08.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2865/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Дарміна М.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2023 (повне рішення складено 04.10.2023, суддя Мілєва І.В.) у справі №904/2865/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Ріпки Павла Володимировича, Дніпропетровська область,
м. Кам'янське
про стягнення 103 094,02 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Ріпки Павла Володимировича про стягнення 103 094,02 грн, з яких: 49 447,77 грн - заборгованість по тілу кредиту, 53 646,25 грн - заборгованість по процентам.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання кредиту № 124878-КС-005 від 28.10.2021.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2023, у даній справі, в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним, таким, що підлягає скасуванню, ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права;
- місцевим господарським судом не було належним чином досліджено та взято до уваги докази видачі кредитних коштів відповідачу, а саме довідки, сформовані ТОВ «ФК «Елаєнс» на загальну суму 50 000,00 грн.;
- позивачем з метою належного підтвердження приналежності банківської картки НОМЕР_1 позичальнику, а також отримання банківської виписки з підтвердженням операцій із зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача було подано клопотання про витребування доказів, проте судом було відмовлено у його задоволенні, чим також не були досліджені важливі докази;
- в оскаржуваному рішенні судом зроблено необґрунтований висновок про те, що надана позивачем «Візуальна форма послідовності дій клієнта» складена та підписана ним одноособово, тому в розумінні положень чинного законодавства не може бути належним та допустимим доказом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) щодо укладення договору про надання кредиту №124878-КС-005 на умовах, визначених офертою;
- скаржник вважає вказану Візуальну форму такою, що складена у відповідності до ст.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», є належним та допустимим доказом у даній справі, що відображає реквізити електронного документа, які були нанесені клієнтом у якій послідовності і в який час;
- судом не було належним чином досліджено та враховано приписів ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а також того, що кредитний договір № 124878-КС-005 містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-7528 28.10.2021 10:22:40»;
- судом першої інстанції не було враховано принципу презумпції правочину, що визначений статтею 204 ЦК України та більш детально визначається постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2383/2010 (провадження № 14-308цс18);
- апелянт посилається на судову практику господарських судів у аналогічних справах за позовом ТОВ «БІЗПОЗИКА» до боржників фізичних осіб-підприємців із аналогічними позовними вимогами.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2023 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/2865/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/2865/23.
03.11.2023 матеріали даної справи надійшли до суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2023 у справі №904/2865/23; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Зазначену ухвалу про відкриття провадження та розгляд справи у порядку письмового провадження надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Подільська, буд. 95, кв. 13.
21.11.2023 до суду повернулось рекомендоване поштове відправлення №4900002437509 з довідкою АТ «Укрпошта» із зазначенням причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Колегія суддів зауважує, що системний аналіз статті 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 99-2, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (зазначена правова позиція є сталою у господарському процесі та викладена у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19 та від 01.03.2023 у справі № 910/18543/21, від 13.06.2023 у справі №911/2735/21).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18)).
Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, на яку відповідно до ч.1 ст.4, п.5 ч.4 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до ст.10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Вищенаведеним підтверджується те, що суд апеляційної інстанції вчинив дії щодо належного повідомлення відповідача про порядок розгляду справи №904/2865/23.
Окрім цього, ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, тобто є загальнодоступною.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що 28.10.2021 позивач направив фізичній особі - підприємцю Ріпці Павлу Володимировичу пропозицію (оферту) укласти договір № 124878-КС-005 про надання кредиту.
Позивач стверджує, що 28.10.2021 Фізична особа - підприємець Ріпка Павло Володимирович прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 124878-КС-005 про надання кредиту на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ "Бізпозика" направлено Фізичній особі - підприємцю Ріпка Павло Володимирович через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-7528 на номер телефону НОМЕР_2 , який зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті та який боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 28.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (кредитодавець) та Фізичною особою - підприємцем Ріпка Павло Володимирович (позичальник) було укладено договір про надання кредиту № 124878-КС-005 (далі - договір).
Кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям. Тип кредиту: кредит. Строк кредиту: 16 тижнів. Процента ставка: в день 1,11643000, фіксована. Комісія за надання кредиту (далі - комісія): 7500,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 50 000,00 грн. Термін дії договору до 17.02.2022. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 103 040,00 грн. Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом (п. 1. договору).
Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом) нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів (п. 2. договору).
Пунктом 3. договору визначено графік платежів:
№ Дата Залишок Проценти за Частковий Комісія за Загальний
пла- по основній користування платіж надання платіж
тежу сумі кредиту кредитом (1) основної кредиту (1+2+3)
суми (2) (3)
1 11.11.2021 50 000,00 8 373,30 4 506,70 12 880,00
2 25.11.2021 50 000,00 7 815,08 2 071,62 2 993,30 12 880,00
3 09.12.2021 47 928,38 7 491,26 5 388,74 12 880,00
4 23.12.2021 42 539,64 6 649,02 6 230,98 12 880,00
5 06.01.2022 36 308,66 5 675,04 7 204,96 12 880,00
6 20.01.2022 29 103,70 4 548,88 8 331,12 12 880,00
7 03.02.2022 20 772,58 3 246,74 9 633,26 12 880,00
8 17.02.2022 11 139,32 1 740,68 11 139,32 12 880,00
Усього 45 540,00 50 000,00 7 500,00 103 040,00
Позивач стверджує, що свої зобов'язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (який позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідками про видачу коштів, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Елаєнс":
- від 18.02.2023, відповідно до якої 28.10.2021 через платіжну систему Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Елаєнс" на платіжну картку № НОМЕР_1 було перераховано 25 000,00 грн.;
- від 18.02.2023, відповідно до якої 28.10.2021 через платіжну систему Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Елаєнс" на платіжну картку № НОМЕР_1 було перераховано 25 000,00 грн.
Приналежність відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 , на яку перераховувались кредитні кошти підтверджується скріншотом з системи Monobank.
Однак, як зазначає позивач, до теперішнього часу відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, здійснив часткову оплату на загальну суму 16 868,02 грн., чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором. У відповідача станом на 15.02.2023 утворилась заборгованість у розмірі 103 094,02 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 49 447,77 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 53 646,25 грн. Відповідач заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення позивача до суду.
Місцевий господарський суд, мотивуючи відмову в задоволенні позовних вимог виходив із наступного: надана позивачем анкета клієнта не може бути належним та достовірним доказом внесення/зазначення своїх персональних даних саме відповідачем та як наслідок належним доказом приналежності йому номера телефону та номеру банківської картки, зазначених позивачем; не вбачається доведеним факт прийняття відповідачем пропозиції щодо укладення договору про надання кредиту; позивачем належними та достовірними доказами не доведено факту видачі відповідачу кредиту у зазначеному розмірі; твердження позивача про здійснення відповідачем часткової оплати та як наслідок вчинення ним конклюдентних дій щодо визнання договору є необґрунтованими та недоведеними; відсутність у кредитодавця доказів приналежності розрахункового рахунку/банківської картки позичальника, на який/яку здійснювалась видача кредиту ставить під сумнів факт укладення такого договору та видачі кредиту; позивач не позбавлений права надати до суду інформацію щодо руху коштів (виписку) по своїй банківській картці чи по своєму розрахунковому рахунку, з якого здійснювалась видача кредиту, а тому клопотання позивача про витребування доказів було відхилено.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За приписами частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом п. 5 ч. 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 3-6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п. 12 ч. 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про недоведеність факту укладення кредитного договору №124878-КС-005 від 28.10.2021 між сторонами, не врахувавши підписання такого договору відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-7528, що був направлений ФОП Ріпка П.В. через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_2 , який зазначений позичальником в анкеті особистого кабінету.
За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 статті 1054 ЦК України).
За приписами статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч. 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Отже, за договором позики та кредитним договором обов'язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов'язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором.
Таким чином, договір позики та кредитний договір вважаються виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів, такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.
За наявними у справі доказами позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, а саме: перерахував на банківську карту відповідача НОМЕР_1 кредитні кошти у загальному розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками від 18.02.2023 (дві довідки, кожна з яких на суму 25 000,00 грн.), зі змісту яких слідує, що ці документи видані на підставі договору №41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційнологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТОВ «Бізпозика», в яких відображені ідентифікуючі деталі здійснених операцій, зокрема: номер в системі Fondy; номер операції; дата проведення платежу 28.10.2021; призначення платежу «перерах. коштів Ріпка П.В. ІПН НОМЕР_3 зг. кредитного дог. №124878-КС-005 від 28.10.2021 Без ПДВ.»; сума та валюта платежу 25 000,00 грн.; номер карти: « НОМЕР_1 »; банк картки отримувача: Monobank.
Відповідно до ч.2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Питання про те, чи мало право ТОВ "ФК "Елаєнс" перераховувати кошти та займатись відповідними фінансовими операціями не входить до предмета доказування, оскільки предметом даного спору є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання кредиту № 124878-КС-005 від 28.10.2021 року, укладеного між ним та позивачем.
Правовідносини між позивачем та ТОВ "ФК "Елаєнс" у сфері надання послуг з переказу грошових коштів (переказу на картку), приймання платежів тощо, не стосуються предмета доказування у цій справі.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо недоведеності факту видачі відповідачу кредиту у розмірі 50 000,00 грн.
Обов'язок щодо повернення кредиту відповідач своєчасно та в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим станом на 15.02.2023 року заборгованість за тілом кредиту становить 49447,77 грн.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
З аналізу вищенаведених правових норм та матеріалів даної справи, зважаючи на наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем по поверненню кредиту, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 49447,77 грн., яка документально підтверджена та відповідачем не спростована.
Також, відсутні належні та допустимі докази виконання свого зобов'язання відповідачем щодо сплати відсотків за користування кредитом, у розмірі та в порядку, передбачених в п.п. 1, 2 договору про надання кредиту №124878-КС-005 від 28.10.2021.
Згідно з статтями 1048, 1054 Цивільного кодексу України одним із обов'язків позичальника за кредитним договором є сплата процентів за користування кредитом, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.
Відповідно до наявного у справі розрахунку заборгованість відповідача перед позивачем за процентами станом на 15.02.2023 року складає 53646,25 грн.
З урахуванням наведеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором №124878-КС-005 в розмірі 103 094,02 грн., з яких сума прострочених платежів по тілу кредиту складає 49 447,77 грн. та сума прострочених платежів по процентах - 53 646,25 грн., колегія суддів не вбачає у ньому помилок, а відтак, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з'ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про не з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, знайшли своє підтвердження.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду - скасуванню.
Слід прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення 103 094,02 грн., з яких сума прострочених платежів по тілу кредиту складає 49 447,77 грн. та сума прострочених платежів по процентах - 53 646,25 грн.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги та задоволення позову, судові витрати, понесені у зв'язку із подачею позову покладаються на відповідача.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275-277, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2023 у справі №904/2865/23 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2023 у справі №904/2865/23 - скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Ріпка Павло Володимирович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором про надання кредиту від 28.10.2021 № 124878-КС-005, а саме: 49 447,77 грн. сума прострочених платежів по тілу кредиту, 53 646,25 грн. сума прострочених платежів по процентах.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Ріпка Павло Володимирович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 147,20 грн., про що видати наказ.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Ріпка Павло Володимирович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220,80 грн., про що видати наказ.
Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін