Справа №: 398/3926/23
провадження №: 1-кп/398/181/24
Іменем України
"08" лютого 2024 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні, внесеному 08.04.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023121060000598, щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця спаського району приморського краю російської федерації, особи без громадянства, з базовою середньою освітою, неодруженого, який не має на утриманні неповнолітніх дітей, фактично проживав перед затриманням за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України вважається особою, що не має судимості,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.289 КК України,
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду від 24.10.2023 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого закінчується 09 лютого 2024 року.
Прокурор заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки строк запобіжного заходу закінчується, проте ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, не відпали.
Обвинувачений просив застосувати до нього домашній арешт, бо він не має наміру ні на кого впливати, оскільки усі свідки по справі вже допитані. Також він може відбувати домашній арешт за місцем проживання бабусі ОСОБА_6 , яка не заперечує проти цього.
Захисник заперечила проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважає, що ризики вказані у клопотанні відсутні та просила суд застосувати до ОСОБА_7 домашній арешт за адресою його останнього місця проживання у ОСОБА_6 . Зазначила, що усі свідки та потерпілі по справі допитані та її підзахисний має сталі соціальні зв'язки.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 після вчинення злочину змінив своє місце проживання та виїхав за межі Олександрійського району, переховувався від слідства, раніше проживав у вагончику на території підприємства, на якому працював неофіційно, не одружений, не має на своєму утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, не має громадянства та зареєстрованого місця проживання.
Надаючи оцінку можливості підозрюваному чи обвинуваченому переховуватися від суду, суд враховує, що підозрюваний чи обвинувачений переховувався від органу досудового розслідування, слідчим було подано клопотання про надання дозволу на затримання, на підставі ухвали суду останнього було доставлено до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а тому існують підстави вважати, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може знову вдатися до відповідних дій.
На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст. 289, ч.4 ст.185 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Характер та фактичні обставини інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень свідчать про підвищену суспільну небезпеку.
Слідчий суддя вважає, що небезпека переховування підозрюваного ОСОБА_4 здається явно переконливою, оскільки ОСОБА_4 , усвідомлюючи те, що вчинив кримінальне правопорушення, яке має незворотній характер та згідно з ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі, не маючи постійного джерела доходів, місця роботи, ОСОБА_4 близько двох місяців проживав у ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , разом з тим, вказана особа не є родичем та не має правовстановлюючих документів на вказане майно, з метою уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, маючи можливість вільно пересуватися по території України та безперешкодно покинути місце свого тимчасового проживання, знаходячись на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що являється ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК.
Суд критично ставиться до твердження сторони захисту щодо міцності зв'язків із ОСОБА_6 , оскільки їх спільне проживання та ведення господарства було нетривалим, близько двох місяців. До того ж суд зауважує, що на користь нестійких соціальних зв'язків свідчить те, що з потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в обвинуваченого також були хороші відносини, ОСОБА_4 у них проживав, проте, як з'ясовано в ході допиту обвинуваченого, в подальшому їх відносини погіршились та він без дозволу власників заволодів інструментами потерпілого ОСОБА_8 та транспортними засобами обох потерпілих.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України доводиться тим, що ОСОБА_4 , не має постійного джерела доходів, сталого місця роботи, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, проте вважається таким, що немає судимості, дає підстави об'єктивно вважати, що останній, перебуваючи на волі може вчинити нові злочини або продовжити свою злочинну діяльність, що являється ризиком, передбаченим п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Разом з тим, ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме впливати на свідків та потерпілих, відпав, оскільки у справі усі потерпілі та свідки були допитані.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки достатньо підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вищевказаним ризикам, а тому клопотання прокурора слід задовольнити, а у задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197, 331, 369-372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на шістдесят днів, тобто з 08 лютого 2024 року до 07 квітня 2024 року включно.
В іншій частині клопотань відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 08.02.2024 року о 14 годині 20 хвилин.
Суддя ОСОБА_1