Справа № 636/5345/23 Провадження 2/636/397/24
07.02.2024 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Золотоверхої О.О.,
за участю секретаря судового засідання Караулової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав,
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів, у якому просила позбавити останнього батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач та відповідач перебували у шлюбі, який розірвано 18.04.2006. Від шлюбу сторони мають спільну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З часу розірвання шлюбу сторони разом не проживають, донька проживає разом з матір'ю. Батько ухиляється від виконання батьківських обов'язків та не приймає участь у вихованні доньки, в освітньому процесі, не виходив на зв'язок з педагогами або адміністрацією навчального закладу. З відповідача стягнуто аліменти на утримання доньки, проте наявна заборгованість з їх сплати. У дитини наявні захворювання, проте участі у забезпеченні лікування доньки відповідач також не приймає. Батько ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків та його необхідно позбавити батьківських прав.
Позивач надала заяву, в якій просила розгляд проводити без її участі, вимоги підтримала та не заперечувала проти винесення заочного рішення.
Відповідач у судові засідання, призначені на 17.01.2024 та 07.02.2024 не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про відкриття провадження в справі та про проведення судових засідань повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Від третьої особи надійшла заява, в якій представник просила розгляд справи провести без їх участі та винести рішення на підставі наявних доказів та в інтересах дитини згідно чинного законодавства.
Зі згоди позивача, керуючись вимогами ч. 4 ст. 223, ст. ст. 280, 281 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи.
Суд, розглянувши позов, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.10) 18.04.2006 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Після розірвання шлюбу присвоєно прізвища « ОСОБА_1 » та « ОСОБА_1 » відповідно.
Згідно копії свідоцтва про народження (а.с.11) ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьками якої записані позивач та відповідач.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями витягів з реєстру територіальної громади (а.с.12, 13), копією довідки №13-18/219-Ца від 01.02.2023 (а.с.14).
Згідно копії довідки про ступінь участі батьків у вихованні дітей, виданої головою вуличного комітету (старшим будинку АДРЕСА_2 ) (а.с.26) батько ОСОБА_3 за вказаною адресою не проживав та участь у вихованні доньки не приймав
Згідно копії довідки від 16.08.2023 голови вуличного комітету №6 «Степовий» (а.с.25) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2015 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_3 , батько за вказаною адресою не проживав та участь у вихованні доньки не приймав.
Згідно довідки №191 від 06.08.2023 (а.с.15) ОСОБА_3 навчається в ЗП(ПТ)О «Чугуївський регіональний центр професійної освіти Харківської області» на неповному державному забезпеченні. Згідно копії характеристики директора та майстра в/н вказаного центру (а.с.16) батько дитини - ОСОБА_2 участі в освітньому процесі дитини не приймає. За період навчання жодного разу не виходив на зв'язок з педагогічними працівниками або адміністрацією закладу.
Згідно копії заяви від 12.09.2023 (а.с.17) ОСОБА_2 відмовляється від виховання та утримання доньки ОСОБА_3 та не заперечує проти позбавлення його батьківських прав.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 28.08.2006 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією відповідного рішення (а.с.18-19) та копією виконавчого листа (а.с.20-21). На підставі вказаного виконавчого листа відкрито ВП НОМЕР_2, що підтверджується копією довідки від 01.08.2023 №43674 (а.с.22) та у відповідача наявна заборгованість у зі сплати аліментів розмірі 56856.50 станом на 01.08.2023, що підтверджується копією розрахунку заборгованості (а.с.23).
Згідно копії медичного висновку №70 від 25.11.2019 (а.с.27) ОСОБА_3 має захворювання - ХНЗІ. Згідно копії довідки від 23.08.2023 (а.с.32) батько на прийоми до лікаря дитину не супроводжував.
Позивач надала також копії характеристик щодо себе (а.с.30, 31), згідно яких вона характеризується позитивно.
Чугуївською міською військовою адміністрацією 25.09.2023 видано наказ №498 (копія а.с.33) про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Аналогічного змісту комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Чугуївської міської ради винесено рішення №13/2 від 12.09.2023 (а.с.43).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров'ю.
Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька.
Згідно пунктів 15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків та саме ухилення від здійснення своїх батьківських обов'язків.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Досліджені судом докази свідчать про те, що батько неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її розвитком та навчанням, підготовкою до самостійного життя, не цікавиться її здоров'ям, не приїздить до неї, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, матеріально не підтримує.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як свідоме та умисне ухилення від виховання дитини та як свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками, тому, в даному випадку, суд, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, вважає доцільним та необхідним застосування такого крайнього заходу впливу до відповідача як позбавлення його батьківських прав, та вважає, що у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, де буде забезпечено належні умови для зростання та розвитку дитини.
Згідно з ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354, 355, 430, п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень, п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав- задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Чугуїв, Харківської області, громадянина України, батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.О. Золотоверха