Справа № 554/8638/22
Провадження № 1-кп/643/198/24
07.02.2024 Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисників обвинувачених - адвокатів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12022221170001723 від 03.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,-
В провадженні Московського районного суду міста Харкова знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
Ухвалою слідчого судді від 29.06.2022 обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обрано запобіжні заходи у виді тримання під вартою. Ухвалою суду від 14.12.2023 обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою був продовжений. Строк тримання під вартою спливає 11.02.2024.
Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою на 60 діб, мотивуючи, що вони обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, раніше неодноразово судимі за вчинення аналогічних злочинів, за місцем проживання не мають міцних соціальних зв'язків, тому існують ризики передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував, прохав змінити його на домашній арешт, оскільки він має міцні соціальні зв'язки, матір пенсіонера, не має намірів переховуватись від суду, та впливати на свідків, які вже допитані. Доводи прокурора є необґрунтованими.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заявив що з клопотанням прокурора він не ознайомлений, а тому висловити свою думку немає можливості.
Обвинувачений ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою покладався на розсуд суду.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 вважав клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 безпідставним.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи мається заява від останнього про розгляд справи у його відсутність.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено, що обвинувачені обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання від 7 до 10 років позбавлення волі, раніше неодноразово судимі за вчинення аналогічних злочинів, не працюють, суд вважає, що до цього часу наявні ризики переховування обвинувачених від суду, продовження злочинної діяльності, тому інші більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити належної поведінки обвинувачених та вважає можливим та необхідним продовжити обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
У рішенні від 26 січня 1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
Суд звертає увагу, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він має місці соціальні зв'язки, матір пенсіонера, дитину, само по собі не може слугувати підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, адже наведена обставина не може підтверджувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого та відсутність ризиків, з якими закон пов'язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
З наведених вище підстав суд відмовляє в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт.
Крім того, суд вважає, що продовження строку утримання під вартою обвинувачених виправдано тим, що у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Керуючись ст. ст. 42, 177, 189-191, 331, 336, 369, 372 КПК України, -
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб - до 06 квітня 2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1