Справа № 638/16469/23
Провадження № 2/638/2034/24
29 січня 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Теслікової І.І.,
за участі секретаря судових засідань - Осіпової Ю.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Ізюмської міської ради Харківської області про встановлення додаткового строку, два місяці, для подачі заяви нотаріусу про прийняття спадщини нею після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09 березня 2022 року під звалами п'ятиповерхівки будинку, який рухнув від обстрілу в м.Ізюм Харківської області загинув її син - ОСОБА_2 разом зі своєю родиною. Після його смерті залишилась спадщина: квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить померлому відповідно до договору дарування від 04.10.2013. Її чолові ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з сином 09.03.2022 загинули його дружина ОСОБА_4 , його донька ОСОБА_5 та його онуки. Спадкова справа після смерті сина ОСОБА_2 не заводилась. При зверненні до нотаріуса з приводу відкриття спадкової справи і видачі спадщини на вищезазначене майно після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 їй було повідомлено, що згідно ст.1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину за заповітом або за законом, повинен в 6-ти місячний строк з дня смерті спадкодавця подати заяву про прийняття спадщини. Видати свідоцтво про право на спадщину за законом нотаріус не має можливості, так як нею пропущений строк для прийняття спадщини. Своєчасно для отримання спадщини вона не змогла звернутись з заявою до нотаріуса у зв'язку з тим, що свідоцтво про смерть вона отримала після закінчення строку для прийняття спадщини 30 серпня 2023 року, так як свідоцтво було видане після декупації міста Ізюм, в ході досудового розслідування було призначено судово-медичну експертизу тіла сина. В рамках кримінального провадження проведено молекулярно-генетичну експертизу, за результатами якої встановлено спорідненість.
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова Теслікової І.І. від 02 листопада 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою в порядку загального позовного провадження. Запропоновано позивачу та відповідачу скористатися вимогами ст. 178-180, 193 ЦПК України.
Ухвалою суду від 29 листопада 2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 29 січня 2024 року вирішено про заочний розгляд справи.
У судове засідання позивач не з'явився. Позивач надав суду заяву, в якій позов підтримала, просила його задовольнити та слухати справу без її участі. Проти заочного розгляду справи не заперечував.
Представник Ізюмської міської ради Харківської області до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи. Відзиву на позовну заяву не надав.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд встановив.
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що 30 серпня 2023 року Ізюмським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано повнорне запис поновлено свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 30 серпня 2023 року складено відповідний актовий запис №35 (свідоцтво серії НОМЕР_1 ).
Факт родинних відносин із спадкодавцем підтверджується: повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00041814587 від 12.10.2023, згідно якого ОСОБА_6 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , 17.11.2010 було внесено відомості про визнання батьківства у зв'язку з чим внесено зміни щодо прізвища та « ОСОБА_8 » змінено на « ОСОБА_9 », та копією свідоцтва про шлюб, згідно якого ОСОБА_7 21.09.1973 року уклала шлюб з ОСОБА_3 , та змінила прізвище на ОСОБА_9 .
Маючи намір прийняти спадщину позивач звернувся до приватного нотаріуса, проте, листом приватного нотаріуса ХМНО №1091/01-16 від 13.10.2023 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з пропущенням строку для прийняття спадщини.
Приписами ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Частиною 1 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 встановлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
З урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 строк для прийняття спадщини сплинув 02.02.2023.
Згідно ч. 3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до ст.1272 ЦК України, визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008, «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Отже, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Відповідно до змісту ст. 1272 ЦК України позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається:1) у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори; 2) у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.
Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 пропустила строк на прийняття спадщини через те, що тривалий час оформлювала факт смерті сина ОСОБА_2 та отримала свідоцтво про його смерть ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто коли сплинув строк на подачу заяви про прийняття спадщини.
Від прийняття спадщини після померлого сина ОСОБА_2 не відмовлялась.
В зв'язку з чим, суд визнає причини пропуску подання заяви позивачем про прийняття спадщини поважними та встановлює додатковий строк для прийнятті спадщини. Окрім того суд зазначає, що строк для подання заяви для прийняття спадщини сплив 09.09.2022, у період коли місто Ізюм Харківської області було включено до територіальних громад, на території яких здійснюються бойові дії. З копії листа нотаріуса про відмову у заведенні спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса 13.10.2023. Отже, хоча пропуск строку для прийняття спадщини становить більше року, проте у сукупності з іншими обставинами справи, вказує наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом, оскільки визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини, пропущено ОСОБА_1 із поважних, незалежних від позивача причин.
Норми європейського законодавства щодо прав людини встановлюють, що згідно зі стандартом, розробленим у практиці Європейського суду з прав людини на підставі висновків у його рішеннях, для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії: 1) чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством); 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини). Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до третього критерію, уніфікований підхід ЄСПЛ до оцінки вимог, закріплених у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ґрунтується також на критерії «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у право власності, та інтересами особи, яка так чи інше страждає від такого втручання (рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Трегубенко проти України»).
Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позбавлення позивача права на спадщину буде занадто надмірним тягарем, що не є пропорційним меті законодавчого обмеження строку подання заяви про прийняття спадщини, відтак, буде порушено «баланс» між інтересами держави та фізичної особи.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №761/42165/17-ц від 28 жовтня 2019 року.
Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними, і визначити позивачу додатковий строк для подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
На підставі рішення суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини спадкоємець повинен у визначений судом строк звернутися до нотаріальної контори та подати відповідну заяву, після чого він буде вважатися таким, що прийняв спадщину.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 90, 92, 95, 141, 223, 229, 247, 259, 263-265, 268.208-282ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 строк для прийняття спадщини за законом після смерті її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у 2 (два) місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Ізюмська міська рада Харківської області, місцезнаходження за адресою: Харківська обл., м.Ізюм, м-н Центральна, 1, код ЄДРПОУ 26201641.
Повний текст рішення складено 08 лютого 2024 року.
Суддя Теслікова І.І.