Провадження № 11-кп/821/78/24 Справа № 708/809/20 Категорія: ч. 4 ст. 358 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
01 лютого 2024 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2023 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Чигирин, Черкаської області, громадянку України, українку, раніше не судиму, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850грн.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК та ч. 5 ст. 74 КК звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності
Вироком суду ОСОБА_8 визнана винною в тому, що у невстановлений досудовим розслідування день та час, у неї виник злочинний умисел, направлений на отримання диплому про повну вищу освіту. У подальшому, невстановлена досудовим слідством особа, знаходячись у невстановленому місці, підробила диплом Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Правознавство» за освітньо - кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» серії КВ № 33482264 від 31.01.2008, в якому містяться завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_8 закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Правознавство» 31.01.2008 та передала ОСОБА_8 вищезазначений підроблений офіційний документ.
Затим, у невстановлений досудовим слідством день та час, реалізуючи свій злочинний умисел, з метою влаштування на посаду головного державного виконавця Чигиринського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - РВ ДВС Головного ТУЮ), написала заяву та надала підроблений офіційний документ - диплом про здобуття нею вищої освіти серії НОМЕР_1 від 31.01.2008 за спеціальністю «Правознавство», в якому містяться завідомо неправдиві відомості. Після чого, згідно з наказом Головного ТУЮ у Черкаській області від 28.02.2017 № 629/К, з 01 березня 2017 року призначена на посаду головного державного виконавця Чигиринського РВ ДВС Головного ТУЮ у Черкаській області. Достовірно знаючи, що немає законних підстав як для працевлаштування так і для просування по службі, приймає участь у конкурсі та в порядку просування державного службовця по службі, відповідно до наказу Головного ТУЮ у Черкаській області № 2526/К від 23.05.2018 призначена на посаду начальника Чигиринського РВ ДВС Головного ТУЮ у Черкаській області.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказаний вирок, кримінальне провадження закрити у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
На думку захисника, висновки суду не відповідають вимогам закону, а судове провадження проводилося за наявності упередженості суду та сторони обвинувачення. Вважає, що суд побудував своє рішення на недопустимих доказах, зібраних органами досудового розслідування.
Вказує, що в порушення порядку зібрання матеріалів, які послужили підставою для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), оскільки документи долучені до заяви ОСОБА_9 є конфіденційною інформацією, отримані на запит адвоката останнього, без відповідної згоди ОСОБА_8 , що є порушенням ч.ч.1,2 ст.11 Закону України «Про інформацію»;
Стверджує про порушення територіальної підслідності при проведенні досудового розслідування, оскільки таке здійснювалося з порушенням вимог ст. 218 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) слідчим слідчого відділу Чигиринського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області, тоді як місцем вчинення інкримінованого ОСОБА_8 кримінального проступку знаходилось під юрисдикцією слідчого відділу Черкаського відділу поліції (далі - СВ Черкаського ВП) ГУНП в Черкаській області.
Вважає, що зібрання доказів та вчинення процесуальних дій здійснено не уповноваженою особою, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова, яка б визначала слідчих саме у провадженні №42019251230000151 від 22.11.2019, а наявне у справі доручення на проведення досудового розслідування адресоване невизначеному колу осіб, тому, на думку скаржника, ні слідчий ОСОБА_10 (який одноособово здійснював досудове розслідування до 30.06.2020), ні заступник начальника слідчого відділу ОСОБА_11 (яка складала повідомлення про підозру та обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 ) не були наділені жодними процесуальними повноваженнями.
Переконаний, що досудовим розслідуванням не здобуто жодних об'єктивних даних, що саме ОСОБА_8 подала підроблений документ, а саме диплом серії НОМЕР_1 від 31.01.2008 року за спеціальністю «Правознавство», в якому містяться завідомо неправдиві відомості, до Головного ТУЮ у Черкаській області. При цьому, оригінал вищевказаного підробленого документу не вилучено, його місцезнаходження не встановлено, заходи на встановлення його місцезнаходження органом досудового розслідування не вживалися. В особовій справі ОСОБА_8 знаходиться лише копія диплому, який сторона обвинувачення вважає підробленим. Вказує, що копія даного диплому не має сили оригіналу та не може вважатися доказом використання підробленого документу; обвинувачена копію диплому не завіряла, а належних доказів, що ОСОБА_8 причетна до її виготовлення та використання в ході досудового розслідування та судового розгляду справи не здобуто.
Окрім того, захисник посилається на процесуальні порушення при постановленні вироку, зокрема п.2 ч.3 ст.374 КПК та зазначає про відсутність у мотивувальній частині вироку належного формулювання обвинувачення, що, на його думку, є порушенням Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- захисник, який підтримав вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- прокурор, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність вироку.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника та прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Стаття 417 КПК визначає, що суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;
Колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 370 КПК, оскільки він ухвалений судом не на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, в ньому не наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі сталої практики Верховного Суду при оцінці доказів слід керуватись критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.
В достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що в його достовірності взагалі немає сумнівів, а означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.
За правилами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов'язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої та апеляційної інстанцій забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону.
Сторона захисту в апеляційній скарзі вказувала на те, що суд першої інстанції неправильно і неповно встановив обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК, тобто прийшов до неправильних висновків щодо події кримінального правопорушення. Ставлячи вимогу про скасування вироку та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, захисник фактично просив суд апеляційної інстанції дати іншу оцінку доказам, ніж суд першої інстанції, та визнати встановленими ті обставини, які суд першої інстанції визнав невстановленими, а саме, що не достатньо доказів для доведення винуватості ОСОБА_8 в суді.
Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статей 23, 91, 405 КПК прийняв рішення про безпосереднє, повторне дослідження доказів з метою перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК, і сформувати повне й об'єктивне уявлення щодо обставин конкретного кримінального провадження та постановити відповідне процесуальне рішення.
Відповідно до обвинувачення, яке суд першої інстанції вважав доведеним - ОСОБА_8 з метою влаштування на посаду головного державного виконавця Чигиринського РВ ДВС Головного ТУЮ, написала заяву та надала підроблений офіційний документ - диплом про здобуття нею вищої освіти серії НОМЕР_1 від 31.01.2008 за спеціальністю «Правознавство», в якому містяться завідомо неправдиві відомості. Після чого, згідно з наказом Головного ТУЮ у Черкаській області від 28.02.2017 № 629/К, з 01 березня 2017 року призначена на посаду головного державного виконавця Чигиринського РВ ДВС Головного ТУЮ у Черкаській області.
Разом з тим, сторона обвинувачення не встановила місце знаходження цього диплома, долучивши його копію, котра завірена посадовою особою при невстановлених обставинах.
Також у цьому кримінальному проваджені не встановлено, яким чином було підроблено диплом на ім'я ОСОБА_8 , зокрема не зазначено, що він був виготовлений як фальшивий, або є справжнім документом, але до нього внесені неправдиві відомості, або були внесені зміни в його текст, які викривляють зміст фактів, що мають юридичну силу і посвідчуються дипломом, або на ньому проставлені підроблені відбитки печатки і штампу, підпису, які є складовою частиною диплома. Доказів цього також не було надано.
Об'єктивна сторона ч. 4 ст. 358 КК виражається у використанні завідомо підробленого документа, може бути вчинене одним із двох способів: 1) пред'явлення документа; 2) подання документа.
При пред'явленні документа суб'єкт, видаючи підробку за справжній документ, знайомить з його змістом інших осіб. При цьому підроблений документ залишається у володінні винного.
Подання документа також передбачає, що певне коло осіб ознайомлюється із змістом підробленого документа. Але підробка не залишається у винного, а передається уповноваженим особам для посвідчення тих чи інших фактів з метою отримання прав або звільнення від обов'язків.
Використання завідомо підробленого документа є закінченим злочином з моменту, коли документ пред'явлено або подано винним незалежно від того, чи вдалося йому досягти поставленої мети.
Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_8 інкримінується, що вона, написавши заяву про працевлаштування, надала диплом про здобуття нею вищої освіти серії НОМЕР_1 від 31.01.2008, котрий, як було встановлено стороною обвинувачення є підробленим документом.
Здобуті стороною обвинувачення докази, що були безпосередньо досліджені апеляційним судом, не доводять винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Обвинувачена, в суді першої інстанції не визнала свою причетність до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, від дачі показань відмовилась.
При апеляційному перегляді обвинувачена у судове засідання неприбула через її перебування за кордоном, була належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду. За остаточною позицією сторони захисту, обвинувачена, як й в суді першої інстанції відмовилась від дачі показань.
За таких обставин неявка обвинуваченої, явка котрою не є обов'язковою, не перешкоджає проведенню розгляду.
Надані стороною обвинувачення докази доводять ту обставину, що ОСОБА_8 у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка не навчалась (ар.к.п. 23, 25).
ДП « Інфоресурс», як технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти, повідомив, що в цьому реєстрі відомості про диплом спеціаліста НОМЕР_1 відсутні (ар.к.п. 30).
Також матеріали кримінального провадження підтверджують, що ОСОБА_8 з 01.03.2017 працювала на посаді головного державного виконавця Чигиринського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області, як така, що стала переможцем конкурсу.
Окрім того 24.05.2018 була призначена на посаду начальника Чигиринського РВ ДВС Головного ТУЮ у Черкаській області в порядку просування державного службовця по службі за результатами конкурсу (ар.к.п. 32, 40).
Єдиний свідок, що був допитаний в суді першої інстанції ОСОБА_9 , котрий є заявником та повідомив про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, за повідомленням сторони обвинувачення на час розгляду кримінального провадження в апеляційному суді перебуває за кордоном, внаслідок чого того безпосередньо повторно допитати при апеляційному перегляді вироку, не виявилось можливим.
Суд апеляційної інстанції безпосередньо у судовому засіданні прослухав технічній носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції під час допиту вказаного свідка, та апеляційним судом зафіксовано, що такий не повідомив про фактичні дані, які прямо чи непрямо підтверджують винуватість обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення. Вказаний свідок пояснив, що адвокату ОСОБА_12 , котрий представляв його інтереси, стало відомо, що ОСОБА_8 не отримувала освіту та диплом у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка, тому він звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою.
Перелічені докази не вказують про причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, адже в матеріалах справи відсутні беззаперечні відомості про написання обвинуваченою заяви про працевлаштування до Чигиринського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області, котра відсутні в матеріалах кримінального провадження, до якого вона надала підроблений офіційний документ - диплом серії НОМЕР_1 від 31.01.2008, котрий також не долучений до матеріалів кримінального провадження.
З обвинувального акту, а саме з відомостей про особу обвинуваченої ОСОБА_8 випливає, що вона має вищу освіту. Утім сторона обвинувачення, встановивши цю обставину, не розкрила, чи ця вища освіта, котру має ОСОБА_8 , дає змогу їй займати посаду головного державного виконавця.
У цьому кримінальному проваджені достеменно не встановлено про яку освіту ОСОБА_8 вказували під час проходження конкурсу на зайняття нею посади головного державного виконавця та начальника відділу ДВС, які документи долучала, чи був серед цих документів диплом серії НОМЕР_1 від 31.01.2008 або його копія.
За таких обставин, досудовим розслідуванням не здобуто жодних об'єктивних даних, що ОСОБА_8 до Головного ТУЮ у Черкаській області подала підроблений диплом, в якому містяться завідомо неправдиві відомості.
Окрім того, колегія суддів вважає, що письмові докази, долучені до матеріалів провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , були зібрані неуповноваженою на те особою.
У матеріалах кримінального провадження відсутня постанова, яка б визначала слідчих в даному конкретному провадженні № 42019251230000151 від 22.11.2019, що обумовлює недопустимість доказів, як таких, що зібрані особою, яка не мала на те законних повноважень.
Визнання цих доказів недопустимими, узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду, котра викладена, зокрема у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.10.2021 (справа № 724/86/20).
Колегія суддів не бере до уваги доводи прокурора щодо наявності в матеріалах кримінального провадження доручення про проведення досудового розслідування, що підписано начальником СВ Чигиринського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області від 22.11.2019 (ар.к.п. 16).
З цього доручення випливає, що начальником цього слідчого відділу було доручено внести відомості до ЄРДР, одночасно вказавши про проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні № 42019251230000151 від 22.11.2019. Разом з тим у цьому доручені не визначений конкретного слідчого (слідчих), котрому доручено провести досудове розслідування.
З цього приводу доречним привести правовий висновок, що викладений у згаданій постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.10.2021.
За приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов'язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою.
Повертаючись до обставин цього кримінального провадження, апеляційний суд зауважує, що витяг з ЄРДР, де вказаний слідчий ОСОБА_10 , не може замінювати відсутню постанову про визначення слідчого (слідчих).
Отже у цьому кримінальному провадження з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону відбулась процедура повідомлення про підозру ОСОБА_8 , що було здійснено слідчим ОСОБА_10 13.03.2020, за відсутності у того належних повноважень (ар.к.п. 70).
За запитами цього слідчого була отримані певні письмові докази, котрі були покладені в основу обвинувачення (ар.к.п. 26, 31, 33).
У подальшому досудове розслідування було завершено заступником начальника СВ Чигиринського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_13 , що узгоджується з положеннями ст. 34 КПК.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд зауважує, що вони не є підставою для скасування вироку суду першої інстанції.
Апеляційний суд вбачає, що порушення територіальної підслідності при проведені досудового розслідування не призвело до істотного порушення або звуження фундаментальних прав і свобод людини, не може слугувати для автоматичного визнання доказів недопустимими.
У цьому випадку, сторона захисту не навела переконливих доводів щодо упередженості посадових осіб Чигиринського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області, могли свідчити про їх особисту заінтересованість у результатах кримінального провадження.
Апеляційний суд не вбачає порушення судом першої інстанції порядку зібрання матеріалів, які стали підставою для внесення відомостей до ЄРДР та упередженість сторони обвинувачення і органів досудового розслідування…
Так само зміст заяви ОСОБА_9 про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, в якій, на переконання сторони захисту міститься конфіденційна інформація, не свідчить про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону щодо наявності підстав для внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги захисника щодо підстав для скасування вироку та закриття провадження є обґрунтованими, оскільки сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_8 вказаного кримінального правопорушення, а висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що в матеріалах провадження відсутні достатні докази на підтвердження обставин вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК, що відповідно до ст. 417 КПК є підставою для скасування обвинувального вироку і закриття кримінального провадження в силу п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 407, ст. 411, 418, 419 КПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2023 року щодо ОСОБА_8 скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до суду касаційної інстанції, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_3