номер провадження справи 18148/23
05.02.2024 справа № 908/2382/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/2382/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133)
до відповідача фізичної особи-підприємця Тимофієнко Настасьї Станіславівни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 94722,20 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" шляхом застосування підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 21.07.2023 звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Тимофієнко Настасьї Станіславівни 94722,20 грн., які складаються з 21000,00 грн. простроченого кредиту, 72739,92 грн. прострочених платежів по процентах та 982,28 грн. прострочених платежів за комісією.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 299471-КС-002 від 17.08.2021 про надання кредиту щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. За умовами укладеного договору позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 21000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника, яка зазначалася останнім при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. Як зазначає позивач, відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором щодо здійснення щомісячних платежів, передбачених графіком платежів. Станом на 10.07.2023 заборгованість відповідача за договором № 299471-КС-002 про надання кредиту становить 94722,20 грн., що складається з: 21000,00 грн. суми прострочених платежів по тілу кредиту, 72739,92 грн. суми прострочених платежів по процентах та 982,28 грн. суми прострочених платежів за комісією. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 610, 628, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 193, 197 ГК України та ст.ст. 60-62 Закону України "Про банки і банківську діяльність, позивач просив суд позов задовольнити.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2023 справу № 908/2382/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 28.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2382/23, присвоєно справі номер провадження 18/148/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2382/23; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 21.08.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.
Згідно довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді - ухвалу суду від 28.07.2023 про відкриття провадження у справі № 908/2382/23 доставлено в електронний кабінет позивача 28.07.2023.
Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 03.08.2023 повернулась до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.
Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з'ясовано, що місцезнаходженням фізичної особи-підприємця Тимофієнко Настасьї Станіславівни є: АДРЕСА_1 , і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду.
Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).
Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою про закінчення терміну зберігання, ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.
Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій /бездіяльності відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею.
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2382/23 та розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень"://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов ні у встановлений в ухвалі суду від 28.07.2023 у справі № 908/2382/23 процесуальний строк для подачі відзиву, ні пізніше, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк та пізніше не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи № 908/2382/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом липня 2023 року - січня 2024 року, що загрожувало життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці, рішення прийнято без його проголошення 05.02.2024.
Розглянувши матеріали справи, суд
Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (Кредитодавець, позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем Тимофієнко Настасьєю Станіславівною (Позичальник, відповідач у справі) 17.08.2021 укладений договір № 299471-КС-002 про надання кредиту (Електронна форма) (далі - Договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. 1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 21000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (далі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Тип кредиту: Кредит.
Строк кредиту: 16 тижнів.
Процентна ставка: в день 1,08249799, фіксована.
Комісія за надання кредиту: 3500,00 грн.
Загальний розмір наданого Кредиту: 21000,00 грн.
Термін дії Договору до 01.02.2022.
Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 52560,00 грн.
Пунктом 2 Договору передбачено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом) нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
У пункті 3 Договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Згідно з пунктом 5 Договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, укладає Договір.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 21000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , про що свідчить document id: НОМЕР_4 від 17.08.2021 про перерахування коштів в сумі 21000,00 грн. Тимофієнко Н.С. ІПН НОМЕР_2 згідно з дог. № 299471-КС-002 від 17.08.2021.
Приналежність відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 , на яку перераховувались кредитні кошти підтверджується скріншотом з онлайн банку АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК".
В подальшому, 26.09.2021 товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та фізичною особою-підприємцем Тимофієнко Настасьєю Станіславівною укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 299471-КС-002 про надання кредиту (далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписана у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов Додаткової угоди сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 17.07.2022». Також сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Строк Кредиту» в новій редакції, а саме: «Строк Кредиту: 335 днів».
Як вказує позивач, до теперішнього часу відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором № 299471- КС-002 про надання кредиту належним чином не виконав, частково сплативши відсотки за користування кредитом та комісію в загальному розмірі 3412,28 грн. та 2167,72 грн., відповідно, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електрону комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За приписами ч. 7 ст. 11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про електрону комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електрону комерцію" визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Матеріалами справи підтверджується, що фізична особа-підприємець Тимофієнко Настасья Станіславівна через вебсайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіну Особистого кабінету паролю Особистого кабінету ввійшла до Особистого кабінету та з Особисто кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подала Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказала номер свого поточного (карткового) рахунку.
Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (затверджених наказом від 27.06.2022 № 13-ОД, надалі - Правила) після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію". Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор.
У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил).
Позивач 17.08.2021 направив відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 299471-КС-002 про надання кредиту.
Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, про повне та безумовне її прийняття (акцепт) надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України Про електронну комерцію" (п. 3.1.4. Правил).
Відповідач 17.08.2021 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 299471-КС-002 про надання кредиту на умовах, визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора G-0576, надісланого відповідачу на номер телефону НОМЕР_3 (що зазначений Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який Боржником було введено/відправлено.
Згідно з п.п. 4.4.4. Правил відповідач підтвердив, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 належить саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
Враховуючи викладене суд визнав, що 17.08.2021 сторони уклали Договір № 299471-КС-002 про надання кредиту (Електронна форма) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".
За умовами цього Договору позивач надав грошові кошти у розмірі 21000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (Кредит), а відповідач зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (стаття 1048 Цивільного кодексу України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 21000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 .
Відповідно до наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості за Договором № 299471-КС-002 Позичальник на виконання умов Договору здійснив лише часткову оплату відсотків за користування кредитом в сумі 3412,28 грн. та комісії в сумі 2167,72 грн.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідач свого обов'язку з повернення суми кредиту у розмірі 21000,00 грн., а також нарахованих відсотків у сумі 72739,92 грн. та комісії у розмірі 982,28 грн. не виконав, доказів правомірності своїх дій щодо такої невиплати суду не надав.
Враховуючи вищевикладене та вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 21000,00 грн. простроченого кредиту, 72739,92 грн. прострочених платежів по процентах та 982,28 грн. прострочених платежів за комісією заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав суду доказів, які могли б свідчити про дотримання умов договору щодо повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором процентів за користування кредитом і комісії, або наявність підстав для звільнення його від такого обв'язку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-IX встановлено, що у 2023 році прожитковий мінімум для працездатної особи з 1 січня 2023 року становить 2684,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 в сумі 2147,20 грн.
Враховуючи подання позовної заяви до Господарського суду Запорізької області за допомогою системи "Електронний суд" та задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача судового збору у розмірі 2147,20 грн. (2684,00 грн. * 0,8).
Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Тимофієнко Настасьї Станіславівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 41084239) заборгованість за договором про надання кредиту № 299471-КС-002 від 17.08.2021 за тілом кредиту у розмірі 21000,00 грн. (двадцять одну тисячу грн. 00 коп.), заборгованість за процентами в розмірі 72739,92 грн. (сімдесят дві тисячі сімсот тридцять дев'ять грн. 92 коп.), заборгованість за комісією в розмірі 982,28 грн. (дев'ятсот вісімдесят дві грн. 28 коп.) та 2147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім грн. 20 коп.) судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 08.02.2024.
Суддя В.В. Левкут