Овруцький районний суд Житомирської області
Справа № 286/3307/23
02 лютого 2024 року м. Овруч
Суддя Овруцького районного суду Житомирської області Гришковець А.Л., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Поліцейським СРПП відділу поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Можаровською В.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №301567 від 12.08.2023, згідно якого 12.08.2023 о 19 год. 27 хв. на автодорозі Скребеличі - Дівошин ОСОБА_1 керував мотоциклом «ВЕНТУС-150», без реєстраційного номера, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Драгер" та проведення такого огляду в медзакладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Адвокат Лугинець В.П. надав заперечення щодо неправомірності складання адміністративного протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП, в якому просить закрити провадження у справі про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч. 1 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що вказаний адміністративний протокол складено з порушенням норм чинного законодавства та процедури складання адміністративних матеріалів. Так, з відеозапису не вбачається, яким чином та за допомогою чого здійснювалась поліцейським зупинка ОСОБА_1 саме в момент безпосереднього його керування мотоциклом під час руху, оскільки інспектори поліції під'їхали до нього, коли він перебував на узбіччі дороги та сидів на мотоциклі з вимкненим двигуном, тримаючи його в руках, допомагаючи при цьому ногами, тобто в той момент він навіть не перебував у статусі водія. На запитання поліцейського «чи керував він транспортним засобом» ОСОБА_1 відповів, що «коли його пхали, то так», але даний факт не зафіксовано відеозаписом та коли це саме відбувалось невідомо. Тобто, дана подія відбувалась до того моменту як під'їхали поліцейські та чи перебував він в той час з ознаками алкогольного сп'яніння, поліцейськими встановлено не було. Також ОСОБА_1 повідомив, що він навіть не їхав і не може зрозуміти за що на нього складають адміністративні матеріали. Таким чином, тоді він вже не визнавав свою вину саме у керуванні мотоциклом, тому без вагань відповів на запитання поліцейського, що він вживав пиво, але це ж не заборонено діючим законодавством України знаходитись на місці водія транспортного засобу (мотоцикла чи автомобіля), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та при цьому ним не керувати.
В матеріалах справи відсутні дані про те, що на час нібито зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 визнавав факт вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, тому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повідомив поліцейських, що «згоден» лише з тим, що йому на мобільний телефон надійте смс-повідомлення про виклик його до суду, а не з самим правопорушенням. Коли працівники поліції надали йому для підпису протокол про адміністративне правопорушення, де він написав «згоден», але при цьому поліцейський наполягала, щоб він так написав, постійно говорячи «пиши згоден, ти ж сказав, що ти пив», не роз'яснивши йому, відносно чого він здійснює даний запис та те, що він таким чином визнає вину саме у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.130 ч. 1 КУпАП, тобто поліцейські ввели його в оману, оскільки він не є фахівцем в галузі юриспруденції.
Відеозаписом також не зафіксовано порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху України, яке б слугувало підставою нібито його зупинки, а тому в подальшому була відсутня необхідність в проходженні ним відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що безпосередньо стосується приписів ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», якими визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч.3 ст.35). Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису з фіксацією обставин події, працівником поліції навіть не було повідомлено про причину нібито зупинки з описом факту порушення ОСОБА_1 таких положень Правил дорожнього руху, які б відповідно до зазначених вимог Закону давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу.
Відповідна правова позиція з цього питання висловлена у висновках Верховного Суду, при розгляді справ на неправомірні дії поліцейського, поліцейські не мають права без задокументованих доказів вчинення водієм порушень ПДР України зупиняти транспортний засіб, перевіряти документи та, як наслідок, вимагати проходження перевірки на стан сп'яніння (рішення від 15.03.2019 року - справа № 686/11314/17; від 23.10.2019 року - справа№ 357/10134/17).
В адміністративному протоколі зазначаються ознаки сп'яніння у ОСОБА_1 , а саме запах алкоголю з порожнини рота, що є надуманою суб'єктивною думкою інспектора поліції та нічим документально не підтверджується, а також вказано ще такі ознаки як «порушення координації рухів та почервоніння очей», що насамперед не відповідає дійсності та спростовується відеозаписами, з яких вбачається, що такі ознаки відсутні.
На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 взагалі нічого не відповів, а поліцейський в свою чергу наголосив, що він відмовився від будь-якого проходження та в односторонньому порядку констатував цей факт відмови.
Долучення до протоколу направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, не свідчить про його надання ОСОБА_1 та відмову останнього від його отримання, оскільки в ньому відсутній запис про його відмову, а також його підпис про дану відмову. Підставою для направлення водія на освідування мають слугувати наявні характерні ознаки сп'яніння, а не бажання поліцейського з формальних підстав. В акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, також відсутній запис про його відмову та його підпис про дану відмову.
Поліцейський не роз'яснив ОСОБА_1 наслідків від ухилення щодо проходження огляду на стан сп'яніння, а лише констатував факт складання протоколу за ст.130 ч.І КУпАП.
Поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 його права вже після того як було складено протокол про адміністративне правопорушення та надано для ознайомлення (яке фактично не відбулось) та підпису, таким чином було грубо порушено право правопорушника на захист та інші права передбачені Конституцією України та КУпАП.
Існує факт порушення складення адміністративного протоколу, оскільки відкрите провадження по справі вів поліцейський ОСОБА_2 . Тобто з'ясовував обставини справи, задавав запитання, здійснював пропозицію щодо проходження на стан алкогольного сп'яніння, саме він, але чомусь вказаний протокол про адміністративне правопорушення було складено іншим поліцейським - Можаровською Вікторією Валентинівною, що є порушенням процедури складення адміністративних матеріалів, а саме особою, яка не виявила факту правопорушення і не встановлювала обставин події, не вела навіть діалогу з правопорушником, що підтверджується відеозаписами.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного, алкогольного або іншого сп'яніння необхідно встановити, що особа керувала транспортним засобом, при цьому мала ознаки такого сп'яніння, передбачені нижче вказаною Інструкцією від 09 листопада 2015 року N 1452/735, встановлення яких є підставою для проведення відповідного огляду на стан сп'яніння.
Також просить суд звернути увагу, що передумовою для вимоги працівників поліції до особи пройти огляд на стан будь-якого сп'яніння, повинно бути встановлення ознак такого сп'яніння та доведення їх наявності доказами у відповідності до положень ч.2 ст.251 КУпАП, а не лише припущеннями працівників поліції щодо такого стану. І у разі наявності сумнівів відносно будь-яких обставин вчинення правопорушення, не підтверджених доказами, такі сумніви повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до відповідальності. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснивши, що його дійсно ніхто не зупиняв. Поліція під'їхала до припаркованого на узбіччі мотоцикла. Мотоциклом керував його товариш, а він був у якості пасажира. Коли товариш відійшов по фізичній потребі, то він сів на місце водія і тримав мотоцикл. Мотоциклом він взагалі не керував; коли починали рух, він його заводив, товариш його пихнув.
Адвокат Лугинець В.П. в судовому засіданні просить закрити провадження у справі, посилаючись на відсутність складу даного адміністративного правопорушення, відсутність будь-яких доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , зокрема факту керування ним транспортним засобом, ознак алкогольного сп'яніння. З огляду на порушення процедури складання протоколу просить даний протокол визнати неналежним та недопустимим доказом, як такий що одержаний незаконним шляхом, з порушенням вимог КУпАП.
Вислухавши пояснення особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, його представника, дослідивши письмові докази та оглянувши в судовому засіданні відеозаписи, долучені до справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Як вбачається з диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає в разі як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та так само і за відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначена ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України №1452/735 від 09.11.2015 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до змісту ст.266 КУпАП та вищевказаної Інструкції, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Відповідно до п. 9 розділу 2 Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Сам обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Судом під час розгляду справи було повністю та всебічно досліджено надані суду письмові та електронні докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 301567 від 12.08.2023; постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №553585 від 12.08.2023; а також відеозаписи, які зроблено за допомогою відеореєстратора та нагрудної бодікамери поліцейського.
Проаналізувавши у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані, які як докази були зібрані поліцейським, суд установив, що вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, не є доведеною з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом», у розрізі такого.
Складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, однак сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути вирішальним доказом винуватості.
В ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» законодавець закріпив, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Згідно Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення (розділ 1 п.2 п.п.1). Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки (розділ 3 п.2). Наведене свідчить, що з метою фіксації фактів порушення водіями Правил дорожнього руху України передбачено проведення поліцейськими відеозапису за допомогою відеореєстратора патрульної машини та нагрудних камер, які є належними та допустимими доказами, на підставі яких встановлюються фактичні обставини справи, у тому числі, доведення винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Так, до протоколу про адміністративне правопорушення, що розглядається, долучено оптичний диск марки «VIDEX» із відеозаписом з портативного відеореєстратора поліцейського та відеореєстратора службового автомобіля, на якому наявні чотири відеофайли.
При перегляді в судовому засіданні вказаного DVD+R диску з відеозаписами події, яка мала місце 12.08.2023 за участю ОСОБА_1 , судом встановлено наступне. На відео файлі під назвою IMG - 12.08.2023, час 19.26.09 - 19.27.09 відображається рух поліцейського автомобіля, з якого ведеться запис. Автомобіль під'їзжає до мотоцикла, що розташований на узбіччі. На мотоциклі сидить ОСОБА_1 , інший молодий чоловік відійшов в посадку дерев.
З наступних трьох відеофайлів під назвою 0000884_00000020230812194159_0100; 0000884_00000020230812200017_0101; 000884_00000020230812200642_0102, вбачається, що під час спілкування з поліцейським ОСОБА_1 повідомляє, що він пив пиво, керував лише коли його пихали. На пропозицію пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Драгер" та проведення такого огляду в медзакладі ОСОБА_1 повідомляє, що він не керував мотоциклом, а тому відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння. Після чого на капоті автомобіля поліцейський починає складати протокол про адміністративне правопорушення та виносить постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Потім поліцейський повідомляє особі про складання відносно нього адміністративного протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: за відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння. При цьому, ОСОБА_1 не було роз'яснено наслідки відмови від проходження ним огляду на стан сп'яніння, що є порушенням його права на захист.
Відтак, відеозапис не містить зафіксованого факту, що ОСОБА_1 взагалі 12.08.2023 керував транспортним засобом, в тому числі і мотоциклом марки «Вентус-150»; факту його зупинки працівниками поліції.
Таким чином, за встановлених обставин винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9 а Правил дорожнього руху є недоведеною поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України"). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 8 липня 2020 року (справа №463/1352/16-а).
Відтак, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, зважаючи, що суду не було надано достатніх та незаперечних доказів, які б доводили винуватість ОСОБА_1 поза розумним сумнівом, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття справи.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст. 130, 280, 283, п.3 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня її винесення до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд.
Суддя: А. Л. Гришковець