(заочне)
Справа № 293/1950/23
Провадження № 2/293/96/2024
05 лютого 2024 рокусмт Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,
за участі секретаря судового засідання Мудрик В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Черняхів цивільну справу за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про зменшення розміру аліментів
Процесуальні дії по справі.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 за змістом якого просить:
- зменшити розмір аліментів, які стягуються за рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.06.2016 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 з частини всіх видів заробітку (доходу) але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з дня надходження позову до суду, тобто з 18 квітня 2016 року та до повноліття дитини до 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини.
23.11.2023 суд у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України звернувся до Виконавчого органу Черняхівської селищної ради з метою отримання інформації, щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 .
29.11.2023 на адресу суду з Черняхівської селищної ради надійшов лист, згідно якого гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
04.12.2023 суд ухвалою прийняв позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.Розгляд справи по суті призначив на 09 січня 2024 року об 12:30 год.
Ухвалою від 09.01.2024, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 09.01.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 05.02.2024.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що за рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.06.2016 з нього на користь відповідача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з дня надходження позову до суду, тобто з 18 квітня 2016 року та до повноліття дитини.
Доводить, що він створив нову сім'ю, на даний час його щомісячний дохід складає 5000 гривень, на його утриманні перебувають батьки пенсіонери, його цивільна дружина та їх спільна дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Тому із зміною сімейного стану та потребою у зв'язку із цим додаткових витрат, просить зменшити розмір аліментів.
Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.
23.01.2023 поштою на адресу суду за вх. №433 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача, за змістом якого просить розглядати справу без його участі на підставі наявних у справі доказів. Проти прийняття судом заочного рішення у справі не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 була своєчасно та належним чином повідомлена про дату час та місце розгляду справи, однак повторно не з'явилась у судове засідання, про причини неявки суд не повідомила.
Так, відповідачу за її зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , направлялись судові повістки про виклик до суду. Однак на адресу суду повернулась судова повістка про виклик відповідача до суду на 09.01.2024 з відміткою поштового відділення про неможливість вручення поштового відправлення з причин "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 23).
Суд ураховує, що відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Оскільки довідка поштового відділення з позначкою про неможливістьвручення судової повістки вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду та, зокрема, свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18 ; та правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18.
Водночас, відповідно до поштового трек-номера відправлення: " 0600242566464" за яким направлялось поштове відправлення відповідачу про виклик до суду на 05.02.2024, таке поштове відправлення "вручено особисто" (а.с.31).
Отже, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За нормами ч.1 ст. 281 ЦПК України, про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, з урахуванням наявності умов, за яких можливе проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст. 280,281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 05.02.2024.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.
У судовому засіданні від 05.02.2024 відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд підписав вступну та резолютивну частину рішення суду.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У зареєстрованому шлюбі сторони не пербували.
На підставі рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.06.2016 у справі №293/394/16-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з дня надходження позову до суду, тобто з 18 квітня 2016 року та до повноліття дитини (а.с.7-8).
Позивач доводить, що створив нову сім'ю, його цивільна дружина та дочка ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на його утриманні, що потребує додаткових витрат.
Позивач також вказує, що його щомісячний дохід складає 5000 гривень та те, що має на утриманні непрацездатних батьків-пенсіонерів.
Оскільки у позивача як платника аліментів змінився склад сім'ї, позивач скористався своїм правом та звернувся із позовом про зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання сина ОСОБА_5 .
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення уСімейному кодексі України(ст. 180 Сімейного Кодексу України).
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя ( ч. ч. 1, 2, 3 ст. 150 Сімейного кодексу України).
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положеньст. 182 СК України.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
За приписами ч.2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Норма ст. 1 Закону України " Про прожитковий мінімум" визначає прожитковий мінімум як вартісну величину достатню для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Отже, у зв'язку із значним погіршенням матеріального становища платника аліментів, зміни сімейного стану, погіршенням стану здоров'я платник аліментів може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру сплачуваних аліментів.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.
Дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що з часу прийняття рішення про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , сімейний стан позивача змінився, у зв'язку з цим у нього з'явились додаткові витрати, які впливають на його матеріальне забезпечення, а тому наявні підстави, передбачені статтею 192 СК України, для зменшення розміру стягуваних з позивача аліментів.
Водночас, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо зміни (погіршення) його матеріального становища з часу стягуваних за рішенням суду аліментів на утримання сина та, зокрема, доводів про те, що на його утриманні перебувають непрацездатні батьки-пенсіонери, оскільки такі обставини позивачем не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.
Сімейним кодексом України визначено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Приймаючи до уваги встановлені обставини справи,виходячи з рівності прав та обов'язків батьків відносно дитини, які мають забезпечити необхідний та достатній рівень життя дитини для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, та відповідно стягуваний розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення такого розвитку дитини, принципу розумності та справедливості, суд уважає доцільним зменшити розмір аліментів присуджених до стягнення з позивача на підставі рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.06.2016, встановивши аліменти в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , повноліття.
На думку суду, такий розмір аліментів при взаємному обов'язку батьків утримувати дитину є обґрунтованим в нинішніх умовах проживання, з урахуванням віку дитини та її потреб, відповідає засадам розумності і справедливості та буде справедливим балансом між захистом прав неповнолітньої дитини, обов'язок по утриманню якої покладений на позивача, та захистом його прав, та не створить позивачу додаткові труднощі матеріального характеру.
Крім того, суд зауважує, що такий розмір аліментів, який присуджений до стягнення є тим гарантованим державою мінімумом на утримання дитини, який забезпечить необхідний матеріальний мінімум для її утримання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. В решті позову відмовляє.
Щодо початку часу стягнення аліментів у новому розмірі суд зазначає таке.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Отже, у даному випадку має місце зміна розміру стягнення вже присуджених аліментів, а тому стягнення аліментів в новому розмірі слід розпочати саме з часу набрання даним рішенням законної сили.
Розподіл судових витрат
У порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259,263-265, 274,279,354 ЦПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.06.2016 у справі № 293/394/16-ц, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 1/2 до 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , повноліття.
3.В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Повне рішення складено та підписане: 08.02.2024.
Суддя Людмила ЛОСЬ