Справа № 344/2019/24
Провадження № 1-кс/344/989/24
06 лютого 2024 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 22023090000000133 від 26.06.2023 року за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого покликався на те, що слідчим відділом здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади російської федерації (далі - рф) та службових осіб з числа керівництва Збройними силами рф виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону з метою порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Мотивами зазначеного умислу послугували євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і зс рф як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам рф, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту рф на території України - в Автономній Республіці Крим (далі - АР Крим) та у м. Севастополі.
Своєї злочинної мети співучасники з числа представників влади і зс рф вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців зс рф, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до вищевказаного злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та рф, створення і фінансування терористичних організацій та вчинення інших злочинів.
При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та кордону, загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
У подальшому президент рф, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974№ 3314 (ХХІХ), віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил рф на територію України.
24 лютого 2022 року, близько 05 год 00 хв, зс рф розпочали ракетні обстріли військових об'єктів на території України та широкомасштабне військове вторгнення на територію України, зокрема в Київську, Чернігівську, Харківську, Сумську, Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, і наразі він діє строком до 19 серпня 2023 року.
24 лютого 2022 року військовослужбовці збройних сил чи інших військових формувань російської федерації, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій і цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське й оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, в тому числі й м. Каховка Херсонської області, яке було захоплено та окуповано 24.02.2022.
Російська федерація вчинила злочин агресії проти України та здійснила тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань рф, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих міністерству оборони рф, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам рф, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих рф, а також за допомогою окупаційної адміністрації рф, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні рф самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону № 1207-VII, тимчасово окупована територія рф територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тимчасова окупація рф території України, визначених ч. 1 ст. 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для рф жодних територіальних прав.
За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ і міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, в тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходяться на тимчасово окупованій території.
Відтак відповідно до п. 2 розділу ІІ Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», територію с. Максима Горького Якимівської селищної громади Мелітопольського району з 24.02.2022 по даний час внесено в перелік територій України, які тимчасово окуповані рф.
Після окупації с. Максима Горького Якимівської селищної громади Мелітопольського району Запорізької області, представниками збройних формувань російської федерації фактично було узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території села шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління в усіх сферах життєдіяльності громади села, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення.
Разом з цим, у невстановлений досудовим розслідуванням час, представниками збройних формувань російської федерації всупереч порядку, встановленому Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцево самоврядування в України» та іншими нормативно-правовими актами, цілеспрямовано було створено окупаційну адміністрацію російської федерації, з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території села та реалізації всіх узурпованих владних повноважень.
Продовжуючи підривну діяльність проти України, рф утворила на окупованій території України федеральні органи державної влади РФ, правоохоронні органи та органи судової системи, місцевого самоврядування з метою становлення і зміцнення окупаційної влади РФ та недопущення контролю України над цією територією.
Таким чином, підривна діяльність з боку рф проти України має відкриту активну фазу, яка виражалася в окупації частини території України, що триває по теперішній час, та в подальшій анексії цієї окупованої території.
Для здійснення підривної діяльності проти України окупаційною владою держави-агресора залучаються особи з числа місцевих жителів-колаборантів, які займають відповідні посади в органах окупаційної адміністрації.
Перебуваючи на тимчасово окупованій території Запорізької області, протягом жовтня 2022 року по травень 2023 року, більш точний час встановити з об'єктивних причин не виявилось можливим, громадянин України ОСОБА_5 , умисно, мотивовано, без фізичного примусу, погроз вбивством чи застосуванням насильства щодо нього та членів його родини, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, діючи умисно, всупереч інтересам держави Україна, її суверенітету й територіальній цілісності, добровільно прийняв пропозицію невстановлених досудовим слідством осіб із числа представників збройних формувань і окупаційної адміністрації російської федерації та зайняв посаду «председателя сельсовета с. Максима Горького» Якимівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області.
Перебуваючи на посаді «председателя сельсовета с. Максима Горького» (мовою оригіналу), під керівництвом невстановлених досудовим слідством осіб із числа представників окупаційної адміністрації рф, ОСОБА_5 ініціативно сприяв окупаційній владі у налагодженні «русского мира» у селі Максима Горького Якимівської селищної ради та виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції в незаконно створеному органі влади.
ОСОБА_5 забезпечив встановлення та зміцнення окупаційної влади російської федерації шляхом безпосередньої участі в утворенні та функціонуванні незаконно створених окупаційних органів влади на окупованій території України, виконував функції представника окупаційної влади з метою недопущення контролю України на території окупованої Запорізької області, надавши тим самим допомогу російській федерації у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України, тим самим вчинив державну зраду.
ОСОБА_5 , обіймаючи посаду «председателя сельсовета с. Максима Горького» в окупаційній владі, умисно, з ідеологічних та політичних мотивів, добровільно прийняв рішення співпрацювати з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, шляхом підтримання та реалізації їх дій та рішень держави-агресора та окупаційної адміністрації.
Діючи всупереч принципам поводження з цивільним населенням на тимчасово окупованих територіях, зокрема, встановленим положенням Четвертої Женевської конвенції, грубо порушуючи норми міжнародного права, зокрема, статтю 45 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є додатком до Четвертої Гаазької конвенції від 18 жовтня 1907 року, окупаційна адміністрація розпочала примусову видачу російських паспортів громадянам України, які знаходяться на тимчасово окупованій території, у тому числі на території с. Максима Горького Якимівської селищної ради.
ОСОБА_5 , умисно, здійснюючи підривну діяльність проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України, протягом періоду жовтня 2022 року - травня 2023 року займався організаційною діяльністю, пов'язаною з примушуванням жителів села Максима Горького до отримання паспортів російської федерації та популяризацією отримання громадянства рф. Зокрема, ОСОБА_5 особисто примушував жителів с. Максима Горького Якимівської селищної ради отримувати паспорти російської федерації та погрожував розправою у разі відмови.
Крім того, ОСОБА_5 , співпрацюючи з представниками спецслужб рф, надавав їм інформацію стосовно осіб з числа жителів села, які дотримуються проукраїнських поглядів, мають близьких родичів на території України, відмовились отримувати паспорти російської федерації, що призводило до їх затримання військовослужбовцями російської федерації та допитів співробітниками ФСБ рф у приміщенні колишнього Якимівського відділення поліції Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області.
14 жовтня 2022 року ОСОБА_5 , діючи в інтересах окупаційної влади на шкоду Україні, розпалюючи сепаратистські настрої серед жителів вказаного населеного пункту, роздавав «гуманітарну допомогу», публічно підтримуючи окупаційну владу та схвалюючи її рішення.
Здійснюючи діяльність, спрямовану на підрив основ національної безпеки України та завдання істотної шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, на користь держави-агресора та окупаційної влади, формуючи вертикаль влади окупаційної адміністрації, реалізовуючи та схвалюючи їх дії та рішення, громадянин України ОСОБА_5 вчинив державну зраду.
ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Повідомлення про зміну підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, у відповідності до ст. ст. 135, 136, 278, глав 6,11 КПК України, 24.08.2023 вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
На даний час ОСОБА_5 перебуває на непідконтрольній органам державної влади та місцевого самоврядування України території, де переховується від органів досудового розслідування та суду.
25 липня 2023 року слідчим відділом Управління СБ України в Івано-Франківській області оголошено розшук підозрюваної ОСОБА_5 .
Вручена ОСОБА_5 підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, п. 32, Series A, N 182).
Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб, передбачений КПК України і вказують на причетність підозрюваної до вчинення зазначеного злочину, при цьому, таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).
На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Сторона обвинувачення на підставі оцінки сукупності отриманих доказів стверджує, що причетність особи до вчинення нею злочинів є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
На сьогоднішній день виникла необхідність в обранні відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, а обрання підозрюваному запобіжного заходу більш м'якого може перешкодити об'єктивному розслідуванню кримінального провадження.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною злочину, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що підозрюваний може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, є особливо тяжким злочином.
Приймаючи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_5 , з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності переховується від органів досудового розслідування та перебуваючи на волі може вчинити спробу незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, а також враховуючи відсутність можливості запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, на даний час виникла необхідність у зверненні до суду з даним клопотанням.
Заслухавши прокурора, та захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, оскільки ті самі діяння, вчинені в умовах воєнного стану, караються позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з частиною 6 статті 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Частиною 1 статті 281 КПК України визначено, що якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.
Здійснюючи діяльність, спрямовану на підрив основ національної безпеки України та завдання істотної шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, на користь держави-агресора та окупаційної влади, формуючи вертикаль влади окупаційної адміністрації, реалізовуючи та схвалюючи їх дії та рішення, громадянин України ОСОБА_5 вчинив державну зраду.
ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Повідомлення про зміну підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, у відповідності до ст. ст. 135, 136, 278, глав 6,11 КПК України, 24.08.2023 вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
На даний час ОСОБА_5 перебуває на непідконтрольній органам державної влади та місцевого самоврядування України території, де переховується від органів досудового розслідування та суду.
25 липня 2023 року слідчим відділом Управління СБ України в Івано-Франківській області оголошено розшук підозрюваної ОСОБА_5 .
На даний час точне місцезнаходження розшукуваного ОСОБА_5 органу досудового розслідування не відоме. Виконати ухвалу слідчого суді про дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою не представилося можливим.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 набув статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання обґрунтованості підозри ОСОБА_5 слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На даний час, підозрювана знаходиться на непідконтрольній державній владі України території. Вказаний факт свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування та суду.
Зважаючи на те, що відбулося повномасштабне вторгнення на територію України військових формувань російської федерації, у останньої можуть зберігатися об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Окрім того, зважаючи на той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 на даний час переховується від органів досудового розслідування та суду на непідконтрольній державній владі України території, у її діях наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - а саме можливість незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Підозрюваний, розуміючи невідворотність покарання, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності та може вчинити інші або продовжити вчинення кримінальних правопорушень. Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором доведено існування зазначених у клопотанні ризиків.
Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Отже, враховуючи вищенаведене, визначені статтею 178 КПК України критерії, вважаю, що в судовому засіданні доведено обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_5 , існування ризиків, які можуть перешкодити встановленню істини в даному кримінальному провадженні, факт оголошення підозрюваного у розшук, тому клопотання слід задовольнити та обрати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відтак, розмір застави слідчим суддею не визначається.
На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю селища Переможне Якимівського району Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Після затримання і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до органу досудового розслідування доставити ОСОБА_5 до слідчого судді для вирішення питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1