Справа № 346/6451/23
Провадження № 2/346/331/24
25 січня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді Калинюка О.П.
з участю: секретаря Возненко Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Печеніжинської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , не залишивши заповіту.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка також не залишила заповіту.
Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Це господарство відносилося до колгоспного двору, головою якого була мати позивачки.
Позивачка на момент смерті її матері проживала разом з нею, до дня смерті доглядала її та вела з нею спільне господарство. На час смерті голови колгоспного двору в даному господарстві було зареєстроване місце проживання позивачки. Після смерті матері позивачка продовжила користуватися спадковим майном та займатися його благоустроєм, що постійно здійснює і надалі. А тому вона вважається такою, що фактично прийняла спадщину після смерті її матері.
Станом на 01.07.1990 року в цьому господарстві було також зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які є дітьми позивачки.
З метою оформлення своїх прав на вказане спадкове майно позивачка звернулася до державного нотаріуса Коломийської державної нотаріальної контори Івано - Франківської області Мануляк І.В. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом.
Однак, нотаріусом відмовлено позивачу у видачі зазначеного свідоцтва, оскільки право власності залишилося зареєстрованим за померлою головою колгоспного двору, частки голови та членів цього двору у його майні не виділено. В зв'язку із цим позивачу рекомендовано звернутися з позовом про визнання права власності на спадкове майно.
Тому позивачка просить визнати за нею в порядку спадкування право власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, 25.01.2024 року її представник, адвокат Голіней Л.Д. подала до суду заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить справу розглядати в її та позивачки відсутності (а.с.115).
Представник відповідача, вказаної сільської ради та інші відповідачі в судове засідання не з'явилися, 24.11.2023 р. та 25.01.2024 р. відповідно подали до суду письмові заяви, в яких вказують про визнання позову та просять розгляд справи проводити у їх відсутності. При цьому відповідач ОСОБА_2 також вказав про те, що він не претендує на частку у майні колгоспного двору, так як ні працею, ні коштами не брав участі в утриманні цього двору (а.с. 32,37).
В зв'язку з неявкою в судове засідання сторін (їх представників) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи, і, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.
Відповідно до даних свідоцтва про смерть серії Серії НОМЕР_1 , виданого 15.11.1989 року, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Печеніжин Коломийського району Івано-Франківської області, актовий запис №47 від 15.11.1989 року (а.с.11).
На підставі даних довідок № 946 та № 957, виданих Печеніжинською селищною радою Коломийського району Івано-Франківської області 03.10.2023 року та 09.10.2023 року відповідно у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину за законом, судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_5 у цьому будинку було зареєстроване місце проживання її дочки (позивачки). Заповіт від імені ОСОБА_5 виконкомом вказаної селищної ради не посвідчувався.
Спадкодавцю ОСОБА_5 за життя належало спірне будинковолодіння згідно з даними свідоцтва про право власності на жилий будинок від 11.04.1989 року.
Після смерті ОСОБА_5 в управління спадковим майном вступила її дочка ОСОБА_1 .
Станом на 01.07.1990 року вказане господарство відносилося до колгоспного двору. На зазначену дату у даному будинку було зареєстроване місце проживання позивачки та відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Станом на 15.04.1991 року у спірному житловому будинку проживали і також було зареєстроване місце проживання вказаних сторін (а.с.20,21).
Відповідно до виписки з інвентаризаційних матеріалів №76795 та технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовлених Обласним комунальним підприємством «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 23.05.2023 року, вказане нерухоме спадкове майно складається із: житлового будинку (літера «А») загальною площею 85, 2 кв.м., житловою площею 47, 1 кв.м. та наступних господарських будівель і споруд: сарай - «Г»; сарай- «Д»; навіс- «Ж»; літня кухня- «3»; вбиральня- «И»; сарай- «К»; навіс - «Л»; криниця - «№ 1»; огорожа- «№ 2-4» ; колодязь інженерних мереж - «5». Житловий будинок з господарськими будівлями споруджено у 1948-1989 роках. Право власності на це майно зареєстроване за головою колгоспного двору ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 11.04.1989 р. виконкомом Печеніжинської селищної Ради Коломийського району Івано-Франківської області на підставі рішення № 20 від 23.03.1989 р. (а.с.14-17).
Судом встановлено, що з метою оформлення прав спадщину за законом після смерті своєї матері позивачка звернулась з відповідною заявою до вищевказаної державного нотаріуса, яка постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.08.2023 року рекомендувала позивачці звернутись з відповідним позовом, оскільки право власності зареєстроване за померлою матір'ю позивача як за головою колгоспного двору, частки померлої голови двору та інших його членів у майні колгоспного двору не виділено (а.с.13).
З матеріалів спадкової справи № 24/2023, відкритої після смерті ОСОБА_5 вбачається, що 21.02.2023 року позивачка звернулась із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Інші спадкоємці, які б претендували на вказане спадкове майно, відсутні ( а.с.49-53).
Відповідно до ст. 392 цього Кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до положень ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що визнання стороною відповідачів позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Тому суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання в порядку спадкування за позивачкою як за єдиною спадкоємицею за законом першої черги, яка претендує на вказане нерухоме майно колишнього колгоспного двору та прийняла цю спадщину відповідно до чинного на час її відкриття цивільного законодавства, права власності на дане майно. При цьому суд бере до уваги, що голова цього двору померла та за життя не витребувала своєї частки у цьому майні, а відповідачі як члени цього двору, також не витребували своїх часток та не претендують на них, що стверджується поданими відповідачами заявами про визнання позову.
Таким чином, позов підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, ст.ст. 392, 1261, 1296 ЦК України, ст.ст.206, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
позов задовольнити.
Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , жителькою АДРЕСА_1 , право власності на житловий будинок - літера «А» загальною площею 85, 2 кв.м., житловою площею 47, 1 кв.м., та наступні господарські будівлі і споруди: сарай-«Г»; сарай-«Д»; навіс-«Ж»; літня кухня- «3»; вбиральня- «И»; сарай- «К»; навіс - «Л»; криниця - «№ 1»; огорожа- «№ 2-4» ; колодязь інженерних мереж - «5», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 05.02.2024 року.
Суддя: Калинюк О. П.