справа № 619/105/24
провадження № 2/619/358/24
Рішення
іменем України
05 лютого 2024 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Алфьорової В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 619/105/24,
ім'я (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Державний біотехнологічний університет,
вимоги позивача: про стягнення компенсації невикористаної відпустки та компенсації за час затримки остаточного розрахунку,
представник відповідача: ОСОБА_2 .
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ОСОБА_1 04.01.2024 звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість по компенсації невикористаної відпустки у розмірі 4339,14 грн, компенсацію за час затримки остаточного розрахунку у розмірі 72594,00 грн. У обґрунтування позову зазначено, що 17.01.2011 наказом 10-ос від 17.01.2011 вона була прийнята друкаркою 2-ої категорії до Харківського державного університету харчування та торгівлі. 15.09.2021 вона була звільнена у зв'язку з переводом до Державного біотехнічного університету відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України наказом № 106-ос від 13.09.2021. Наказом Міністерства освіти та науки України від 18.06.2021 № 689 «Про утворення Державного біотехнологічного університету, реорганізовано, зокрема, Харківський державний університет харчування та торгівлі ДБТЮ шляхом приєднання його до Державного біотехнологічного університету. 16.09.2021 наказом № 134-к від 15.09.2021 прийнята на посаду фахівця відділу кадрів в порядку переведення з Харківського державного університету харчування та торгівлі. 30.12.2021 звільнена за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України наказом 132-ос від 20.12.2021. На момент звільнення, а саме 30.12.2021 повний розрахунок з нею не було проведено, у день звільнення відповідач письмово не повідомив її про нараховані суми належні при звільнені та не здійснив виплату усіх належних коштів. Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком № 100. Її середній заробіток розраховується: 7767,90 + 8364,15 грн = 16132,05 грн; 16132грн /2 (місяці) = 8066,00 грн. ЇЇ середній заробіток становить 8066,00 грн. Середній заробіток згідно зі ст. 117 КЗпП України помножується на кількість місяців затримки по день фактичного розрахунку. Але, вона ураховує лише місяці, коли їй припинили виплати соціальної допомоги та до її працевлаштування на іншу роботу, що становить 8066,00 грн * 9 місяців = 72594,00 грн.
Відповідач подав до суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що за заявою ОСОБА_1 на підставі наказу ДБТУ від 15.09.2021 № 134-к «Про прийняття на роботу співробітників університету» її було прийнято на посаду фахівця відділу кадрів з 16.09.2021 з посадовим окладом 4112,00 грн (7 тарифний розряд) з оплатою праці по загальному фонду (тобто за рахунок бюджетних коштів) в порядку переведення з Харківського державного університету харчування та торгівлі, за основним місцем роботи. На підставі заяви ОСОБА_1 30 листопада 2021 року та наказу ДБТУ від 23.11.2021 № 286-к «Про звільнення» її було звільнено із займаної посади за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України та визначено сплатити їй компенсацію за 33 календарних дні невикористаної щорічної відпустки (28 календарних днів за минулі роки роботи у Харківському державному університеті харчування та торгівліта 5 календарних днів за період з 16.09.2021 по 30.11.2021 - період роботи в ДБТУ).Відповідачем при звільненні їй було виплачено компенсацію за 5календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи в ДБТУ з16.09.2021 по 30.11.2021.Через неотримання від відповідача компенсації за невикористані нею 28 днівщорічних відпусток за минулі роки роботи в Харківському державному університетіхарчування вона 08.02.2022 звернулася зі скаргою до ГУДержпраці у Харківській області. За результатами проведення перевірки 21.02.2022 року ГУ Держпраці у Харківськійобласті було складено Акт від 21.02.2022 № ХК30329/592/АВ, яким установлено, що станом на початок проведеннязаходу державного нагляду (контролю) перед ОСОБА_1 обліковуєтьсязаборгованість з виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку в кількості28 календарних днів за період роботи в ХДУХТ у розмірі 4339,14 грн. Відповідачне заперечував та у 2023 році на прохання позивачки надав довідку № 07-66 від25.10.2023, у той час, як вона вже була обізнана про порушення її права наотримання виплаченої ХДУХТ заборгованості з компенсації за невикористанущорічну відпустку. У період з 30.11.2021 до 19.07.2022 ч. 1 та 2 ст.223 КЗпП України було передбачено, що працівник може звернутися з заявою провирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду втримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушеннясвого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копіїнаказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплатупраці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належноїйому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Отже, враховуючи, що позивачка дізналасяпро порушення свого права щонайменше з лютого 2022 року (звернення зіскаргою до Держпраці), а обмеження строку звернення до суду з позовом простягнення заборгованості з виплати заробітної плати набуло чинності з 19.07.2022, тоостанній день строку звернення до суду припадає на 20.10.2022.проте, лише 04 січня 2024 року позивачка звернулася до Дергачівського районного судуХарківської області, тобто через 23 місяці з дати початку перевірки ГУ Держпраці табільше ніж через 17 місяців з дати набрання чинності новою редакцією ч. 1, 2статі 223 КЗпП України.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 04.01.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 05.02.2024.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, надіславши до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції проти позову заперечував у повному обсязі, про обставини справи пояснив, як зазначено у відзиві.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
17.01.2011 наказом 10-ос від 17.01.2011 ОСОБА_1 була прийнята друкаркою 2-ої категорії до Харківського державного університету харчування та торгівлі. 15.09.2021 позивачка звільнена у зв'язку з переводом до Державного біотехнічного університету відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, про що свідчить наказ № 134-к від 15.09.2021 та копія трудової книжки ( а.с. 8-10, 41)
Розпорядженням Кабінету міністрів України № 431-р від 12 травня 2021 року, було погоджено реорганізацію Харківського державного університету харчування та торгівлі шляхом приєднання до Державного біотехнологічного університету з віднесенням його до сфери управління Міністерства освіти і науки.
18 червня 2021 року Міністерством освіти і науки України видано Наказ № 689 (далі - Наказ), зі змісту якого убачається, що Харківський державний університет харчування та торгівлі реорганізований шляхом приєднання до Державного біотехнологічного університету разом з відокремленими структурними підрозділами.
У п. 9 зазначеного Наказу указано, що Державний біотехнологічний університет є правонаступником усього майна, прав та обов'язків, в т.ч. Харківського державного університету харчування та торгівлі.
Відповідно до наказу № 286-к від 23.11.2021 позивачка звільнена за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України зі сплатою компенсації за 33 календарних дні невикористаної щорічної відпустки (28 календарних днів за минулі роки, ХДУХТ, та 5 календарних днів за період з 16.09.2021 по 30.11.2021 (а.с. 40).
Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 83 КЗпП України та частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КзпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу.
Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити усі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Крім того, аналогічний правовий висновок викладений у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, у якій зазначено, що усі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Суд зазначає, що зазначені вимоги законодавства відповідачем Державним біотехнологічним університетом виконані не були.
Головним управлінням Держпраці у Харківській області 21.02.2022 проведено перевірку, за результатами якої встановлено, що станом на початок проведення заходу державного нагляду (контролю) перед ОСОБА_1 обліковується заборгованість за невикористану щорічну відпустку в кількості 28 календарних днів за період роботи в ХДУХТ (а.с.42-45).
У своєму відзиві Державний біотехнологічний університет посилається на те, що відповідно до ст. 24 ЗУ «Про відпустки» грошова компенсація за невикористані позивачкою дні щорічних відпусток з Харківського державного університету харчування та торгівлі до відповідача перерахована не була, отже, враховуючи, що відповідач є бюджетною установою, то не було правових підстав для здійснення виплати не передбаченої кошторисом витрат відповідача на рік, у якому було прийнято на роботу за переведенням та звільнено позивачку, тобто по зобов'язанням, що виникли в іншої юридичної особи (право попередника) за попередні бюджетні періоди та не забезпечені право попередником грошовими коштами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року по справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19) указано, що «при реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків».
Тлумачення вказаних норм свідчить, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов'язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий. З урахуванням того, що Державний біотехнологічний університет є правонаступником всього майна, всіх прав та обов'язків Харківського державного університету харчування та торгівлі та не пов'язується з державною реєстрацією припинення Харківського державного університету харчування та торгівлі, датою виникнення універсального правонаступництва Державного біотехнологічного університету щодо Харківського державного університету харчування та торгівлі, яка припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату видання наказу № 413-р - 12 травня 2021 року, з якої він є правонаступником.
Аналогічна позиція також викладена у Постанові Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц.
Отже, доводи відповідача спростовуються зазначеною правовою позицією.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, проте, представником відповідача заявлено, що позивачка пропустила строк звернення до суду, на що суд зазначає таке.
Вимогами ч. 2 ст. 233 КЗпП (у редакції чинній на момент звільнення позивачки) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, в Кодекс законів про працю України внесено зміни і, зокрема, статті 233 та 234 викладені у новій редакції:
-працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (стаття 233 КЗпП);
-у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року (стаття 234 КЗпП).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що:
відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі необґрунтованості позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити необґрунтованості позовних вимог;
строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються;
у статті 234 КЗпП не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку мають кваліфікуватися ті, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами;
стаття 234 КЗпП не пов'язує можливість поновлення пропущеного строку звернення із поданням клопотання про поновлення строку на звернення до суду. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк;
суд може поновити пропущений строк, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Отже, звертаючись до суду з позовом, позивачка не виконала вимоги положення частини 2 статті 233 КЗпП України, у редакції чинній з 19 липня 2022 року, враховуючи які вона мала право звернутись до суду з цим позовом до 19 жовтня 2022 року, однак звернулася 04 січня 2024 року. При цьому, позивачкою ОСОБА_1 при зверненні з позовом до суду не порушувалось питання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
У зв'язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню через пропуск строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду позивачка звільнена від сплати судового збору та враховуючи, що у позові відмовляється судом, то судові витрати, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити повністю у позові ОСОБА_1 про стягнення компенсації невикористаної відпустки та компенсації за час затримки остаточного розрахунку.
Судовий збір компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,
відповідач: Державний біотехнологічний університет, код ЄДРПОУ 44234755, місцезнаходження: м. Харків, вул. Алчевських, 44.
Повний текст рішення складено 08.02.2024.
Суддя І. М. Нечипоренко