Справа № 214/8027/21
2/214/638/24
Іменем України
18 січня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Прасолова В.М.
при секретарі - Петренко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за надані послуги з централізованого опалення, інфляційних втрат, 3% річних, суд -
Позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» звернувся до суду з позовом, уточнивши який просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надану послугу з централізованого опалення за період з 01.12.2016 року по 30.06.2021 року в сумі 42 683 грн. 50 коп., інфляційні втрати 5 063 грн. 95 коп., 3% річних - 2 395 грн. 19 коп., а всього 50 142 грн. 64 коп., та судовий збір в розмірі 2 270 грн. 00 коп.
В обґрунтування позову зазначає наступне. Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі - позивач) за специфікою своєї виробничої діяльності надає послугу з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню (споживачам), яке відповідно до положень Житлового кодексу Української РСР, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 (далі - Правила № 630) зобов'язане здійснювати оплату за отриману послугу з централізованого опалення, відповідно до встановлених тарифів. Ст. 11 ЦК України, встановлено підстави виникнення цивільних прав та обов'язків у громадян України, зокрема - зобов'язання: «...можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування». Відповідно до положень ст. 68 ЖК Української РСР, наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Так, згідно ст. 10 ЖК Української РСР, громадяни зобов'язані додержуватися правил користування жилими приміщеннями. Згідно п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992р. № 572 (зі змінами), власник, наймач (орендатор) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію встановлено ст. 19 Закону України «Про теплопостачання». Пунктом 2 Правил № 630 (із змінами) визначено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання. Пунктом 18 Правил № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р. №1875-IV, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між Сторонами, передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 1 та 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати житлово- комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким -чином, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача (п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). 01 травня 2019 року вступив в дію ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VHI), який регулює основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2189-VIII до житлово- комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VIII). Пунктами 1, 5 ч.2 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово- комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово- комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII). Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3 ст. 9 Закону №2189-VIII). Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року по справі№6-2951цс15. Позивач на виконання своїх зобов'язань, згідно вище перелічених нормативно- правових актів України, надав відповідачам послугу з централізованого опалення (далі - послугу), які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання, а відповідачі зобов'язані оплатити отриману послугу. Внаслідок неналежного виконання зобов'язань щодо здійснення оплати за спожиту послугу у відповідачів у період з 01.12.2016 року по 30.06.2021 року утворилась заборгованість у розмірі 42 683,50 грн. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають бути виконані належним чином. Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Вищезазначені обставини є підставою для стягнення боргу у повному обсязі з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних. Так, відповідачам, внаслідок порушення ними вимог чинного законодавства, нараховано інфляційні втрати - 5 063,95 грн. та 3 % річних - 2 395,19 грн.
Ухвалою суд від 18.01.2024 року провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 за заявою представника позивача закрито.
Не погоджуючись з пред'явленими вимогами, 17.02.2023 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, згідно якого зазначено наступне. Відповідач по справі ОСОБА_1 , вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а у відношенню до нього такими, що не підлягають задоволенню повністю. Згідно ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно до положень ст.68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Обов'язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст.68 ЖК України, ст. 19 Закону України «Про теплопостачання». Згідно ч.1 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за послуги нараховується щомісячно. Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, серед обов'язків споживача оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а одним із обов'язків виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України. Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку. Згідно пункту 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами споживання: з централізованого опалення з розрахунку за 1 кв.метр (куб.метр) опалювальної площі квартири та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення згідно із законодавством. Нарахування за опалення по житловим квартирам в будинках, в яких не встановлено будинковому засобу обліку теплової енергії, виконується виходячи з вартості опалення в поточному місяці та опалювальної площі квартири. Виходячи з тарифу за 1Гкал кожного місяця виконується розрахунок фактичних витрат теплової енергії (з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря за поточний місяць згідно довідки авіаційної метеорологічної станції м. Кривого Рогу) та вартість опалення 1кв.м. опалювальної площі. Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно з доданим до позову розрахунком заборгованості, позивачем заявлена сума боргу за період з 01.12.2016 року по 30.06.2021 року та складає 42683,50 грн. боргу за теплопостачання, 2395,19 грн. 3% річних та 5063,95 грн. інфляційних втрат. Проте, з таким розрахунком суми заборгованості не можна погодитись. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебігу загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Отже, у разі неналежного виконання споживачем обов'язку з оплати комунальних послуг, сплата яких відповідно до закону повинна здійснюватися щомісячно, позовна давність обчислюється з моменту настання строку сплати чергового платежу. Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦПК України обчислюється за загальними правилами встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Отже, сума заборгованості має бути визначена виключно у межах строків позовної давності та розрахована наступним чином. Сума боргу за теплопостачання: період 04.2018р. 04.2021р., сума - 33577,14 грн. Розрахунок 3% річних: період 21.05.2018р. - 21.05.2021р., сума 1411,94 грн. Інфляційні втрати: період 04.2018р. - 08.2021р., сума - 3091,23 грн. Крім цього, відповідач ОСОБА_1 вважає, що позов в частині стягнення заборгованості з нього не підлягає задоволенню повністю, оскільки згідно акту №б/н від 07.02.2022 року, складеного мешканцями квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 , 1977 року народження, не проживає в квартирі АДРЕСА_5 , з 1999 року по теперішній час.
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, подала заяву, згідно якої просить справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: довідки (а.с.6, 13), детальний розрахунок заборгованості (а.с.7), розрахунок суми компенсації та трьох процентів річних (а.с. 8), акт (а.с. 52).
Суд, керуючись вимогами ст.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.
Суд вважає належними доказами: довідки (а.с.6,13), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме перебування відповідача ОСОБА_1 на реєстраційному обліку в квартирі АДРЕСА_5 , перебування квартири у приватній власності.
Суд вважає належними доказами: детальний розрахунок заборгованості (а.с.7), розрахунок суми компенсації та трьох процентів річних (а.с.8), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме наявність заборгованості за надані позивачем відповідачу послуги та їх розмір, розмір нарахованого індексу інфляції, трьох процентів річних.
Суд вважає належним доказом: акт (а.с.52), так як цей доказ стосується предмета спору.
Суд, відповідно до ст.78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази, які визнані належними, допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.
Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази, які визнані допустимими та належними є достовірними.
Керуючись вимогами ст. 80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , у період з 31.08.1993 року по теперішній час є зареєстрованим у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться у приватній власності, а тому є споживачем послуг, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» за зазначеною адресою, що встановлено довідками (а.с. 6,13).
Позивач АТ «Криворізька теплоцентраль», як постачальник централізованого опалення, на виконання своїх зобов'язань, надав відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , послугу з централізованого опалення, що встановлено поясненнями представника позивача.
Внаслідок неналежного виконання зобов'язань щодо здійснення оплати за надані послуги у відповідача ОСОБА_1 за період з 01.12.2016 року по 30.06.2021 року утворилась заборгованість у розмірі 42 683,50 грн.
Також відповідачу позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання, нараховано інфляційні втрати 5 063,95 грн. та 3% річних - 2 395,19 грн., що вбачається з розрахунку суми компенсації та трьох процентів річних (а.с. 7,8).
Відповідач у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з 1999 року по теперішній час не мешкає, що вбачається з акту (а.с.52).
Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЦК України, ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004р., Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017р., Закону України «Про теплопостачання».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі Закон № 2189-VIII від 09.11.2017р.), до житлово-комунальних послуг належать послуги, зокрема, з постачання теплової енергії.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Пунктом 6 ч.1 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
П. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-IV, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.п. 1 та 5 ч.3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати житлово- комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Аналогічна норма, передбачена пунктами 1, 5 ч.2 ст. 7 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., якими встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово- комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово- комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 12 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Пунктом 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (надалі Правил) визначено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.
Пунктом 18 Правил передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Таким чином, хоча ч.1 ст. 12 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності зі ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, послуг з централізованого опалення, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004р. (який втратив чинність 01.05.2019р.) та №2189-VІІІ від 09 листопада 2017 року Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.
Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У судовому засіданні встановлено, що незаконними діями відповідача, який оплату за послуги з централізованого опалення в повному обсязі не здійснював, внаслідок чого виникла заборгованість за період з 01.12.2016 року по 30.06.2021 року в сумі 42 683 грн. 50 коп., заподіюється шкода майновим правам позивача, що у відповідності до ст.15 ЦК України охороняються законом, а тому позивач обґрунтовано, у відповідності до ст. 16 ЦК України звернувся до суду за захистом своїх прав, із застосуванням наслідків прострочення виконання зобов'язань, передбачених ст.625 ЦК України, у виді нарахування інфляційних втрат в сумі 5 063 грн. 95 коп. та 3% річних в сумі 2 395 грн. 19 коп.
При цьому доводи відповідача ОСОБА_1 стосовно того, що він не проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , суд не приймає до уваги, оскільки доказів відмови останнім від послуги з централізованого опалення за зазначеною адресою або припинення надання цієї послуги ОСОБА_1 не надано та у судовому засіданні не встановлено.
В той же час, суд приймає до уваги, що відповідач ОСОБА_1 просив суд застосувати строки позовної давності до виниклих правовідносин.
Вирішуючи питання щодо застосування строків позовної давності, суд виходить з наступного.
За нормами ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.
При цьому суд зазначає, що позивач звернувся до суду з даним позовом 27 вересня 2021 року. Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який набув чинності 02.04.2020, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин, який продовжений до 31.08.2021.
Тобто строк, визначений ст. 257 ЦК України, був продовжений на час карантину, а тому в даному випадку, трирічний строк припадав би на проміжок у часі з 11.03.2017р. по 11.03.2020р. включно.
Разом з тим, відповідач, маючи перед позивачем заборгованість з постачання теплової енергії , у грудні 2016 року здійснив платіж на суму 200,00 грн., у січні 2017 року здійснив платіж на суму 220,18 грн. та у лютому 2017 року на суму 622,72 грн. Отже вказані дії свідчать про визнання відповідачем свого боргу, а отже і обов'язку щодо сплати наданих послуг.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій, такий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі № 3-269гс16.
У Постанові Верховного Суду від 08 листопада 2020 року у справі № 6-2891цс18 вказано, що відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою».
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що строк позовної давності перервався вчиненням відповідачем дій по оплаті послуг з централізованого опалення, які мали місце у грудні 2016 року - у лютому 2017 року, у зв'язку з чим строк позовної давності станом на момент подання позову до суду у вересні 2021 року позивачем не пропущений, а тому заява представника відповідача є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Таким чином, дослідивши письмові докази, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд на підставі ст.12 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.
В силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору, в сумі 2 270 грн. 00 коп.
Керуючись ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004р., ст. ст. 1,5,7,9,12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017р., ст. 19 Закону України «Про теплопостачання, ст. ст. 15, 16, 509, 525, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (вул. Електрична, 1, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00130850) заборгованість по оплаті за надану послугу з централізованого опалення за період з 01.12.2016 року по 30.06.2021 року в сумі 42 683 грн. 50 коп., інфляційні втрати 5 063 грн. 95 коп., 3% річних - 2 395 грн. 19 коп., а всього 50 142 грн. 64 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (вул. Електрична, 1, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00130850), витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя: В.М. Прасолов