ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.01.2024Справа № 910/12646/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс»
до Міністерства оборони України
про визнання укладеною додаткової угоди
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Ільєнко О.О.
Представники учасників справи:
від позивача Кантемір В.І.;
від відповідача Терлецький Р.М.
В судовому засіданні 25.01.2024 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 08.02.2024 року.
09 серпня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс» (позивач) надійшла позовна заява № 08/08-118 від 08.08.2023 року до Міністерства оборони України (відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди до державного контракту № 362/7/20/207 на виконання робіт за державним оборонним замовленням по об'єкту «Реконструкції технічної території арсеналу» (шифр РТТ-Ц58), а саме «Реконструкції технічної території військової частини НОМЕР_1 » (шифр РТТ-Ц58) друга та третя черги від 05.11.2020 року, в редакції викладеній у пункті 1 прохальної частини позовної заяви.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю умов, які згідно з ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України є підставою для визнання укладеною додаткової угоди до державного контракту № 362/7/20/207 від 05.11.2020 року у судовому порядку у зв'язку з істотною зміною обставин.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12646/23, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.09.2023 року.
25.08.2023 року через відділ діловодства суду від Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що (1) строк на який здійснюється авансування робіт та розмір коштів визначено контрактом та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1764; (2) кінцевий термін звітування за кошти, як попередня оплата до 30.04.2023 року, додаткових рішень щодо перенесення терміну звітування керівництвом Міністерства оборони України не приймалося; (3) позивачу було надано попередню оплату на максимальний строк, який визначений законодавством України.
11.09.2023 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що викладені у відзиві на позовну заяву доводи не спростовують пояснення позивача та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
В підготовчому засіданні 14.09.2023 року судом оголошувалася перерва.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 28.09.2023 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/12646/23 до судового розгляду по суті на 09.11.2023 року.
У зв'язку з перебуванням судді Коткова О.В. у період з 30.10.2023 року по 10.11.2023 року у відпустці, судове засідання, призначене на 09.11.2023 року не відбулося, судове засідання призначено на 05.12.2023 року.
05.12.2023 року на електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу представника ТОВ «Спецтехресурс» Кантемір В.І., симптоми якої вказують на Ковід.
В судовому засіданні 05.12.2023 року судом було розглянуте та відхилене клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс» про відкладення розгляду справи. Відхиляючи наведене клопотання суд виходив з того, що відповідно до положень частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.
Суд зазначає, що наведені обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Позивач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні інших представників, яким доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді відповідно до вимог процесуального закону.
Поряд з цим, в клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначено обставин, з яких суд не може розглянути справу без участі представника позивача.
Крім того, до клопотання не додано доказів на підтвердження викладених у ньому обставин.
В судовому засіданні 05.12.2023 року судом оголошувалася перерва.
У зв'язку з сигналом "Повітряна тривога", судове засідання, призначене на 14.12.2023 року о 11:20 не відбулося, судове засідання призначено на 11.01.2024 року.
10.01.2024 року через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу представника ТОВ «Спецтехресурс» Кантемір В.І.
В судовому засіданні 11.01.2024 року судом було розглянуте та відхилене клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс» про відкладення розгляду справи з підстав його необґрунтованості, оскільки до клопотання не додано доказів на підтвердження викладених у ньому обставин.
В судових засіданнях 11.01.2024 року та 18.01.2024 року судом оголошувалася перерва.
В судовому засіданні 25.01.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в позові.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
05.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс» (надалі - позивач, виконавець) та Міністерством оборони України (надалі - відповідач, замовник) укладено державний контракт № 362/7/20/207 на виконання робіт за державним оборонним замовленням по об'єкту «Реконструкція технічної території арсеналу», а саме «Реконструкція технічної території арсеналу» (шифр РТТ-Ц58), а саме «Реконструкція технічної території військової частини НОМЕР_1 » (шифр РТТ-Ц58) друга та третя черга (надалі - контракт), відповідно до пункту 1 якого позивач прийняв на себе зобов'язання виконати та здати згідно з кошторисною документацією та календарним графіком виконання робіт (додаток №1 до контракту) роботи з реконструкції технічної території військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 17 контракту за письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого рішення керівництва Міністерства оборони України та на підставі наданого виконавцем рахунку-фактури, замовник має право здійснити попередню оплату для виконання робіт, відповідно до абзацу 30 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1764 (із змінами та доповненнями) «Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва», у розмірі що не перевищує 80% вартості робіт за контрактом, не більше 18 місяців та у межах кошторисних призначень, передбачених державним оборонним замовленням на поточний рік, а також у межах черги будівництва та у термін визначений календарним графіком виконання робіт.
Рішенням керівництва Міністерства оборони України, яке було затверджене 30.11.2021 року, за контрактом № 362/7/20/207 від 05.11.2020 року надано дозвіл здійснити на користь позивача попередню оплату в сумі 389 545 124,01 грн. (14,4% від ціни контракту) із терміном погашення до 30.10.2022 року.
Пунктом 19 контракту визначено, що у разі надання попередньої оплати виконавець, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1764 (із змінами та доповненнями» «Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва» у якості звіту за отримані кошти, зобов'язаний у термін, який визначений у рішенні керівництва Міністерства оборони України, надати відповідно оформлені Акти приймання виконаних робіт (ф.КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф.КБ-3), які засвідчують фактичне використання коштів, наданих в якості попередньої оплати.
Згідно з п. 64.3 контракту виконавець зобов'язаний використати кошти, отримані як попередня оплата, виключно за цільовим призначенням, а саме на закупівлю матеріалів та виконання робіт передбачених Контрактом та проектною документацією.
Позивач вказує, що кошти, надані як попередня оплата, були в повному обсязі використані для придбання необхідних матеріалів для виконання робіт за державним оборонним замовленням по об'єкту «Реконструкція технічної території арсеналу», а саме «Реконструкція технічної території військової частини НОМЕР_1 » друга та третя черга.
Відповідно до п. 81 контракту сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за контрактом у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення контракту та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
За умовами пункту 83 контракту доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат виданий Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП України) або регіональною торгово-промисловою палатою (далі - регіональна ТПП) та інформація про внесення сертифікату до Реєстру сертифікатів надана ТПП України, про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Якщо такі обставини безпосередньо вплинули на виконання сторонами своїх обов'язків, строк дії контракту переноситься на офіційно визнаний термін дії таких обставин (п. 85 контракту).
Листом від 08.11.2022 року № 08/11-80 позивач, у зв'язку із форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що підтверджується сертифікатом № 3100-22-0958 від 27.09.2022 року, виданим Торгово-промисловою палатою України, просив Міністерство оборони України відтермінувати строк звіту щодо коштів отриманих в якості попередньої оплати.
Рішенням керівництва Міністерства оборони України від 03.01.2023 року термін звітування за кошти надані, як попередня оплата, перенесено до 30.04.2023 року.
В подальшому, ТОВ «Спецтехресурс» звернулося до Міністерства оборони України з листом від 28.06.2023 року № 28/06-89 про укладання додаткової угоди до державного контракту № 362/7/20/207 від 05.11.2020 року та продовження строку звітування за кошти, які надані у якості попередньої оплати на 24 місяці.
У відповідь на цей лист відповідач листом № 362/5/2734 від 28.06.2023 року відмовив у внесенні змін до договору щодо продовження строку звітування за сплаченим авансом до 24 місяців.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Аналогічних висновків дійшов Верховний суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно- кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно- кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.
Згідно зі ст. 321 Господарського кодексу України у договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення.
Якщо договором не передбачено попередньої оплати виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підряднику зумовлену договором ціну після остаточної здачі об'єкта будівництва, за умови, що робота виконана належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу, якщо така виплата та розмір авансу передбачені договором.
В пункті 17 контракту визначено, що за письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого рішення керівництва Міністерства оборони України та на підставі наданого виконавцем рахунку-фактури, замовник має право здійснити попередню оплату для виконання робіт, відповідно до абзацу 30 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1764 (із змінами та доповненнями) «Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва», у розмірі що не перевищує 80% вартості робіт за контрактом, не більше 18 місяців та у межах кошторисних призначень, передбачених державним оборонним замовленням на поточний рік, а також у межах черги будівництва та у термін визначений календарним графіком виконання робіт.
Рішенням керівництва Міністерства оборони України, яке було затверджене 30.11.2021 року, за контрактом № 362/7/20/207 від 05.11.2020 року надано дозвіл здійснити на користь позивача попередню оплату в сумі 389 545 124,01 грн. (14,4% від ціни контракту) із терміном погашення до 30.10.2022 року.
Відповідно до п. 81 контракту сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за контрактом у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення контракту та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
За умовами пункту 83 контракту доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат виданий Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП України) або регіональною торгово-промисловою палатою (далі - регіональна ТПП) та інформація про внесення сертифікату до Реєстру сертифікатів надана ТПП України, про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Якщо такі обставини безпосередньо вплинули на виконання сторонами своїх обов'язків, строк дії контракту переноситься на офіційно визнаний термін дії таких обставин (п. 85 контракту).
У зв'язку із форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) позивач звернувся до відповідача з листом від 08.11.2022 року № 08/11-80 про відтермінування строку звіту щодо коштів отриманих в якості попередньої оплати. На підтвердження викладених у листі обставин позивач надав сертифікат № 3100-22-0958 від 27.09.2022 року Торгово-промислової палати України.
Рішенням керівництва Міністерства оборони України від 03.01.2023 року термін звітування за кошти надані, як попередня оплата, перенесено до 30.04.2023 року.
З огляду на те, що до 30.04.2023 року обставини непереборної сили тривали, позивач звернувся до відповідача з листом від 07.06.2023 року № 07/06-02 про відтермінування строку звіту щодо коштів отриманих в якості попередньої оплати та укладання додаткової угоди до контракту, якою продовжити строк звітування за використання одержаного авансу до 24 місяців відповідно до Постанови КМУ від 04.12.2019 року № 1070. Підставою необхідності внесення змін до державного контракту стали обставини непереборної сили, тому позивач був позбавлений можливості повно та своєчасно використати в процесі будівництва придбані (закуплені) ним за рахунок авансу обладнання та матеріали та надати звіт у вигляді актів форми кБ-2в та довідки КБ-3. До вказаного листа позивач долучив сертифікат № 3100-23-1952 від 24.04.2023 року Торгово-промислової палати України.
Листом № 362/5/2734 від 28.06.2023 року відповідач відмовив у внесенні змін до договору щодо продовження строку звітування за сплаченим авансом до 24 місяців.
Посилаючись на відмову Міністерства оборони України внести зміни до державного контракту № 362/7/20/207 від 05.11.2020 року, ТОВ «Спецтехресурс» звернулося до суду з розглядуваним позовом про визнання укладеною додаткової угоди.
Як вже зазначалося судом вище, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що на його думку має місце істотна зміна обставин в розумінні ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, а саме факт настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Як визначено ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України унормовано, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов'язання (абзац перший частини першої статті 652 ЦК України).
Припис абзацу другого частини першої статті 652 Цивільного кодексу України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірванні договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.
Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв'язку між ними. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (пункт 3 частини першої статті 3, частина перша статті 627 ЦК України), є винятковим заходом.
У відповідності до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1070 від 04.12.2019 року «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів (крім закордонних дипломатичних установ) у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати попередню оплату в разі закупівлі товарів, робіт і послуг, що закуповуються за зовнішньоекономічними контрактами (договорами), укладеними на виконання міжнародних зобов'язань; товарів, робіт і послуг, що закуповуються для забезпечення національної безпеки та оборони держави; товарів, робіт і послуг, що закуповуються для забезпечення участі України у міжнародних, національних та всесвітніх виставкових заходах, - на строк не більше 24 місяців.
Позивач, посилаючись на те, що за державним контрактом № 362/7/20/207 від 05.11.2020 року роботи закуповувалися для забезпечення національної безпеки та оборони держави, попередня оплата у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 1070 від 04.12.2019 року може бути надана на строк до 24 місяців.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що абзацом 30 пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 (із змінами і доповненнями) визначено, що для виконання робіт та. послуг з будівництва, реконструкції об'єктів зберігання ракет та боєприпасів і обладнання зазначених об'єктів технічними засобами охорони, замовники можуть здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 80 відсотків вартості робіт та послуг за договором (контрактом) на строк не більш як вісімнадцять місяців. Фінансування робіт за контрактом здійснюється відповідно вимог Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 (із змінами і доповненнями), оскільки роботи по будівництву проводяться на об'єкті зберігання ракет і боєприпасів, тому Постанова Кабінету Міністрів України № 1070 від 04.12.2019 року «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» не розповсюджується на кошти, які були надані у якості попередньої оплати за контрактом. За наведених обставин, відповідач стверджує, що відсутні підстави продовження строку звітування за сплаченим авансом на 24 місяці та укладання додаткової угоди до контракту щодо визначення нового строку звітування відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти". Крім того, відповідач зазначає, що керівництвом Міністерства оборони України рішень щодо перенесення терміну звітування за надані кошти в якості попередньої оплати у зв'язку з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) не приймалось, тобто кінцевий термін звітування становив 30.04.2023 року.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неможливості надання строку звітування за надані кошти в якості попередньої оплати за контрактом на строк до 24 місяців, з огляду на те, що оскільки за державним контрактом № 362/7/20/207 від 05.11.2020 року роботи закуповувалися для забезпечення національної безпеки та оборони держави попередня оплата у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 1070 від 04.12.2019 року "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" може бути надана позивачу на строк до 24 місяців.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам із застосуванням стандарту доказування, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов наступних висновків.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 року №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18.04.2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 року №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 року №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 року №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 року №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 року №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 року №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 року №2915-IX, Указом від 01.05.2023 року №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 року №3057-IX, Указом від 26.07.2023 року №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 року №3275-IX, Указом від 06.11.2023 року №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 року №3429-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 14 лютого 2024 року.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» (надалі - Закон) та деталізовано в розділі 6 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (надалі - Регламент).
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Таким чином, засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
Відповідно до п. 3.3 Регламенту сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (надалі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
У відповідності до п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Згідно п.п. 6.11.6. та 6.11.7. Регламенту сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце- президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віце-президента ТПП України/президента, першого віце-президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат.
Отже, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21).
З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження викладених у позовній заяві обставин позивач надав сертифікати № 3100-22-0958 від 27.09.2022 року та № 3100-23-1952 від 24.04.2023 року Торгово-промислової палати України, якими засвідчено наявність істотної зміни обставин, які сторони не могли передбачити при укладанні державного контракту № 362/7/20/207 від 05.11.2020 року.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем надано достатні та належні докази на підтвердження наявності виняткового випадку для внесення за рішенням суду змін до державного контракту шляхом визнання укладеною додаткової угоди до державного контракту № 362/7/20/207 від 05.11.2020 року.
Відповідно до статей 188 Господарського кодексу України та 653 Цивільного кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Редакція такого договору не складається, а затверджується в резолютивній частині рішення суду.
Враховуючи викладене вище, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до державного контракту № 362/7/20/207 від 05.11.2020 року є обґрунтованими, проте не в запропонованій позивачем редакції, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати укладеною додаткову угоду між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський,6, код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс» (03168, м. Київ, пров.Лабораторний,6, каб.13, код ЄДРПОУ 39346430) до Державного контракту №362/7/20/207 на виконання робіт за державним оборонним замовленням по об'єкту «Реконструкція технічної території арсеналу», а саме «Реконструкція технічної території військової частини НОМЕР_1 » друга та третя черга, в наступній редакції:
до Державного контракту №362/7/20/207 на виконання робіт за державним оборонним замовленням по об'єкту «Реконструкція технічної території арсеналу», а саме «Реконструкція технічної території військової частини НОМЕР_1 » друга та третя черга
м. Київ
Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський,6, код ЄДРПОУ 00034022), (далі - Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс» (03168, м. Київ, пров.Лабораторний,6, каб.13, код ЄДРПОУ 39346430), (далі - Виконавець) уклали цю додаткову угоду до Державного контракту №362/7/20/207 на виконання робіт за державним оборонним замовленням по об'єкту «Реконструкція технічної території арсеналу», а саме «Реконструкція технічної території військової частини НОМЕР_1 » друга та третя черга (надалі - Контракт) про наступне:
1) Викласти частину першу пункту 17 Контракту в наступній редакції:
"Замовник має право здійснити попередню оплату для виконання робіт у розмірі, що не перевищує 80% вартості робіт за Контрактом, на строк не більше 24 місяців з моменту їх отримання та у межах кошторисних призначень, передбачених державним оборонним замовленням на поточний рік, а також у межах черги будівництва та у термін визначений календарним графіком робіт. В разі надання коштів у якості попередньої оплати Виконавець в десятиденний строк письмово інформує 4277 військове представництво Міністерства оборони України, адреса: 29018, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 17 державне підприємство «Новатор» про отримання коштів.
2) Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту набрання рішенням суду законної сили та є невід'ємною частиною Договору.
3) Усі інші умови Контракту, не змінені та не доповнені умовами цієї Додаткової угоди, залишаються чинними та обов'язковими до виконання.
Міністерство оборони України ТОВ «Спецтехресурс»
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, адреса: 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс» (ідентифікаційний код 39346430, адреса: 03168, м. Київ, пров. Лабораторний, 6, каб. 13) судовий збір - 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 08.02.2024р.
Суддя О.В. Котков