Справа № 636/5357/23 Провадження 2/636/398/24
08.02.2024 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Золотоверхої О.О.,
за участю секретаря судового засідання Караулової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на дитину, -
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з останнього аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позов обґрунтований тим, що 29.06.2019 між сторонами укладено шлюб, який розірвано рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 14.06.2023. Від шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син проживає з позивачем та перебуває на її повному утриманні. Вихованням та доглядом займається позивач. Угод щодо аліментів між сторонами не укладалося, відповідач має можливість приймати участь в утриманні дитини, інших осіб на утриманні не має, тому необхідно стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини.
Позивач у позові просила розглянути справу за її відсутності не заперечувала проти винесення заочного рішення.
Відповідач у судові засідання, призначені на 06.12.2023 та 08.02.2024 не з'явився, відзив на позов не надав, про відкриття провадження в справі та про проведення судових засідань повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи в його відсутності до суду не надходило.
Зі згоди позивача, керуючись вимогами ч. 4 ст. 223, ст. ст. 280, 281 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи.
Суд, розглянувши позовну заяву, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно копії рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 14.06.2023 (а.с.4/2-5) укладений 29.06.2019 між сторонами шлюб розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.4). Батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями довідок про реєстрацію місця проживання особи (а.с.14,15).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батьків або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною 1 ст. 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Згідно ч.5 ст. 183 СК Украни той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено за рішенням суду за позовом платника аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, що не позбавляє відповідача права в разі настання зазначених обставин за наявності належних та допустимих доказів звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення аліментів такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 191 Сімейного Кодексу України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 206, 263-265, 268, 273, 279, 354, п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 09.10.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь держави судові витрати у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп., судовий збір.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.О. Золотоверха