Справа № 357/196/23
Провадження № 2/357/1080/24
07 лютого 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А. Ю., при секретарі Козубенко Я. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до: 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості,
У січні 2023 від представника Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява, в якій з урахуванням заяви про уточнення позивач просить солідарно стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за надані послуги в розмірі 31 316,75 грн., суму збільшення заборгованості внаслідок інфляційних процесів в розмірі 9 871,04 грн., 3 % річних в сумі 3 530,5 грн. за період з 01.09.2016 по 23.02.2022 та судовий збір в розмірі 2 481 грн.
В обґрунтування позову вказано, що згідно особового рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.09.2016 по 01.12.2022 рахується заборгованість за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії в розмірі 31 316,75 грн. В добровільному порядку зобов'язання щодо сплати коштів за надані послуги не виконуються.
18.04.2023 заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області частково задоволено позов Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованість за надані послуги в розмірі 7 829,19 грн., суму на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 2 467,76 грн., три відсотки річних в сумі 882,63 грн. та 620,25 грн. судового збору, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованість за надані послуги в розмірі 7 829,19 грн., суму на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 2 467,76 грн., три відсотки річних в сумі 882,63 грн. та 620,25 грн. судового збору, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованість за надані послуги в розмірі 15 658,38 грн., суму на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 4 935,52 грн., три відсотки річних в сумі 1 765,25 грн. та 1 240,50 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
13.12.2023 ухвалою суду поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду, задоволено заяву про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.04.2023 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні 07.02.2023.
В матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити позов.
Відповідач-3 ОСОБА_3 подав до суду заяву про застосування строку позовної давності, просить не стягувати борг поза межами такого строку.
Відповідач-1, -2 в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, з відзивом (запереченням) на позов до суду не звертались, заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить по 1/4 частині, а ОСОБА_2 - 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , що вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 320480760 від 18.01.2023, реєстраційний номер майна 24063453.
30.11.2012 між ОСОБА_1 та КП БМР «Білоцерківтепломережа» укладено договір про надання послуг централізованого опалення та підігріву води, згідно якого останній зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та підігріву води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Адреса виконання вказаного договору: АДРЕСА_2 .
Згідно розрахункового листа абонента, особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , рахується заборгованість за спожиті послуги теплопостачання з 01.09.2016 по 01.12.2022 в сумі 31 316,75 грн.
Відповідно до розрахункової відомості, за власником вказаного рахунку рахується заборгованість, що є предметом позову, яка в загальному розмірі становить 44 718,29 грн., з яких:
31 316,75 грн. - борг за спожиті послуги теплопостачання;
9 871,04 грн. - збільшення заборгованості внаслідок інфляційних процесів в період з 01.09.2016 по 23.02.2022;
3 530,50 грн. - три відсотки річних в період з 01.09.2016 по 23.02.2022.
Відповідно до наявних у справі відомостей з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання, відповідач-3 ОСОБА_3 зареєстрований за вказаною вище адресою.
Позивачем на адресу відповідачів надсилалась претензія з вимогою в добровільному порядку провести оплату заборгованості протягом місяця з дати одержання претензії.
При вирішенні справи, суд виходить з наступного.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Згідно статті 9 даного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг є: послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація (п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону).
Згідно з п. 5 частини 2 Закону індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до статі 1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки (ст. 68 ЖК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ст. 610 ЦК України.
За змістом наведених норм вбачається, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню до виконання як договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 356 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (стаття 360 ЦК України).
Згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що борг за спожиті послуги теплопостачання в період з 01.09.2016 по 01.12.2022 року становить в сумі 31 316,75 грн.
За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Три відсотка річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Вказана позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16-ц.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В даному випадку факт порушення відповідачами зобов'язань щодо своєчасної оплати за надані житлово-комунальні послуги встановлений та підтверджується матеріалами справи.
На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем на суму боргу нараховано 9 871,04 грн. втрат внаслідок інфляційних процесів та 3 530,5 грн. три відсотки річних за період з 01.09.2016 по 23.02.2022.
Відповідач-3, заперечуючи проти заявлених про стягнення сум основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, заявив про застосування строку позовної давності по даній справі.
Так, позовна давність згідно ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Частина друга ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, стягнення 3% річних та інфляційних витрат обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову, тому ч. 2 ст. 258 ЦК України в даному випадку застосуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Суд приймає доводи відповідача-3 та вважає за можливе в межах позовних вимог до ОСОБА_3 застосувати положення про строк позовної давності.
Позивач просить стягнути заборгованість, інфляційні втрати та 3% річних в період з 01.09.2016, при цьому з позовом звернувся до суду поштою 20.12.2022, а тому підлягають до задоволення вимоги про стягнення грошових сум лише за останні три роки, що передували зверненню до суду з даним позовом, тобто починаючи з 20.12.2019.
Таким чином, за вказаний період сума заборгованості за централізоване опалення за особовим рахунком № НОМЕР_1 становить 27 898,80 грн., заборгованість внаслідок інфляційних процесів - 6 294,14 грн., три відсотки річних - 2 271,99 грн
Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення даного позову зважаючи на дольові частки співвласників та заяву про застосування позовної давності відповідача-3.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 356 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (стаття 360 ЦК України).
У статті 540 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Системний аналіз статей 540 та 541 ЦК дозволяє зробити висновок, що при існуванні множинності осіб у зобов'язанні виникають часткові зобов'язання. Тому кредитор у частковому зобов'язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов'язок у рівній частці. Натомість солідарне зобов'язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.
Враховуючи визначений статтею 13 ЦПК України принцип диспозитивності цивільного судочинства та визначення позивачем у справі конкретних відповідачів (споживачів), які є власниками квартири за вищевказаною адресою, наявність укладеного договору між позивачем та відповідачем-1 про надання послуг, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення даного позову в частині стягнення з відповідачів-1,3 по 1/4 частки та з відповідача-2 1/2 частки сум заборгованості з кожного, оскільки останні є дольовими власниками квартири, з урахуванням висновків суду про застосування строків позовної давності.
Таким чином, зважаючи на перебування у спільній частковій власності відповідачів вищевказаної квартири, суд вважає, що в частині солідарного стягнення заборгованості у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідачів підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 481 грн. у відповідності до часток стягнутої судом суми заборгованості та пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 4, 12, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованість за надані послуги в розмірі 7 829,19 грн., суму на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 2 467,76 грн., три відсотки річних в сумі 882,63 грн. та 620,25 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованість за надані послуги в розмірі 6 974,70 грн., суму на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 1 573,54 грн., три відсотки річних в сумі 568 грн. та 505,75 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованість за надані послуги в розмірі 15 658,38 грн., суму на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 4 935,52 грн., три відсотки річних в сумі 1 765,25 грн. та 1 240,50 грн. судового збору.
В іншій частині позову - відмовити.
Позивач Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», код ЄДРПОУ 04654336, юридична адреса: 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, 3.
Відповідач-1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач-2 ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач-3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А. Ю. Цуранов