26 січня 2024 року Справа № 915/713/22
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Жиган А.О.,
представника позивача: Коробченка Д.М.,
представника відповідача: Іноземцева Є.С.,
представника третьої особи: Будника Б.А.,
у присутності Шереметьєва М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр” Миколаївської обласної ради,
до відповідача: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз”,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдінг”,
про: зобов'язання вчинити дії,-
Комунальне некомерційне підприємство “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр” Миколаївської обласної ради звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз” визначити (відкоригувати) обсяг спожитого Комунальним некомерційним підприємством “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр” Миколаївської обласної ради природного газу за квітень 2022 року відповідно до пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем.
В обґрунтування вимог позивач вказує на помилкове незастосування відповідачем пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу ГРС та необхідність перерахунку обсягу спожитого позивачем природного газу за квітень 2022 року (за період споживання природного газу без наявності обчислювача (коректора) об'єму газу) не шляхом його приведення до стандартних умов, а за середньодобовими значеннями за попередні три аналогічні періоди споживання природного газу.
Ухвалою суду від 04.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 01.02.2023. Залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне:
- між відповідачем та позивачем 31.12.2021 було укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), шляхом підписання заяви-приєднання №42AB540-11496-21 до умов такого договору;
- 22.02.2022 на адресу відповідача від позивача надійшла заява, в якій останній просив здійснити розпломбування та демонтаж коректора газу у зв'язку із його плановою повіркою;
- 23.02.2022 при проведенні представниками відповідача технічної перевірки вузла обліку газу (ВОГ) на підставі наданих позивачем документів - паспорта коректора було встановлено факт пропущення строку його періодичної повірки, у зв'язку з чим представниками відповідача у присутності представника позивача складено акт про порушення №002084, підписаний представником позивача без зауважень. Одночасно складено акт технічної перевірки вузла обліку від 23.02.2022;
- 28.04.2022 відповідач отримав від позивача лист від 27.04.2022 про монтаж та пломбування коректора, і 04.05.2022 його було встановлено на ВОГ позивача, про що складено акт перевірки;
- пунктом 5 глави 4 розділу XІ Кодексу ГРС передбачено, що у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки … обчислювача (коректора) об'єму газу, … за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ проводяться перерахунки об'єму розподіленого (спожитого) природного газу, зокрема у випадку визнання непридатним до застосування за результатами періодичної, позачергової, експертної повірки або за результатами перевірки технічного стану комерційного ВОГ. В цьому випадку об'єм газу, порахований комерційним ВОГ за робочих умов, зводять до стандартних умов із застосуванням коефіцієнта приведення відповідно до вимог державних стандартів;
Враховуючи наведе, відповідач вважає, що ним правомірно у відповідності до приписів пункту 5 глави 4 розділу XІ Кодексу ГРС обсяг природного газу за робочих умов, облікований лічильником встановленим на об'єкті позивача, за квітень 2022 року було приведено до стандартних умов.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдінг” у письмових поясненнях вказує наступне:
- між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», як постачальником, та позивачем, як споживачем, було укладено договір постачання природного газу №13-1006/21-БО-Т від 31.10.2021, відповідно до умов якого приймання-передача газу переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що укладений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п.п.3.5.1, 5.3 договору);
- споживачем не було надано постачальнику акт надання послуг розподілу газу АТ «Миколаївгаз» за квітень 2022 року;
- на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, постачальник протягом 3-х (трьох) робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (п.3.5.2 договору);
- на виконання умов договору, постачальник надіслав споживачу акт-приймання передачі природного газу за квітень 2022 року на підставі даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, в свою чергу, споживачем не було повернуто акт-приймання передачі та не було надано письмову відмову від його підписання;
- у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту, ненадання письмової обґрунтованої відмови проти підписання акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача, та даними щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС обсяг спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу (п.3.5.4 договору);
- на підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності піддягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника (п.12 розділу II Правил постачання природного газу);
Враховуючи наведене, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдінг» вважає, що дотримуючись умов договору та норм чинного законодавства, ним було вірно здійснено відображення обсягів поставленого природного газу на підставі даних з Інформаційної платформи Оператора ГТС. Згідно з відповідними даними, позивачем за квітень 2022 року було відібрано газу загальним обсягом 70,98234 тис.куб.м, що відповідно до умов договору та вимог законодавства вираховувалось та відображалось в актах приймання-передачі природного газу, які було направлено позивачу, як споживачу природного газу.
У підготовчому засіданні 01.02.2023, 01.03.2023 судом оголошувались перерви відповідно до 01.03.2023, 22.03.2023.
22.03.2023 судом відкладено підготовче засідання на 24.04.2023 за клопотанням позивача.
У підготовчому засіданні 24.04.2023 судом оголошено перерву до 08.05.2023.
08.05.2023 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога. Ухвалою суду від 08.05.2023 розгляд справи призначено на 05.06.2023.
05.06.2023 судом відкладено підготовче засідання на 19.07.2023 за клопотанням позивача.
У підготовчому засіданні 19.07.2023 судом оголошено перерву до 03.08.2023.
03.08.2023, 05.09.2023, 10.10.2023, 31.10.2023 судом відкладалось підготовче засідання відповідно на 05.09.2023, 10.10.2023, 31.10.2023, 27.11.2023 за клопотаннями сторін та у зв'язку з їх неявкою.
Ухвалою суду від 27.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.2023.
20.12.2023 судом відкладено розгляд справи на 25.01.2024 у зв'язку з неявкою сторін.
Суд здійснив розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
В ході розгляду справи та в судовому засіданні 25.01.2024 учасники справи підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
У судовому засіданні 25.01.2024 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
У судовому засіданні 26.01.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу визначені Законом України «Про ринок природного газу». При цьому в преамбулі цього Закону визначено, що цей Закон визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Статтею 2 Закону України «Про ринок природного газу» визначено правові основи ринку природного газу Правову основу ринку природного газу становлять Конституція України, цей Закон, закони України "Про трубопровідний транспорт", "Про природні монополії", "Про нафту і газ", "Про енергозбереження", "Про угоди про розподіл продукції", "Про захист економічної конкуренції", "Про газ (метан) вугільних родовищ", "Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.
Частина 2 статті 2 Закону України «Про ринок природного газу» визначає, що суб'єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у частині першій цієї статті.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про ринок природного газу», визначено, що державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
Пункт 4 частини 2 статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» визначає, що до основних завдань Регулятора на ринку природного газу належать, зокрема, сприяння безпечному, надійному та економному функціонуванню газової інфраструктури (газотранспортних і газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG), що дасть змогу забезпечити недискримінаційний доступ до неї для всіх замовників, орієнтованість на потреби замовників, достатність потужності для потреб ринку природного газу та енергоефективність, а також можливості для виходу на ринок природного газу виробників газу з альтернативних джерел незалежно від обсягів виробництва.
Пунктом 6 частини 3 статті 4 Закону України «Про ринок природного газу», визначено, що до компетенції Регулятора на ринку природного газу належать, зокрема, затвердження кодексів газотранспортних систем, кодексу газорозподільних систем, кодексів газосховищ та кодексу установки LNG.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015 затверджено Кодекс газорозподільних систем, який набрав чинності з 27.11.2015 (надалі - Кодекс ГРС).
Кодекс ГРС визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб'єктами ринку природного газу.
Суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу (пункт 1 глави 1 розділу VI Кодексу ГРС).
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (пункт 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 затверджено Типовий договір розподілу природного газу.
Пунктом 1.1 Типового договору розподілу природного газу передбачено, що він є публічним, регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 1.3 Типового договору розподілу природного газу).
Судом встановлено, що на підставі ліцензії №1228 від 09.04.2015 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу. Отже, АТ «Миколаївгаз» є оператором газорозподільної системи.
Також, судом встановлено, що позивач є споживачем послуг з розподілу природного газу, що надаються АТ «Миколаївгаз», як Оператором ГРМ, на підставі заяви приєднання №42AB540-11496-21 від 01.01.2022 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (т.1 а.с.17), а також у квітні 2022 року був споживачем природного газу за договором №13-1006/21-БО-Т від 31.10.2021 про постачання природного газу, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», як постачальником (т.1 а.с.18-28).
Згідно з положеннями статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Суб'єкти господарювання зобов'язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку.
Відповідно до положень пункту 1 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС, власник комерційного ВОГ або суб'єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 розділу Х Кодексу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ).
Положеннями глави 7 розділу Х Кодексу передбачено, що власники ЗВТ, що є елементами комерційних ВОГ, зобов'язані забезпечити належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та організацію проведення їх періодичної повірки. Здійснення періодичної повірки ЗВТ забезпечується власником ЗВТ за власний рахунок.
Для належної організації періодичної повірки власних ЗВТ, що входять до складу комерційного ВОГ, споживач повинен, зокрема, завчасно (до дати прострочення періодичної повірки) направити Оператору ГРМ письмове повідомлення (зразок якого Оператор ГРМ має опублікувати на своєму веб-сайті) про дату та час демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці установки) та необхідність забезпечення представником Оператора ГРМ розпломбування ЗВТ. Звернення має бути направлене не пізніше десяти робочих днів до запланованої дати.
Судом встановлено, що 22.02.2022 на адресу АТ «Миколаївгаз» від позивача надійшла заява за вих.№06-403-05 від 22.02.2022, в якій позивач просив здійснити розпломбування та демонтаж коректора газу OE-VPT зав.№28679, у зв'язку із його плановою повіркою (т.1 а.с.122).
23.02.2022 при проведенні працівниками АТ «Миколаївгаз» технічної перевірки вузла обліку газу було встановлено факт пропущення строку періодичної повірки коректора об'єму газу OE-VPT зав.№28679, у зв'язку з чим працівниками АТ «Миколаївгаз» у присутності представника позивача складено акт про порушення №002084 (т.1 а.с.122,123), який підписаний представником позивача без жодних зауважень.
Вказані обставини позивачем не заперечені та не спростовані.
Того ж дня працівниками АТ «Миколаївгаз» складено акт технічної перевірки вузла обліку б/н від 23.02.2022 (т.1 а.с.30,31), яким встановлено факт демонтажу 23.02.2022 об 11:31 коректора об'єму газу позивача OE-VPT зав.№28679.
28.04.2022 на адресу АТ «Миколаївгаз» від позивача надійшла заява №01-546-05 від 27.04.2022 про монтаж та пломбування коректора газу OE-VPT зав.№28679 після проведеного капітального ремонту та повірки (т.1 а.с.124), який 04.05.2022 о 10:45 було встановлено на вузол обліку газу позивача, що підтверджується складеним працівниками АТ «Миколаївгаз» актом технічної перевірки вузла обліку б/н від 04.05.2022 (т.1 а.с.32,33).
Тобто, без наявності коректора об'єму газу позивачем відбувалося споживання природного газу з 23.02.2022 по 04.05.2022.
За приписами пункту 5 глави 4 розділу XІ Кодексу ГРС, у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки датчика тиску, та/або датчика температури, та/або обчислювача (коректора) об'єму газу, несправності датчика тиску, та/або датчика температури, та/або обчислювача (коректора) об'єму газу, що сталася внаслідок їх пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ проводяться перерахунки об'єму розподіленого (спожитого) природного газу, зокрема у випадку визнання непридатним до застосування за результатами періодичної, позачергової, експертної повірки або за результатами перевірки технічного стану комерційного ВОГ.
В такому випадку об'єм газу, порахований комерційним ВОГ за робочих умов, зводять до стандартних умов із застосуванням коефіцієнта приведення відповідно до вимог державних стандартів, виходячи з таких значень величини тиску та температури: - за значення тиску газу береться значення, що дорівнює максимальному тиску для відповідної категорії газопроводів, але не більше ніж значення тиску, яке дорівнює вихідному тиску на ГРС за період, з якого безпосередньо подається газ на комерційний ВОГ; - за значення температури газу береться значення, що дорівнює температурі найбільш холодної п'ятиденки для відповідного регіону згідно з будівельними нормами, якщо протягом минулого року мінімальне значення температури газу не було нижчим. В іншому разі за значення температури газу береться мінімальне значення температури газу за минулий рік.
При визнанні датчика тиску, та/або датчика температури, та/або обчислювача (коректора) об'єму газу непридатними до застосування за результатами періодичної, позачергової, експертної повірки або за результатами перевірки технічного стану комерційного ВОГ та/або пошкодженні пломб, а також при пропущенні строку періодичної повірки зазначених ЗВТ з вини споживача перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з початку розрахункового періоду (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування Оператором ГРМ справного та повіреного ЗВТ, що підтверджується відповідним актом між Оператором ГРМ та споживачем.
За приписами абзацу 2 пункту 3 глави 1 розділу ІX Кодексу ГРС, об'єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов (виключно у випадку обліку природного газу, використаного споживачем, що не є побутовим) та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.
На засіданні комісії, яке відбулося 04.05.2023, за результатами розгляду акту про порушення №002084 від 23.02.2022 було прийнято рішення про його задоволення та приведення обсягів до стандартних умов (т.1 а.с.160).
Згідно з положеннями пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС, за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості.
На підставі пункту 5 глави 4 розділу XІ Кодексу ГРС, відповідачем за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 здійснено нарахування об'єму розподіленого (спожитого) природного газу по об'єкту позивача за показами лічильника (приведення до стандартних умов) в обсязі 70,98234 тис.куб.м (т.1 а.с.159).
Такі обсяги віднесені на інформаційній платформі Оператора ГТС на діючого на той час постачальника природного газу позивача - ТОВ «ГП «Нафтогаз Трейдинг», яке відповідно до договору №13-1006/21-БО-Т від 31.10.2021 про постачання природного газу направило позивачу акт б/н від 30.04.2022 приймання-передачі природного газу за квітень 2022 року в обсязі 70,98234 тис.куб.м на суму 1173983,74 грн з ПДВ (т.1 а.с.29).
В обґрунтування вимог позивач вказує на помилкове незастосування відповідачем пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу ГРС та необхідність перерахунку обсягу спожитого позивачем природного газу за квітень 2022 року (за період споживання природного газу без наявності обчислювача (коректора) об'єму газу) не шляхом його приведення до стандартних умов, а за середньодобовими значеннями за попередні три аналогічні періоди споживання природного газу.
Так, згідно пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу ГРС, за відсутності дублюючого ЗВТ та не встановлення споживачем на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ (погодженого з Оператором ГРМ для комерційних розрахунків) або якщо одразу після знятого на повірку ЗВТ сторонами не здійснені заходи з припинення газопостачання, яке обліковувалося через демонтований ЗВТ (що має підтверджуватися відповідним актом між Оператором ГРМ і споживачем), обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є демонтований ЗВТ, розраховується за середньодобовими (для неповної доби за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання природного газу з урахуванням періоду відсутності ЗВТ.
Тобто, виходячи з приписів пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу ГРС, дана норма може застосовуватись тільки у випадку зняття лічильника газу чи звужуючого пристрою на повірку, і саме їх відсутність не дозволяє визначити фактичний обсяг споживання природного газу (за робочих умов) по об'єкту газоспоживання в окремий період.
В пункті 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС наведені значення термінів, які використовуються в тексті Кодексу ГРС, згідно яких:
- вузол обліку природного газу/вузол обліку/ВОГ - сукупність засобів вимірювальної техніки, зокрема лічильник газу або звужуючий пристрій, та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об'єму природного газу, зведених до стандартних умов, визначених законодавством;
- лічильник газу - засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам'ятовування та відображення об'єму (обсягу) природного газу, що проходить через нього, та є складовою комерційного (дублюючого) вузла обліку;
- коректор об'єму газу - сукупність засобів вимірювальної техніки, які вимірюють тиск і температуру газу, що протікає у вимірювальному трубопроводі, обчислюють об'єм газу за стандартних умов, перетворюючи вихідні сигнали від лічильника газу.
ДСТУ EN 12405-1:2017 «Лічильники газу. Пристрої перетворювання. Частина 1. Коригування об'єму» також містить визначення коректора як пристрій, який обчислює, підсумовує і показує приріст до об'єму, що був би виміряний лічильником газу, в разі його роботи за стандартних умов, використовуючи як вхідні дані об'єм за умов вимірювання, виміряний лічильником газу, та інші параметри, такі, як температура і тиск газу.
Згідно пункту 3 глави 1 розділу ІX Кодексу ГРС, фактичний об'єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об'єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.
Об'єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов (виключно у випадку обліку природного газу, використаного споживачем, що не є побутовим) та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.
Аналізуючи такі норми суд приходить до висновку, що коректор об'ємів природного газу відноситься до допоміжних засобів призначених приводити обсяги природного газу обліковані лічильником природного газу чи звужуючим пристроєм за робочих умов до стандартних умов - його об'єм має зводитись до умов, визначених ГОСТ 2939-63 «Газы. Условия для определения объема»: температура - 20 градусів Цельсія, абсолютний тиск - 760 міліметрів ртутного стовпчика (пункт 1.4 глави 1 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Мінпаливенерго України №618 від 27.12.2005).
Відсутність коректора об'єму природного газу на об'єкті газоспоживання жодним чином не обмежує працездатність лічильника чи звужуючого пристрою, які обліковують обсяги природного газу в робочих умовах і покази яких із застосуванням відповідної методики приводять до стандартних умов.
За такого, суд приходить до висновку, що застосування відповідачем при здійсненні розрахунку обсягу спожитого позивачем природного газу за квітень 2022 року (за період споживання природного газу без наявності обчислювача (коректора) об'єму газу) могло б здійснюватись за приписами пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу ГРС лише при демонтажі ЗВТ - лічильника газу.
Позивачем не надано суду доказів демонтажу лічильника газу у спірний період квітння 2022 року, а тому суд не вбачає правових підстав для перерахунку обсягу спожитого позивачем природного газу за квітень 2022 року (за період споживання природного газу без наявності обчислювача (коректора) об'єму газу) за середньодобовими значеннями за попередні три аналогічні періоди (місяці) споживання природного газу.
До того ж, суд зауважує, що стаття 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують з положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).
Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі №905/2260/17.
Разом із цим, пред'явлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача здійснити коригування обсягу спожитого природного газу за квітень 2022 року, не призведе до реального поновлення прав позивача в разі задоволення позову.
При цьому, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина 2 статті 14 Цивільного кодексу України).
Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 09.09.2021 у справі №910/9633/20.
За такого суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити коригування обсягу спожитого природного газу за квітень 2022 року, - не є ефективним та не призведе до реального поновлення прав позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
У відповідності до ст.129 ГПК України, у разі відмови в позові судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. В задоволені позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 05.02.2024 року.
Суддя М.В.Мавродієва