя К. С. Романенко