Номер провадження 11-сс/821/30/24 Справа № 711/502/24Головуючий в суді 1 інстанції ОСОБА_1
Категорія: ст. 309 КПК України Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
07 лютого 2024 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі:
секретаря - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваної - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2024 року, якою до підозрюваної
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Пальчик, Катеринопільського району, Черкаської області, українки, громадянки України, не одруженої, працюючої техніком-інвентаризатором у ФОП ОСОБА_9 , інваліда 2 групи, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, -
застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 18.03.2024 включно, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України,
Старший слідчий в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 звернулася до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 , по кримінальному провадженню №120232500000000451, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання зазначала, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працююча техніком інвентаризатором «Сучасне БТІ», будучи обізнаною про порядок призову та обізнаною щодо підстав звільнення від призову на військову службу у воєнний час громадян, маючи службові зв'язки, що надають можливість у сприянні та впливі на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, усупереч положень вищевказаного законодавства, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.369-2 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 вказаного кримінального правопорушення, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме те, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування, негативно впливати на хід досудового розслідування та судового розгляду, шляхом незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше за схожістю кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий просив застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2024 року клопотання задоволено частково. Вирішено застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 18.03.2024 включно. Покладено на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Задовольняючи частково клопотання слідчого, та застосовуючи стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя мотивував тим, що причетність ОСОБА_7 до інкримінованого їй злочину підтверджується наявними у матеріалах клопотання доказами, натомість, запобіжний захід, на якому наполягав прокурор, у вигляді тримання під вартою, з урахуванням характеризуючих даних на особу підозрюваної, існуючі ризики у даному кримінальному провадженні, є занадто суворим запобіжним заходом.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, прокурор оскаржив його в апеляційному порядку.
Просить скасувати ухвалу через невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження та постановити нову, якою застосувати стосовно підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 19.03.2024.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що судом не враховано той факт, що ОСОБА_7 вчинила злочин у сфері корупційної діяльності, пов'язаної із отриманням певних пільг та виплат для людини, що виражається у встановленні статусу інвалід 3 групи, в обхід встановленої державою процедури отримання групи інвалідності.
Крім того, не враховано, що на даний час не встановлено вичерпного кола осіб, причетних до вчинення даного кримінального правопорушення, а саме, членів медико-соціальної експертної комісії, на яких ОСОБА_7 мала намір здійснити вплив, а тому, на переконання прокурора, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, так як є підстави вважати, що остання може вплинути на вказаних осіб, з метою відмови від дачі показань.
Також, судом не взято до уваги що під час обшуку робочого місця ОСОБА_7 , а саме, офісу №1 в приміщенні торгівельного центру «Улюблений», були виявлені грошові купюри-долари із копією паспорта іншої особи, якій ОСОБА_7 мала намір надати аналогічну послугу, що дає всі підстави вважати, що підозрювана може продовжити вчиняти вказане кримінальне правопорушення, та її діяльність має систематичний характер.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги за наведених у ній підстав, думку захисника та підозрюваної, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити законне судове рішення в силі, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, за наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 19 січня 2024 року відповідає даним вимогам.
Згідно з положенням п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються.
За змістом ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, необов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Згідно з ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Колегією суддів встановлено, що є достатні дані, які свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням, що підтверджується доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження, а саме: даними заяви ОСОБА_11 від 27.11.2023, про вчинення кримінального правопорушення; даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені кримінального правопорушення від 18.01.2024; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 07.12.2023; даними протоколу обшуку від 18.01.2024; даними протоколу огляду особи, залученої до конфіденційного співробітництва від 18.01.2024; даними протоколу огляду ідентифікації грошових коштів від 18.01.2024; даними протоколу роз'яснення особі, залученої до конфіденційного співробітництва від 18.01.2024; даними протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_11 від 17.01.2024; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 18.01.2024; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 18.01.2024.
Отже, за матеріалами досудового розслідування ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 України за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в період часу з 27.11.2023 по 18.01.2024 під час особистих зустрічей із ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в приміщенні Торгового Центру «Улюблений», розташованого за адресою: Черкаська область, м. Тальне, вул. Захисників України, 5, з метою виконання злочинного умислу, направленого на отримання для себе неправомірної вигоди 5000 (п'яти тисяч) доларів США за вплив на невстановлених на теперішній час членів медико-соціальної експертної комісії, з метою встановлення третьої групи інвалідності громадянці ОСОБА_11 , з метою встановлення над нею опікунства її чоловіком, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запевняючи, що лише таким способом вона гарантовано отримає статус інваліда, а її чоловік право для подальшого звільнення його з лав Збройних Сил України, згідно ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
При цьому, передача грошових коштів та вирішення всіх супутніх питань, повинна була відбутися виключно через ОСОБА_7 , як довірену особу відповідних службових осіб медико-соціальної експертизи.
Так, ОСОБА_7 , переслідуючи мету отримання неправомірної вигоди для себе, з метою особистого збагачення, діючи умисно, з корисливих мотивів, в ході особистої зустрічі із ОСОБА_11 , яка відбулася 27.11.2023, в приміщенні торгового центру «Улюблений», що за адресою: Черкаська область, м. Тальне, вул. Захисників України, 5, розповіла останній про можливість зробити III групу інвалідності для встановлення над нею опікунства її чоловіком ОСОБА_14 та висловила ОСОБА_11 вимогу про надання їй неправомірної вигоди матеріального характеру у вигляді грошових коштів, у сумі 5000 (п'ять тисяч) доларів США, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - службовими особами членів медико-соціальної експертної комісії, для встановлення третьої групи інвалідності ОСОБА_11 , та оформлення над нею опікунства її чоловіком, що стане підставою для його звільнення з лав Збройних Сил України.
В свою чергу ОСОБА_11 , розуміючи, що ОСОБА_7 дійсно може вплинути на членів медико-соціальної експертної комісії, та сприяти у видачі акту огляду медико-соціальною експертною комісією, тобто встановлення групи інвалідності ОСОБА_11 , що стане підставою для звільнення мобілізованого до лав Збройних Сил України чоловіка ОСОБА_11 , була вимушена погодитися з вимогою ОСОБА_7 щодо надання неправомірної вигоди у розмірі 5000 (п'ять тисяч) доларів США.
В подальшому, під час чергової зустрічі, яка відбулась 05.01.2024 в приміщенні Торгового Центру «Улюблений», розташованого за адресою: Черкаська область, м. Тальне, вул. Захисників України, 5, ОСОБА_7 зазначила, що сума надання неправомірної вигоди змінилась та становить 4000 (чотири тисячі) доларів США.
Втілюючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе, ОСОБА_7 18.01.2024, близько 08 години 08 хвилин, знаходячись в приміщенні офісу №1 розташованого в ТЦ «Улюблений», буд. 5 вул. Захисників України, м. Тальне, Черкаської області, одержала від ОСОБА_11 раніше обумовлену нею суму неправомірної вигоди - 4000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України, станом на 18 січня 2024 року становить 151 560 (сто п'ятдесят одна тисяча п'ятсот шістдесят) гривень, за здійснення нею впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме членів медико-соціальної експертної комісії для встановлення ОСОБА_11 третьої групи інвалідності, та подальшого встановлення над нею опікунства її чоловіком ОСОБА_14 що дасть право для подальшого звільнення його з лав Збройних Сил України, на підставі ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
18.01.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
Колегія суддів вважає, що, задовольняючи частково клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовуючи стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на підозрювану процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя дотримався вимог Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ і норм кримінального процесуального закону, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, характеризуючі дані на підозрювану, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та роботи, є особою з 2 групою інвалідності, наявність доведених ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це необхідно робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного ув'язнення.
Колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце проживання, буде достатнім запобіжним заходом для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків.
Доводи прокурора в апеляційній скарзі щодо неврахування слідчим суддею вчинення підозрюваною злочину в сфері корупційної діяльності, не встановлення повного кола осіб, причетних до вчинення даного кримінального правопорушення та виявлення грошових коштів при обшуку робочого місця підозрюваної, колегія суддів оцінює критично, оскільки дані обставини вказують на наявність ризиків, які слідчий суддя взяв до уваги при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу, та дійшов переконання про необхідність забезпечення кримінального провадження, шляхом застосування стосовно ОСОБА_7 достатнього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашного арешту.
На переконання колегії суддів, як слідчим в клопотанні, так прокурором в апеляційній скарзі, не обґрунтовано неможливість застосування до підозрюваної більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України, ніж тримання під вартою.
Так, тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до тяжких корупційних кримінальних правопорушень буде враховуватись судом, у випадку визнання особи винуватою та призначенні покарання при розгляді кримінального провадження по суті, натомість, дана обставина не є визначальною при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу та застосування до підозрюваної найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора є аналогічними доводам клопотання та були предметом дослідження у суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що будь-яких підстав для скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2024 року, та обрання стосовно підозрюваної більш суворого запобіжного заходу не має.
Керуючись статтями 405, 407, 419, 422 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 19 січня 2024 року, якою стосовно підозрюваної ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді