вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у розстроченні виконання рішення суду
08.02.2024м. Дніпро№ 904/5449/23
Суддя Євстигнеєва Н.М., розглянувши заяву: Фізичної особи-підприємця Черненко Інги Леонідівни, м. Павлоград Дніпропетровської області
про розстрочення виконання судового рішення
У справі:
за позовом: Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго", м. Павлоград Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця Черненко Інги Леонідівни, м. Павлоград Дніпропетровської області
про стягнення 138 759,47грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Секретар Судового засідання Янкіна Г.Д.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача (заявника): не з'явився
Комунальне підприємство "Павлоградтеплоенерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просило стягнути з Фізичної особи-підприємця Черненко Інги Леонідівни заборгованість у розмірі 138 759,47грн, з яких: основний борг у розмірі 60 803,74грн; пеня у розмірі 60 803,74грн; 3 % річних у розмірі 2719,91грн; втрати від інфляції у розмірі 14432,08грн.
Рішенням господарського суду від 26.12.2023 стягнуто з Фізичної особи-підприємця Черненко Інги Леонідівни на користь Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" Павлоградської міської ради основний борг за поставлену теплову енергію у розмірі 60803,74грн, пеню у розмірі 10589,86грн, 3% річних у розмірі 744,44грн, втрати від інфляції у розмірі 537,67грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 1610,59грн.
19.01.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2023, яке набрало законної сили 19.01.2024 видано наказ №904/5449/23.
25 січня 2024 року від Фізичної особи-підприємця Черненко Інги Леонідівни до господарського суду надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення, якою просить розстрочити виконання рішення суду від 26.12.2023 по справі №904/5449/23 на 10 календарних місяців, згідно наступного графіку: лютий 2024 року - 7 428,33грн; березень 2024 року - 7 428,33грн; квітень 2024 року - 7 428,33грн; травень 2024 року - 7 428,33грн; червень 2024 року - 7 428,33грн; липень 2024 року - 7 428,33грн; серпень 2024 року - 7 428,33грн; вересень 2024 року - 7 428,33грн; жовтень 2024 року - 7 428,33грн; листопад 2024 року - 7 428,33грн.
Заявник посилається на скрутне фінансове становище. Так, борг підприємця виник у зв'язку з невиконання умов договору про постачання теплової енергії в частині оплати вартості спожитої теплоенергії в період розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19 та в період введення воєнного стану в Україні. Основним видом діяльності Фізичної особи-підприємця Черненко Інги Леонідівни, за рахунок якого остання сплачує податки, збори, комунальні платежі є надання послуг перукарнями та салонами краси. Проте, в період розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19 ФОП Черненко І.Л. була змушена зупиняти свою діяльність з надання послуг перукарнями та салонами краси, що спричинило значні матеріальні збитки. В період дії воєнного стану в Україні ФОП Черненко І.Л. також зазнає значних матеріальних збитків, оскільки під час повітряних тривог змушена зупиняти свою діяльність. Згідно податкових декларацій платника єдиного податку - ФОП Черненко І.Л. - загальна сума доходу за 2021 рік склала 71400,00грн, за 2022 рік склала 9000,00грн. Відтак, саме в силу надзвичайних обставин ФОП Черненко Інга Леонідівна не може виконати в повному обсязі судове рішення без його розстрочення.
Позивач (стягувач) проти задоволення заяви заперечує. Так, складне фінансове становище, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення, оскільки розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувана і боржника
Ухвалою суду від 29.01.2024 прийнято заяву до розгляду та призначено її розгляд у засіданні на 08.02.2024.
Сторони у судове засідання не з'явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
07 лютого 2024 року від заявника (боржника) до господарського суду надійшло клопотання про розгляд заяви про розстрочення виконання судового рішення у справі №904/5449/23 від 26.12.2023 без участі заявника та її представника.
Частиною 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Черненко Інги Леонідівни про розстрочення виконання судового рішення, дослідивши наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною першою статті 326 цього Кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених у пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Існування заборгованості, підтверджене обов'язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").
Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов'язком держави.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
За приписами частин третьою - п'ятої статті 331 цього Кодексу, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Для належного вирішення питання щодо надання відстрочки виконання судового рішення, суду необхідно з'ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, саме на відповідача (заявника) в контексті наведених приписів покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.
До заяви про розстрочення виконання рішення суду у даній справі заявник додав податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2021 рік та за 2022 рік (а.с. 164-169).
Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б бути розцінені як підстава для розстрочення виконання рішення суду заявником не надано.
Так, даний спір виник з вини відповідача. Скрутне фінансове становище підприємця не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду. А наявність військового стану наразі впливає на господарську діяльність обох сторін, які знаходяться в рівнозначних економічних умовах.
Суд звертає увагу, що позивач наразі перебуває у складних економічних умовах, так само як і відповідач.
Беручи до уваги викладене, аналіз у сукупності представлених відповідачем доказів та враховуючи майнове право і інтерес позивача, не дає підстави вважати наявними обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Суд зауважує, що заявником не подано доказів щодо впевненої можливості виконання рішення суду за умови надання розстрочки або доказів щодо термінів та шляхів отримання коштів для розрахунку із позивачем. Так, заявник у заяві не навів будь-якого обґрунтування за рахунок яких саме надходжень він планує погашати борг за рішенням суду у справі №904/5449/23 за запропонованим ним графіком.
Виходячи з викладеного вище, приймаючи до уваги недоведеність відповідачем наявність конкретних обставин які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду в цій справі, беручи до уваги відсутність згоди стягувача для надання розстрочки, правові підстави для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду відсутні.
Таким чином, заява Фізичної особи-підприємця Черненко Інги Леонідівни про розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Черненко Інги Леонідівни про розстрочення виконання судового рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили - 08.02.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.М. Євстигнеєва