номер провадження справи 18/149/23
05.02.2024 справа № 908/2093/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/2093/23
за позовом Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (вул. Нікольська, буд. 73, м. Миколаїв, 54001) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Управління освіти Миколаївської міської ради (вул. Інженерна, буд. 3, м. Миколаїв, 54001)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “М-7 Трейд” (вул. Південне шосе, буд. 57, офіс 36, м. Запоріжжя, 69032)
про стягнення 112109,55 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до Господарського суду Запорізької області в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Управління освіти Миколаївської міської ради з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “М-7 Трейд” 112109,55 грн., в яких 74000,00 грн. основного боргу за неотриманий товар за договором № 52/3 від 01.11.2022, 15509,55 грн. пені та 22600,00 грн. штрафу.
Позовні вимоги прокурора вмотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 52/3 від 01.11.2022 щодо видачі товару за оплаченими позивачем талонами на пально-мастильні матеріали, що є підставою для стягнення залишку суми передплати та нарахованої за порушення зобов'язання пені та штрафу. Посилаючись на приписи ст.ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, ст.ст. 11, 509, 611, 629, 655, 693 Цивільного кодексу України, прокурор просив позов задовольнити.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2023 справу № 908/2093/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 03.08.2023, після усунення прокурором недоліків, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2093/23, присвоєно справі номер провадження 18/149/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2093/23; запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 25.08.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано прокурору та позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.
Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 03.08.2023 повернулась до суду з відміткою пошти “за закінченням строку зберігання”.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.
Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з'ясовано, що місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю “М-7 Трейд” є: вул. Південне шосе, буд. 57, офіс 36, м. Запоріжжя, 69032, і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду.
Статтею 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).
Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою про закінчення строку зберігання, ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.
Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій /бездіяльності відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею.
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2093/23 та розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов ні у встановлений в ухвалі суду від 03.08.2023 у справі № 908/2093/23 процесуальний строк для подачі відзиву, ні пізніш, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк та пізніше не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи № 908/2093/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом червня 2023 року - січня 2024 року, що загрожувало життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці, рішення прийнято без його проголошення 05.02.2024.
Розглянувши матеріали справи, суд
Управлінням освіти Миколаївської міської ради (Замовником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “М-7 Трейд” (Постачальником, відповідачем у справі) 01.11.2022 укладений договір № 52/3 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався протягом 2022 року поставити, а Замовник - придбати і оплатити пально-мастильні матеріали за предметом закупівлі ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин А-95 Євро5 Е0) по талонах, іменовані надалі - товар, зазначений у договорі у відповідності до технічних вимог Замовника і вимог чинного законодавства.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що найменування, асортимент, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються специфікацією, що є Додатком № 1 до цього договору.
Згідно із п.1.6 Договору місцем поставки (передачі) товарів (талонів та/або скретч-карт): EXW - Україна, м. Миколаїв, автозаправні станції (АЗС) Постачальника або АЗС партнерів Постачальника в м. Миколаєві та на всій території України, зазначених в переліку згідно Додатку № 2 цього договору.
Пунктом 1.7 Договору передбачено, що картки та талони на товар мають діяти в мережі АЗС Постачальника, зазначених в переліку, згідно Додатку 2 цього договору, на всій території України не менше 1 (одного) року з дня отримання їх Замовником.
Відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.3, 2.3.4 Договору Постачальник зобов'язався забезпечити поставку товарів та своєчасний відпуск товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити цілодобову наявність товару на АЗС; забезпечити заправку транспорту Замовника на АЗС Постачальника, зазначених у переліку згідно Додатку 2 цього договору, безпосередньо у м. Миколаєві та на всій території України.
За визначенням п. 4.3 Договору, загальна ціна товару становить 113000,00 грн.
У відповідності до п. 5.2 Договору, у разі затримки строків поставки товару, передачі талонів або скретч-карток, чи поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, Постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості ненаданого товару за кожен день прострочення, включаючи день фактичного виконання зобов'язань. Сплата пені не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань по договору.
Пунктом 5.4 Договору сторонами узгоджено, що у разі відмови відпуску пального по талонах (катках) на будь-якій АЗС з переліку, згідно Додатку 2 цього договору, Постачальник в строк до 10 календарних днів сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% від ціни цього договору.
Згідно із п.п. 7.1, 7.2 Договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Договір діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Сторонами підписано Специфікацію (Додаток № 1 до Договору), в якій визначено найменування товару: Бензин А-95-Євро5-Е0, його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість - всього на суму 113000,00 грн. з ПДВ.
На оплату позивачу відповідачем виставлений рахунок № Р000001597 від 01.11.2022.
Сторонами підписано видаткову накладну № Р000002769 від 01.11.2022 на передачу товару: Бензин А-95-Євро5-Е0 на загальну суму 113000,00 грн. з ПДВ.
Платіжним дорученням № 44878 від 11.11.2022 позивачем сплачено на рахунок відповідача 113000,00 грн. вартості пально-мастильних матеріалів.
На зазначену суму Постачальником видано талони (скретч-карти) мережі АЗС «АВІАС».
Товар за видатковою накладною № Р000002769 від 01.11.2022 отриманий в період з 01.11.2022 по 27.12.2022 на суму 39000,00 грн., з 27.12.2022 Замовнику у заправці транспортних засобів відмовлено, про що свідчать службові записки водіїв позивача.
Вартість залишку невикористаних талонів складає 74000,00 грн.
Позивач листом № 2025/13.01.01-07/14 від 28.12.2022 звернувся до емітента скретч-карток ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» з проханням надати інформацію щодо причин неможливості отримання пального за скретч-картками мережі АЗС «АВІАС».
Листом від 28.12.2022 № 67/12 ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» надано відповідь позивачу щодо відсутності договірних відносин з Управлінням освіти Миколаївської міської ради та необхідності звернення за вирішенням ситуації до ТОВ «М-7 ТРЕЙД».
Претензійною вимогою № 2040/1301-07/14 від 29.12.2022 позивач повідомив відповідача, що всупереч умовам договору, в період з 27.12.2022 по 29.12.2022 Замовнику відмовлено у заправці транспортних засобів у зв'язку з недією виданих талонів. При цьому відповідно до листа від 28.12.2022 № 67/12 емітент скретч-карток ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» знімає з себе будь-яку відповідальність та заперечує співпрацю з будь-якими третіми особами з перепродажу карток. Позивач вимагав в п'ятиденний строк з дня отримання вимоги забезпечити виконання умов Договору Постачальником та організувати безперешкодну заправку транспортних засобів Замовника, а також попередив про застосування п.п. 5.2, 5.4 Договору, в разі невиконання вимоги.
Зазначена вимога повернулась на адресу позивача з позначкою відділення зв'язку «за закінченням строку зберігання».
Повторна вимога позивачем направлена на адресу відповідача 31.05.2023, в якій зазначалось про необхідність сплати 74000,00 грн. основного боргу, 15509,55 грн. пені та 22600,00 грн. штрафу у зв'язку з невиконанням умов Договору.
Управління освіти Миколаївської міської ради листом № 697/13.01.01-07/14 від 03.03.2023 звернулось до Керівника Миколаївської окружної прокуратури з повідомленням про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором та проханням звернутись до суду з відповідною позовною заявою у зв'язку з відсутність можливості сплатити суму судового збору.
Невиконання відповідачем зобов'язання щодо забезпечення видачі товару за оплаченими позивачем талонами на пально-мастильні матеріали, а також неповернення на вимогу позивача суми передплати стало підставою для звернення для звернення до суду прокурора з даним позовом за захистом порушених прав та інтересів позивача.
Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з приписами частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно частити 3 даної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави, в тому числі в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України, держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
Статтею 73 ГК України передбачено, що орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.
Згідно листа Управління освіти Миколаївської міської ради №697/13.01.01-07/14 від 03.03.2023 звернення до суду з позовом щодо стягнення заборгованості передбачено сплату судового збору, що становить значну суму коштів, які не передбачені бюджетом галузі освіти на 2023 рік.
Таким чином, органами, наділеними відповідними повноваженнями у спірних правовідносинах, не вжито заходів до захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про стягнення коштів.
Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, «не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Відтак, інтереси держави залишаються порушеними та не захищеними, що свідчить про наявність підстав для представництва прокурором її інтересів в суді.
Аналогічні позиції щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави у разі не пред'явлення позивачем відповідного позову, що свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень, викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 15.10.2019 у справі №903/128/18, Верховного Суду від
16.04.2019 у справі № 910/3486/18.
Зважаючи на нездійснення Управлінням освіти Миколаївської міської ради заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту своїх порушених прав та враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов до висновку, що прокурор обґрунтовано, у межах своїх повноважень, звернувся до суду з даним позовом.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною другою статті 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виставлений відповідачем на оплату вартості пально-мастильних матеріалів рахунок №Р000001597 від 01.11.2022 на суму 113000,00 грн. позивачем сплачений платіжним дорученням № 44878 від 11.11.2022.
Позивачем талони на отримання Бензину А-95 Євро5-Е0 використані в період з 01.11.2022 по 27.12.2022 на суму 39000,00 грн., вартість залишку невикористаних талонів складає 74000,00 грн.
Отже, відповідачем свої зобов'язання щодо забезпечення відпуску пального позивачу на зазначених у Додатку 2 до договору АЗС, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, в повному обсязі не виконано.
Факт порушення відповідачем свого зобов'язання підтверджується матеріалами справи.
Відповідачем не надано суду доказів виконання зобов'язання з відпуску палива позивачу за пред'явленими ним талонами на суму 74000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Наведена правова норма передбачає можливість пред'явлення до продавця альтернативних вимог - або передати обумовлений договором купівлі-продажу товар, за який вже здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.
Сторонами у п. 7.2 Договору визначено строк дії договору до 31.12.2022.
Отже, зважаючи на закінчення строку дії договору та звернення позивача до відповідача з відповідною вимогою щодо повернення коштів, а також те, що після пред'явлення позову останній не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов'язань, а тому суд визнає позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми передплати в розмірі 74000,00 грн. обґрунтованими.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Верховний суд України зазначив у постановах від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.2010 у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
За умовами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не установлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020.
Наразі на всій території України триває карантин, який продовжений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2023 № 650) до 30.06.2023.
За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.
Пунктом 5.2 Договору визначена відповідальність відповідача за порушення зобов'язання - строків поставки товару, передачі талонів або скретч-карток, чи поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості ненаданого товару за кожен день прострочення.
Прокурором вимога про стягнення пені заявлена за період з 30.12.2022 по 31.05.2023.
Судом перевірено наданий прокурором розрахунок пені, виходячи з суми вартості товару, по якому допущено прострочення (7400,00 грн.) та строку прострочення, визнано розрахунок правильним, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню у визначеній прокурором сумі 15509,55 грн.
Крім того прокурором заявлено до стягнення з відповідача 22600,00 грн. штрафу за допущене порушення.
Відповідно до п. 5.4, у разі відмови відпуску пального по талонах (катках) на будь-якій АЗС з переліку, згідно Додатку 2 цього договору, відповідач зобов'язався сплатити позивачу штраф у розмірі 20% від ціни цього договору.
У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 30.05.2011 у справі № 42/252, від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі № 20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.
Тож, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 5.4 Договору, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 22600,00 грн. штрафу, виходячи з ціни договору (113000,00 грн. х 20%).
Статтею 614 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Боржник звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.08.2018 по справі 910/11049/17 та постанові Верховного суду України від 13.02.2013 у справі № 6-170цс12.
Відповідач достатніх доказів в обґрунтування відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання не надав.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав суду доказів, які могли б свідчити про дотримання умов договору щодо забезпечення відпуску пального позивачу на зазначених у Додатку 2 до договору АЗС або наявність підстав для звільнення його від такого обв'язку та відповідальності за порушення зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “М-7 Трейд” (вул. Південне шосе, буд. 57, офіс 36, м. Запоріжжя, 69032; ідентифікаційний код 44353937) на користь Управління освіти Миколаївської міської ради (вул. Інженерна, буд. 3, м. Миколаїв, 54001; ідентифікаційний код 02145010) 74000,00 грн. (сімдесят чотири тисячі грн. 00 коп.) суми передплати, 15509,55 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'ять грн. 55 коп.) пені та 22600,00 грн. (двадцять дві тисячі шістсот грн. 00 коп.) штрафу. Видати наказ.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “М-7 Трейд” (вул. Південне шосе, буд. 57, офіс 36, м. Запоріжжя, 69032; ідентифікаційний код 44353937) на користь Миколаївської обласної прокуратури (вул. Спаська, буд. 28, м. Миколаїв, Миколаївська область, 5400; ідентифікаційний код юридичної особи 02910048) 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 08.02.2024.
Суддя В.В. Левкут